Стейтен-Айленд
| Округ Річмонд, Нью-Йорк | ||
_under_the_Verrazano_Narrows_Bridge.jpg) Вид на Стейтен-Айленд з мосту Верразано.
|
||
|
||
 На мапі штату Нью-Йорк |
||
 Розташування штату Нью-Йорк на мапі США |
||
| Заснований | 1661 | |
|---|---|---|
| Центр | ||
| Площа - Загальна - Суші - Води |
102 кв. миль (264 км²) 58 кв. миль (150 км²) 44 кв. миль (114 км²), 43.14 % |
|
| Населення - (2000) - Густота |
443 728 4338/кв. миль (1674,9/км²) |
|
| Website | www.statenislandusa.com/ | |
Стейтен-Айленд (англ. Staten Island, МФА: [ˌstætənˈaɪlənd]) — округ у місті Нью-Йорк штату Нью-Йорк у США, п‘ятий з чисельності населення серед округів міста (близько 468 тис. осіб). Найбільш територіально віддалений і найменш населений з усіх районів Нью-Йорку. Найпівденніша частина штату Нью-Йорк; територіально збігається з округом Річмонд і тому аж до 1975 року називався Округ Річмонд (англ. Borough of Richmond'). Став міським районом Нью-Йорка в 1898 році.
Зміст
Історія[ред. • ред. код]
Перший контакт європейців з островом і його жителями був зареєстрований в 1524 році: Джованні да Верраццано відвідав острів, перепливши через протоку Нарроуз (англ. the Narrows). У 1609 році Генрі Гудзон оголосив острів голландською торговельною територією, назвавши його Статен-Ейландт (нід. Staten Eylandt) на честь парламенту Північнонідерландской конфедерації — Генеральних штатів (нід. Staten-Generaal).
І хоча першу голландську угоду про нову колонії Нідерландів було підписано на Мангеттені в 1620 році, Стейтен-Айленд залишався неколонізованним голландцями протягом багатьох десятиліть. У 1639-1655 роках голландці зробили три спроби встановити постійний контроль над островом, але кожного разу ці спроби зазнавали поразки через конфлікти з місцевими індіанськими племенами.
Лише в 1661 році в селищі Ауде-Дорп (нід. Oude Dorp — «Старе село») вперше було встановлено угоду про постійне голландське володарювання, але лише на південь від Нарроуз — недалеко від району Південного пляжу (South Beach), де проживала невелика група валлонів і гугенотів, вихідців з Нідерландів.
З 1947 року на Стейтен-Айленді знаходилася міське звалище, яке закрилося лише в 2001 році[1]. Зараз ведуться роботи з рекультивації для створення зон відпочинку і розваг.
Стейтен-Айленд вважається «спальним» районом Нью-Йорка. У порівнянні з іншими районами (Бронксом, Брукліном, Мангеттеном і Квінзом), життя тут спокійніше: до 1960 року в південній частині острова розташовувалися фермерські господарства. Після побудови моста Верразано, який зв'язав Стейтен-Айленд з Брукліном, почалося його активне заселення. На вулицях стало більше транспорту, дорожніх пробок, аварій і дорожніх робіт. Проте, район вважається одним з найпривабливіших для городян, особливо російськомовних, яких тут налічується до 20%.
Про деякі нюанси життя на цьому острові в 2009 році режисером Джеймсом ДеМонако було знято художній фільм "Стейтен Айленд" (англ. Staten Island).
Географія[ред. • ред. код]
Стейтен-Айленд займає 151,5 км² суші (включаючи п'ять дрібних острівців), і 114,5 км² припадає на акваторію. Острови Стейтен-Айленд і Лонг-Айленд розділяє протоку Нарроуз, а від «великої землі» — штату Нью-Джерсі — Стейтен-Айленд відділений протоками Артур-Кілл (англ. Arthur Kill) і Кілл Ван Кулл (англ. Kill Van Kull).
Острів сполучений з Нью-Джерсі мостами Байон (англ. Bayonne Bridge), Аутербрідж Кроссінг (англ. Outerbridge Crossing) і Готалз (англ. Goethals Bridge), а Брукліном — мостом Верразано, одним з найбільших висячих мостів у світі.
Найвища точка острова знаходиться на Тодт-Хілл (Todt Hill — від нід. «Мертвий пагорб»); там розташовується Моравське кладовище. У 1960 році в місті йшли бурхливі дебати з приводу організації на острові Стейтен природної території під охороною. У результаті була створена найбільша в Нью-Йорку паркова зона — Ґрінбелт (англ. Greenbelt — «Зелений пояс»). Стейтен-Айленд називають «легенями Нью-Йорку»: за кількістю зелені і природних місць відпочинку район займає перше місце в місті.
Демографія[ред. • ред. код]
Населення острова налічує 468,7 тисяч жителів (+5.6% в порівнянні з 2000), з яких більше 12 тисяч (за іншими джерелами — понад 50 тисяч) — російськомовні іммігранти. Найбільша національна меншина — італійці (більше 167 тисяч чоловік).
Згідно з опитуванням 2009 року населення Стейтен-Айленду складається з 75,7% білих, 10,2% афроамериканців, 0,2% американських індіанців і корінних жителів Аляски, 7,4% азіатів та 4,6% іншої раси. Вихідці з Латинської Америки або латиноамериканці будь-якої раси становлять 15,9% населення.
За даними опитування, до першої десятки за походженням належать:
- Німці: 5,7%
- Росіяни: 3,8%
- Поляки: 3,4%
- Англійці: 1,6%
- Українці: 1,3%
- Норвежці: 1,0%
- Греки: 1,0%
- Французи: 0,9%
Віковий розподіл населення поданий у таблиці:
| Стать | До 15 років | 15-21 | 22-29 | 30-39 | 40-49 | 50-65 | 65-85 | Понад 85 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 48726 | 20626 | 22731 | 34676 | 33411 | 33957 | 18691 | 1667 |
| Жінки | 46227 | 19264 | 22997 | 36438 | 35731 | 37511 | 26586 | 4489 |
Громадський транспорт[ред. • ред. код]
- Стейтен-Айленд обслуговується місцевими автобусними маршрутами. Два маршрути пов'язують острів Стейтен-Айленд з Брукліном, а також безліч автобусів експрес-маршрутів — з Мангеттеном.
- На Стейтен-Айленді з північного сходу на південний захід проходить лінія міського потягу з більш ніж двома десятками станцій, на якій використовуються потяги та система оплати як у метро. Розглядаються проекти з перетворення діючих і покинутих залізничних ліній острова в дві лінії швидкісного трамвая.
- Безкоштовна поромна переправа «Стейтен-Айленд Феррі» пов'язує острів з Мангеттеном; інтервал руху поромів — близько півгодини.
Автобуси, міський поїзд і пором Стейтен-Айленда управляються єдиною нью-йоркською транспортною компанією MTA.
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Це незавершена стаття з географії США. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
||||||||
