Зарубинці (Збаразька міська громада)

село Зарубинці
Церква Святого Івана Богослова Церква Святого Івана Богослова
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Збаразька міська громада
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1582
Населення	643
Територія	1.823 км²
Густота населення	358.2 осіб/км²
Поштовий індекс	47343
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°41′31″ пн. ш. 25°41′26″ сх. д.
Водойми	р. Гніздечна
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Збараж
Відстань до залізничної станції	7 км
Місцева влада
Адреса ради	47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4
Карта
Зарубинці
Зарубинці
Мапа
Зарубинці у Вікісховищі

Зару́бинці — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 орган місцевого самоврядування — Зарубинська сільська рада. Населення, станом на 2014 рік, становить 643 осіб.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Збаразької міської громади.

Розташування

Розташоване на річці Гніздечна, на півночі району. На сході розташована гора «Козацький горб».

Історія

Перша письмова згадка — 1521 р. як Заруб, згодом — 1582 р. Назва походить від слова «заруб» — засіка, укріплення з повалених дерев.

В 1648 році Зарубинці від імени князя Вишневецького, тримав «у державі» (тобто був управителем) Самійло Твардовський — відомий поет, твори якого були взяті Самійлом Величком в літопис. Під час облоги Збаражу в 1649 року помістя С. Твардовського було спалене, він згадує про ці події в своєму творі «Wojna domowa z Kozaki і Tatary…»

У 17 ст. у селі спорудили палац.

1890 р. в Зарубинцях проживали 431 українець, 121 поляк, 10 євреїв; функціонували завод алкогольних напоїв, фільварок, млин і корчма.

У 1905 р. в селі спорудили чотирикласну школу (перший учитель — Онуфрій Гринькевич, який поблизу школи висадив сад і розвів пасіку).

Під час Першої світової війни у фільварку розміщувався військовий госпіталь російської армії; багатьох померлих від ран солдат поховали на високому горбі поблизу села. У Леґіоні УСС та в УГА загинули, пропали безвісти, померли 43 уродженці села, серед них польовий духівник 14-ї бригади УГА о. Володимир Ванчицький.

У 1921 р. в селі проживало 678 осіб, працювали кам'яний кар'єр і млин. Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Луг», «Відродження», «Сільський господар» та інших, а також кооператива «Будучність», аматорський драматичний гурток і хор.

У 1925 р. діяв млин Ісака Альтстадтера, де працювало 6 осіб. У 1935 р. функціонувала 2-класна школа.

Протягом 1934—1939 рр. належали до ґміни Залужжя.

6 липня 1941 р.–5 березня 1944 р. село — під нацистською окупацією. На початку 1944 р. в Зарубинці була евакуйована частина мешканців с. Нестерівці, нині Зборівського району. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти близько 40 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — 24 осіб; у тому числі вояк дивізії «Галичина» В. Бойцун; криївка була у господарстві І. Дручка. 3 серпня 1948 р. поблизу села відбувся бій між чотирма воякам УПА і 30 більшовиками, під час якого загинув повстанець «Тарас».

1949 р. в селі діяли два колгоспи, які у 1950 р. об'єднані в один; у 1990-х рр. розпайований. У 1960 р. в Зарубинцях внаслідок пожежі згоріло 6 будинків.

Є церква св. апостола Івана Богослова (1905 р., кам'яна), хресна дорога (2000-і рр.), капличка на цвинтарі, «фіґура» св. Івана Богослова.

Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району.

28 лютого 2024 року відбувся похорон Романа Ющишина - українського військовика.

Пам'ятки

• Церква Святого Івана Богослова (1905 р.; кам.);
• Музей-садиба Івана Горбачевського — пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 1433;
• Статуя Матері Божої.
• Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Біогрупа вікових буків (0.2 га).

Пам'ятники

• пам'ятник Тарасові Шевченку
• пам'ятний знак на честь скасування панщини в Австрійській імперії 1848 року
• символічна могила воякам УПА, полеглим у серпні 1946 (2001 р.)
• символічна могила Борцям за волю України (1993 р.).
• односельцям, загиблим у німецько-радянській війні.

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня (названа ім'ям академіка Івана Горбачевського), клуб, бібліотека, ФАП, спиртовий завод, ВАТ «Зоря». Музей А. Горбачевського, зелене господарство — «Квітка Росс».

Відомі люди

Народилися

• правник, громадський діяч Степан Бохенський (1876—1949)
• правник, громадський діяч Антін Горбачевський (1856—1944)
• біохімік, гігієніст, епідеміолог, академік, І-й міністр охорони здоров'я в Австро-Угорській імперії Іван Горбачевський (1854—1942)
• священик, громадський діяч, літератор, засновник і перший редактор першого україномовного видання США — газети «Свобода» (від 1893 року) о. Григорій Грушка (1859—1913).
• редактор, релігійний діяч у Канаді Микола Дядьо (1908–р.і м. см. невід.)
• римо-католицький діяч, капелан Війська польського Петро Сусідек (1899—1981)
• польський спортсмен, олімпійський чемпіон з фехтування на Літніх Олімпійських іграх 1928 у Амстердамі Александр Малецький

Галерея

• 
  Знак при в'їзді в селоЗарубинці
• 
  Церква Святого Івана Богослова
• 
  Музей-садиба Івана Горбачевського
• 
  Школа
• 
  Пам'ятний знак на честь скасування панщини
• 
  Символічна могила Борцям за волю України
• 
  Сільська вулиця

Література

• Тернопільщина. Історія міст і сіл. редакційна колегія: Олег Сиротюк (співголова редакційної колегії); керівник редакційно-видавничої групи, Віктор Уніят. Сиротюк, Олег, Уніят, Віктор, ; ТзОВ «Терно-граф», Тернопіль, 2014. — С.690

• В. Уніят, Б. Шморгай. Зарубинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 623. — ISBN 966-528-197-6.
• Zarubińce 2.) Z., wś, pow. zbaraski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 424. (пол.) — S. 424. (пол.)