Джордж Орвелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джордж Орвел
англ. George Orwell
1933 р.
1933 р.
При народженні Ерік Артур Блер (англ. Eric Arthur Blair)
Псевдоніми, криптоніми Джордж Орвел,
Джон Фрімен (англ. John Freeman)
Дата народження 25 червня 1903(1903-06-25)
Місце народження British Raj Red Ensign.svg Мотігарі, Бігар, Бенґальський округ, Британська Індія
Дата смерті 21 січня 1950(1950-01-21) (46 років)
Місце смерті Англія Лондон (Велика Британія)
Національність англієць
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Мова творів англійська
Рід діяльності журналіст, письменник, поет
Роки активності: 19141950
Напрямок мейнстрим, фантастика, публіцистика
Жанр нариси, романи, поезії
Magnum opus: «1984» (1949)
Премії

Прометей (1984), Г'юґо (1996) (обидві посмертно)

Автограф: Автограф

Джо́рдж О́рвел (англ. George Orwell; * 25 червня 1903, Мотіхарі — 21 січня 1950, Лондон) — відомий англійський письменник, справжнє ім'я — Ерік Артур Блер (Eric Arthur Blair). Писав журналістські нариси й політичні та літературні есе. Всесвітньо відомим став завдяки двом творам, написаним в останні роки життя: політичній алегорії «Ферма тварин» і роману-антиутопії «1984», де він зобразив тоталітарне суспільство.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Ерік Артур Блер народився в 1903 році в індійському селі Мотігарі на кордоні з Непалом. У той час Індія була частиною Британської імперії, і батько майбутнього письменника, Річард Блер, служив в одному з департаментів індійської адміністрації Великобританії. Мати письменника була дочкою французького торговця. Коли Еріку виповнилося 8 років, його без проблем влаштували до приватної підготовчої школи у графстві Сассекс. Через кілька років, проявивши неабиякі здібності в навчанні, хлопчик одержав стипендію для подальшого навчання в Ітоні, найпривілейованішій приватній школі Великобританії. Пізніше в есе «Чому я пишу» Орвел згадував, що вже в 5—6 років він твердо знав, що буде письменником, а в Ітоні визначилося коло його літературних пристрастей — Свіфт, Стерн, Джек Лондон.

Він жив в аристократичній, але бідній сім'ї, і після закінчення навчання Ерік виїхав з Англії до її східних колоній, як колись його батько й тисячі інших незаможних англійців. Опісля, пішов на службу до імперської поліції, спочатку в Індії, потім у Бірмі. У 1927 році, розчарувавшись в ідеалах і системі, якій він служив, Блер іде у відставку й переселяється на Портобелло Роуд, у кварталі лондонської бідноти, потім їде до Парижа — осередку європейської богеми. Однак майбутній письменник вів аж ніяк не богемний спосіб життя, він жив у робочому кварталі, де заробляв миттям посуду, і набирався досвіду і вражень, які пізніше наповнять його романи й численні есе.

Письменник[ред.ред. код]

1933 року він публікує збірку нарисів «Фунти лиха в Парижі і Лондоні» під псевдонімом Джордж Орвел. Святий Джордж — патрон Англії, Орвел — невеличка річечка на тихій англійській півночі. Так підписує він свої романи, що виходять після цього щороку.

1934 року побачила світ книга «Бірманські будні», в якій автор розповів про роки, проведені на службі в колоніях Британської імперії.

У 1935 році було опубліковано роман «Дочка священика» (A Clergyman's Daughter) і низку робіт з найрізноманітніших питань — політики, мистецтва, літератури.

Іспанська громадянська війна[ред.ред. код]

Наприкінці 1936 року, коли в Іспанії почалася громадянська війна, Орвел, як кореспондент Бі-бі-сі і лондонської газети «Обзервер», разом із дружиною Елін О'Шонесі (Eileen Blair) відправляється до Іспанії. Боронили республіку від фашизму в Іспанії різні люди — від комуніста Мате Залки до Ернеста Хемінгуея і Андре Мальро. Як прихильник британської соціялістичної Незалежної лейбористської партії[en] Орвел приєднався до невеликої антисталіністської лівої партії ПОУМ[en], і в складі її ополчення кілька місяців воював на фронті проти франкістів. Приїхавши у квітні 1937 р. у відпустку до Барселони, де на той час уже перебувала його дружина, Орвел потрапив у протистояння між комуністами й анархо-синдикалістською Національною конфедерацією праці (CNT), і, під час сутичок початку травня, разом із ПОУМ став на боці анархістів. Після закінчення сутичок іспанські комуністи звинуватили в усьому ПОУМ, заборонили її та почали репресії. Переслідування троцькістів, що розпочала республіканська влада під тиском Москви, ледве не коштували йому життя. Орвел не знав, що для Сталіна в Іспанії точилося дві війни — одна проти фашизму і друга, таємна, війна проти Троцького, за монопольний вплив на міжнародний комуністичний рух. Але він прекрасно відчув фальш і брехню, несправедливість звинувачень чесних і хоробрих бійців, вони з дружиною самі ледве не стали жертвами таємних розправ агентів НКВС з їх політичними противниками. Подружжю вдалося втекти з Іспанії, і 1938 року Орвел видрукував книгу «Данина Каталонії» (Homage to Catalonia), — одну з найяскравіших та найправдивіших розповідей про громадянську війну в Іспанії і один із перших лівих протестів проти сталінської нечистої гри. Водночас Орвел, як і низка інших лівих письменників, намагається розгадати таємницю московських політичних процесів проти діячів старого, ленінського керівництва партії, на яких колись незламні більшовицькі вожді, явно духовно розчавлені в катівнях, покірно каялися в шпигунстві, тероризмі і диверсіях.

Друга світова війна й далі[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни Джордж Орвел працював на Бі-Бі-Сі, потім — редактором літературного відділу в газеті, а наприкінці війни — репортером у Європі.

  • У 1944 році Ерік та Елін Блер всиновили одномісячного хлопчика, якого вони назвали Річардом.
  • 29 березня 1945 року під час операції померла дружина письменника.

Після втрати Елін Орвел переселився на відлюдний острів на узбережжі Шотландії, де й працював, майже ні з ким не спілкуючись. Тут він завершив роман «1984», який був опублікований у 1949 році. Помер письменник у січні 1950 року, у віці 46 років.

Праці[ред.ред. код]

Навіть після подій в Іспанії Орвел залишився непримиренним критиком вад капіталізму, «демократичним соціялістом» і противником консервативних політиків, яких завжди вважав профашистськими. Саме європейський профашистський консерватизм, на думку письменника, віддав іспанську демократію на поталу Франко, Гітлеру й Мусоліні. Орвел, Артур Кестлер, Олдос Хакслі та інші інтелектуали довоєнної пори, яким раніше від інших лівих відкрилося звіряче обличчя червоної диктатури, не зрадили своїх гуманістичних переконань, свого співчуття бідним і знедоленим класам усього людства. Вони позбулися лише ілюзій щодо світової місії СРСР і можливостей революційної ідеології комуністичного руху.

Ще в рецензії на «Майн кампф», надрукованій 1934 року, Орвел поставив поруч імена Гітлера й Сталіна. Пізніше він дедалі наполегливіше зазначає спільність тоталітарних методів обох диктаторів. 1943 року, коли Сталін розпустив Комінтерн, аби підкреслити свою відмову від ідеї світової революції і свою лояльність до союзників по антигітлерівській коаліції, Орвел пише різко антисталінський памфлет «Ферма тварин» (англ. Animal Farm), де в хижому кабані Наполеоні з його незмінною люлькою в зубах легко впізнати «вождя усіх народів». Завершивши роботу над рукописом у лютому 1944 року, Орвел після відмови декількох видавництв зміг опублікувати її лише в 1945. Видавців лякав відверто антисталіністський (за словами самого Орвела) характер книги. Але йшла війна, і перед загрозою фашистського рабства московські політичні процеси і радянсько-німецький пакт про ненапад витіснялися на периферію суспільної свідомості — на карту була поставлена свобода Європи. У той час і в тих умовах критика сталінізму неминуче асоціювалася з випадом проти СРСР.

Картина жахливої монотонної майбутньої дійсності, намальована Орвелом, є насправді послідовною концепцією природи сучасного світу, а не випадковими видіннями новітнього Нострадамуса. Суть цієї концепції розкривається в розмові героя з його катом О'Браєном. О'Браєн, говорить: Ми знаємо, ніхто і ніколи не брав влади для того, щоб потім відмовитися від неї. Влада — мета, а не засіб, а революції роблять для того, щоб встановити диктатуру. Мета насильства — насильство. Мета катування — катування. Так ось, мета влади — влада.

У західній окупаційній зоні Німеччини 1947 року американські військові затримали незвичайний вантаж: кілька тисяч свіжовидрукуваних примірників книж­ки незрозумілою їм мовою. На палітурках було ім'я автора латиницею — George Orwell. Солдатам, певно, пояснювали, що видання призначено для тисяч українських біженців у таборах переміщених осіб (DP) — певного часу в західній зоні таких людей налічувалося 118 тис. 625. Однак, американці передали літературу представникам радянських репатріяційних комісій. Ті потрактували книжечку під назвою «Колгосп тварин», як пропаганду й конфіскували. Однак вдалося врятувати частину накладу видання, яке було першим перекладом іноземною мовою нового твору британського письменника Джорджа Орвела «Animal Farm» («Тваринна ферма»). Цей роман-казка згодом приніс йому визнання письменника світового рівня. Орвел навіть виділив частину власних грошей на друк книжки в українському видавництві «Прометей» у Німеччині з такими словами унікального авторського звернення:

« «Я отримав прохання написати передмову для перекладу «Animal Farm» українською мовою. Я добре свідомий того, що пишу для читачів, про яких нічого не знаю, та й вони, мабуть, ніколи не мали нагоди довідатись про мене. Від мене, мабуть, чекають, щоб я розповів у цій передмові, як виник мій «Колгосп Тварин». Перед цим мені доведеться сказати дещо про себе та про події, що крізь них я дійшов до моїх політичних поглядів».  »


Це був один із небагатьох випадків, коли Джордж Орвел описував своє дитинство й пояснював іншим, як формувався його світогляд. Можливо, єдиною іншою такою сповіддю стало його посмертно опубліковане есе «Such, Such Were the Joys» (1953) («Такі, такі були радощі»).

У колишньому СРСР творчість Орвела стала відома читачеві з 1988 року, коли в журналах було опубліковано «Ферму тварин». У той же період було зняте багаторічне табу з іншої антиутопії Дж. Орвела — «1984», роману, що в СРСР або замовчувався, або трактувався як антирадянський, реакційний.

Орвел відкрив світові нові небезпеки та нові перспективи, і саме тому його твори не втратили актуального політичного сенсу. Тоталітаризм може бути знищений, але він проростатиме в тисячах новітніх і найцивілізованіших варіянтах. І нема гарантій, що в променях влади добропорядні люди раптом не зазнають дивної еволюції.

У 2009 р. впливова британська газета The Times оголосила роман «1984» найважливішою книгою, надрукованою за останні 60 років.[1]

У 2013 році в «День Орвела» газета «The Guardian» провела на своєму сайті опитування: «Чи правий був Джордж Орвел у своїх прогнозах майбутнього?», себто, чи збулися в сучасному світі побоювання Орвела щодо тоталітаризму, постійного спостереження за людьми і деформації мови. 89% опитаних відповіли «Так»[2].

Книги[ред.ред. код]

  • «Фунти лиха в Парижі й Лондоні» (Down and Out in Paris and London, 1933)
  • «Бірманські будні» (Burmese Days, 1934)
  • «Донька священика» (A Clergyman's Daughter, 1935)
  • «Нехай квітне аспідистра» (Keep the Aspidistra Flying, 1936)
  • «Дорога на Віґан-Пірс» (The Road to Wigan Pier, 1937)
  • «Данина Каталонії» (Homage to Catalonia, 1938)
  • «Переводячи подих» (Coming Up For Air, 1939)
  • «Лев і єдиноріг: соціялізм та англійський геній» (The Lion and The Unicorn: Socialism and the English Genius, 1941)
  • «Ферма тварин» (Колгосп тварин, Свійський хутір) (Animal Farm, 1945)
  • «1984» (Nineteen Eighty-Four, 1949)

Есе[ред.ред. код]

Українські переклади[ред.ред. код]

Художні:
Колгосп тварин:

    • Ґеорґ Оруел: Колгосп тварин. З анґлійської мови переклав Іван Чернятинський, 91 ст., видавництвом «Прометей», Мюнхен, 1947 р.(Сканована книга з сайту ukrlife.org, e-book версія з сайту litopys.org.ua) (Перевірено 21 квітня 2015)
    • Джордж Орвел: Хутір тварин. (вільний переклад з англійської Ірина Дибко, передмова Р. Кухара). – Балтімор ; Торонто : Укр. вид-во "Смолоскип" ім. В. Симоненка, 1984. – 98 с. (Бібліотека "Смолоскипа" ; ч. 49). – ISBN 0-914834-53-3 (e-book версія з сайту Chtyvo.org.ua) (Перевірено 21 квітня 2015)
    • Джордж Орвелл , А. Кестлер. Ніч ополудні. Скотоферма / Переклад з англійської О. Дроздовського. — Київ: РВО «Заповіт» МГП «Інформ ОТ сервіс», 1991. — 272 с. ISBN 5-7707-1046-2 (e-book версія з сайту Chtyvo.org.ua) (Перевірено 21 квітня 2015)
    • Джордж Орвел. Ферма "Рай для тварин". Небилиця. З анґлійської мови переклав Юрій Шевчук, журнал «Всесвіт» #1, Київ, 1991 р., 75-112 ст. (e-book версія з сайту ukrlife.org (Перевірено 21 квітня 2015)
    • Джордж Орвел. Скотохутір: Казка. (переклад з російської Н. Околітенко, передамова Н. Околітенко). Літературно-художній та громадсько-політичний місячник "Вітчизна". № 9, 1992. - стор. 38-72. (e-book версія з сайту Chtyvo.org.ua) (Перевірено 21 квітня 2015)

1984:

Публіцистика:

Цитати[ред.ред. код]

  • «Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші за інших» («Ферма тварин», 1945)
  • «Хто керує минулим, той керує майбутнім: хто керує сьогоденням, керує минулим» («1984», 1949)
  • «Війна — це мир, свобода — це рабство, сила — в незнанні» («1984», 1949)

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Олдос Гакслі був вчителем Орвела, коли той вчився в Ітоні
  • Його дружина була студенткою Дж. Р. Р. Толкіна
  • Орвел першим застосував термін холодна війна в есе «Ви і атомна бомба», написаному 10 жовтня 1945 року.
  • Видання Колгосп тварин українською мовою 1947 року — перший переклад «Колгоспу тварин» з англійської іншими мовами. Перекладач вмовив автора написати передмову, і Орвел навіть видав книгу власним коштом. Видання було призначене для українців, які перебували в окупаційній зоні армії США.[3][4]
  • Відома формула «Двічі по два дорівнює п'яти», на яку Джордж Орвел неодноразово робить акцент у романі-антиутопії «1984», прийшла на думку, коли він почув радянське гасло «П'ятирічку — за чотири роки!».
  • На честь письменника названо астероїд 11020 Орвел.
  • Деякі сучасні дослідники та журналісти-історики порівнюють героя роману «1984» «Старшого брата» із Президентом РФ Владіміром Путіним та його політикою у ХХІ ст.

Див. також[ред.ред. код]

  • Джеймс Бернгам — автор книги «Менеджерська революція», яка мала великий вплив при написанні «1984»
  • Зам’ятін Євген Іванович — автор роману «Ми», який став прототипом «1984»

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]