Івлін Во

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Івлін Артур Сент-Джон Во
Evelyn Arthur St. John Waugh
Evelynwaugh.jpeg
Народження 28 жовтня 1903(1903-10-28)
  Лондон, Велика Британія
Смерть 10 квітня 1966(1966-04-10) (62 роки)
  Тонтон, Сомерсет, Велика Британія
гострий інфаркт міокарда
Поховання Church of St Peter & St Paul, Combe Florey[d]
Національність англійці
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Релігія католицтво
Alma mater Гертфорд коледж[d], Lancing College[d] і Шербонська школа[d]
Мова творів англійська
Рід діяльності прозаїк
Жанр роман
Magnum opus: A Handful of Dust[d]
Нагороди та премії
CMNS: Івлін Во на Вікісховищі

Івлін Артур Сент-Джон Во (англ. Evelyn Arthur St. John Waugh, 28 жовтня 1903, Лондон — 10 квітня 1966, Тонтон, Сомерсет) — британський письменник, представник сатиричного напрямку в британській літературі.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство та юність[ред.ред. код]

Народився у Лондоні, Велика Британія, у заможній родині відомого редактора та видавця Артура Во. Дитинство пройшло у Гемсптеді, респектабельному передмісті Лондона, саме тут Во вчився в початковій школі «Гіт Маунт» (Heath Mount School).[1]

Батько Івліна Во і його старший брат Алек вчилися в школі «Шерборн» (Sherborne School), але в останній рік навчання Алека Во відрахували зі школи, після того як він опублікував контроверсійний роман The Loom of Youth, в якому зачіпалися питання гомосексуальних стосунків серед студентів шкіл і який, на думку керівництва школи, значно зашкодив її репутації. Школа відмовилася приймати на навчання Івліна, і його батько був вимушений відправити його до менш престижного коледжу «Ленсінг» (Lancing College), відомого своїми сильними англіканськими традиціями. Ймовірно, саме завдяки навчанню у цій школі Во протягом всього життя зберігав зацікавленість до релігії, хоча й в ті роки вважав себе агностиком.

30-ті роки[ред.ред. код]

У 1930 році, під час роботи над другим романом "Бридке тіло" ("Мерзкая плоть") Во перейшов до католицтва, і після того, як його перший шлюб був анульований церквою, у 1936 році він одружився вдруге з Лаурою Герберт. Вона була католичкою, донькою Обрі Герберта та кузиною його першої дружини (обидві вони були онуками Генрі Герберта - четвертого графа Карнарвона). Шлюб виявився вдалим та тривав до кінця його життя. У Лаури і Івліна було семеро дітей, одна дитина (донька Марі) померла у дитинстві. Син Оберон, названий на честь брата Лаури, пішов в стопу за батьком, став письменником і журналістом.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни, Во служив у морській піхоті і брав учась у десантній операції у Лівії, отримав звання капітана, зі спеціальним завданням побував в Югославії у 1944 році.

Останні роки[ред.ред. код]

у 1954 році Івлін написав роман "Випробовування Гілберта Пінфолда", грунтуючись на своїх відчуттях, випробуваних через розумовий розлад під час круїзу.

Критика[ред.ред. код]

Во відомий завдяки своїм сатиричним романим "Занепад і руйнування" (1928), "Бридке тіло" (1930), "Жменя праху" (1934") , "Незабутня" (1947), в яких присутні властиві автору елементи «чорного» гумору. Популярні його серйозні роботи, такі як "Повернення в Брайдсхед" (1945) і трилогія "Меч пошани" ( "Люди при зброї" (1952), "Офіцери і джентльмени" (1955), "Беззастережна капітуляція" (1961)), в яких чіткопростежується католицький фон.

У багатьох своїх творах Івлін Во звертається до британської аристократії і вищого суспільства, часом жорстоко їх висміюючи. Крім того, він-автор багатьох оповідань, трьох біографій, і першого тому незакінченої автобіографії. Його листи, подорожі, великі щоденники і кореспонденція також були видані.

Роботи Івліна Во відомі серед читаючої публіки, і до цього дня їм широко захоплюються, як гумористом і визнаним стилістом прози. У неопублікованій рецензії на роман «Повернення до Брайдсгеда» (Brideshead Revisited, 1945) Джордж Орвелл писав, що Во — новеліст, таланту якого заважають одіозні погляди[2] . У його пізніх творах простежується соціальний консерватизм, більш відвертої стає релігійність, його роботи викликають розбіжності в середовищі критиків. Критик Мартін Еміс знайшов, що снобізм в роботі «Повернення в Брайдсхед»,був «відмовою уяви і художнім провалом». Але це не завадило Brideshead Revisited посісти 90 рядок у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[3]. З іншого боку, американський літературний критик Едмунд Вілсон оголосив Во «єдиним першокласним комічним генієм, який з'явився в англійській літературі починаючи з Бернарда Шоу». У 1966 році в некролозі журналу «Тайм» підсумовували, що Во «справив злобно-веселий і в той же час цілком релігійний напад на століття, яке, на його думку, вирвало з коренем всі традиції й висушило всі цінності часу, в якому жив автор».

Герої творів Івліна Во - це низка карикатурних, часом гротескових, що межують з абсурдністю портретів «джентльменів» сучасної йому Англії, від позер, нероб, пустомель, шахраїв і пройдисвітів до тих, що викликають співчутливу посмішку істинно порядних простаків, які незмінно користуються розташуванням і симпатіями автора.

Бібліографія[ред.ред. код]

Романи та оповідання[ред.ред. код]

  • 1928 — Decline and Fall
  • 1930 — Vile Bodies
  • 1932 — Black Mischief
  • 1934 — A Handful of Dust
  • 1936 — Mr Loveday's Little Outing, and Other Sad Stories
  • 1938 — Scoop
  • 1942 — Put Out More Flags
  • 1942 — Work Suspended (Incomplete)
  • 1945 — Brideshead Revisited. The Sacred and Profane Memories of Captain Charles Ryder
  • 1947 — The Loved One. An Anglo-American Tragedy
  • 1947 — Scott-King's Modern Europe
  • 1948 — Work Suspended (Revised)
  • 1950 — Helen
  • 19521961 — Sword of Honour Трилогія
    • 1952 — Men at Arms
    • 1955 — Officers and Gentlemen
    • 1961 — Unconditional Surrender
  • 1953 — Love Among the Ruins. A Romance of the Near Future
  • 1953 — The Holy Places
  • 1957 — The Ordeal of Gilbert Pinfold

Нехудожня проза[ред.ред. код]

  • 1928 — Dante Gabriel Rossetti
  • 1930 — Labels — щоденники подорожі Середземним морем.
  • 1931 — Remote People — щоденники подорожі до Адіс-Абеби під час коронації Хайле Селасіє.
  • 1934 — Ninety-Two Days — щоденники подорожі Британської Гвіаною
  • 1935 — Saint Edmund Campion: Priest and Martyr
  • 1936 — Waugh In Abyssinia — щоденники другої подорожі Африкою
  • 1936 — Waugh in Abyssinia — публіцистичний опис війни та її причин
  • 1939 — Robbery Under Law — щоденники подорожі Мексикою.
  • 1946 — When The Going Was Good
  • 1959 — The Life of the Right Reverend Ronald Knox
  • 1960 — A Tourist In Africa
  • 1964 — A Little Learning
  • 1967 — Wine In Peace And War

Фільмографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сайт школи «Гіт Маунт»
  2. Цитата з Christopher Hitchens, "The Permanent Adolescent, " The Atlantic Monthly, May 2003
  3. Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Література Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.