Зарубинці (Збаразька міська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зарубинці
Церква Святого Івана Богослова
Церква Святого Івана Богослова
Церква Святого Івана Богослова
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Збаразька міська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1582
Населення 643
Територія 1.823 км²
Густота населення 358.2 осіб/км²
Поштовий індекс 47343
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°41′31″ пн. ш. 25°41′26″ сх. д. / 49.69194° пн. ш. 25.69056° сх. д. / 49.69194; 25.69056Координати: 49°41′31″ пн. ш. 25°41′26″ сх. д. / 49.69194° пн. ш. 25.69056° сх. д. / 49.69194; 25.69056
Водойми р. Гніздечна
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Збараж
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4
Карта
Зарубинці. Карта розташування: Україна
Зарубинці
Зарубинці
Зарубинці. Карта розташування: Тернопільська область
Зарубинці
Зарубинці
Мапа
Мапа

CMNS: Зарубинці у Вікісховищі

Зару́бинці — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 орган місцевого самоврядування — Зарубинська сільська рада. Населення, станом на 2014 рік, становить 643 осіб.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Збаразької міської громади.[1]

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване на річці Гніздечна, на півночі району. На сході розташована гора «Козацький горб».

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка — 1521 р. як Заруб, згодом — 1582 р. Назва походить від слова «заруб» — засіка, укріплення з повалених дерев.

В 1648 році Зарубинці від імени князя Вишневецького, тримав «у державі» (тобто був управителем) Самійло Твардовський — відомий поет, твори якого були взяті Самійлом Величком в літопис. Під час облоги Збаражу в 1649 року помістя С. Твардовського було спалене, він згадує про ці події в своєму творі «Wojna domowa z Kozaki і Tatary…»

У 17 ст. у селі спорудили палац.

1890 р. в Зарубинцях проживали 431 українець, 121 поляк, 10 євреїв; функціонували завод алкогольних напоїв, фільварок, млин і корчма.

У 1905 р. в селі спорудили чотирикласну школу (перший учитель — Онуфрій Гринькевич, який поблизу школи висадив сад і розвів пасіку).

Під час Першої світової війни у фільварку розміщувався військовий госпіталь російської армії; багатьох померлих від ран солдат поховали на високому горбі поблизу села. У Леґіоні УСС та в УГА загинули, пропали безвісти, померли 43 уродженці села, серед них польовий духівник 14-ї бригади УГА о. Володимир Ванчицький.

У 1921 р. в селі проживало 678 осіб, працювали кам'яний кар'єр і млин. Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Луг», «Відродження», «Сільський господар» та інших, а також кооператива «Будучність», аматорський драматичний гурток і хор.

У 1925 р. діяв млин Ісака Альтстадтера, де працювало 6 осіб. У 1935 р. функціонувала 2-класна школа.

Протягом 1934—1939 рр. належали до ґміни Залужжя.

6 липня 1941 р.–5 березня 1944 р. село — під нацистською окупацією. На початку 1944 р. в Зарубинці була евакуйована частина мешканців с. Нестерівці, нині Зборівського району. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти близько 40 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — 24 осіб; у тому числі вояк дивізії «Галичина» В. Бойцун; криївка була у господарстві І. Дручка. 3 серпня 1948 р. поблизу села відбувся бій між чотирма воякам УПА і 30 більшовиками, під час якого загинув повстанець «Тарас».[2]

1949 р. в селі діяли два колгоспи, які у 1950 р. об'єднані в один; у 1990-х рр. розпайований. У 1960 р. в Зарубинцях внаслідок пожежі згоріло 6 будинків.

Є церква св. апостола Івана Богослова (1905 р., кам'яна), хресна дорога (2000-і рр.), капличка на цвинтарі, «фіґура» св. Івана Богослова.

Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[3].

28 лютого 2024 року відбувся похорон Романа Ющишина - українського військовика.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]


Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня (названа ім'ям академіка Івана Горбачевського[4]), клуб, бібліотека, ФАП, спиртовий завод, ВАТ «Зоря». Музей А. Горбачевського, зелене господарство — «Квітка Росс».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. Syroti︠u︡k, Oleh,; Unii︠a︡t, Viktor,; Сиротюк, Олег,; Уніят, Віктор,. Ternopilʹshchyna : istorii︠a︡ mist i sil. Ternopilʹ. ISBN 978-966-457-228-3. OCLC 923179274.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Б. Мельничук. Горбачевський Іван Якович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 393. — ISBN 966-528-197-6.
  5. Б. Мельничук. Грушка Григорій // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 426-427. — ISBN 966-528-197-6.

Література[ред. | ред. код]

  • Тернопільщина. Історія міст і сіл. редакційна колегія: Олег Сиротюк (співголова редакційної колегії); керівник редакційно-видавничої групи, Віктор Уніят. Сиротюк, Олег, Уніят, Віктор, ; ТзОВ «Терно-граф», Тернопіль, 2014. — С.690