Іданфірс (цар скіфів)
Іданфірс грец. Ἰδάνθυρσος / Ἰδανθούρας | |
---|---|
Династія | Паралати |
Держава | Скіфська орда |
Титул | цар |
Форма влади | автократія з елементами теократії |
Попередник | Савлій |
Наступник | невідомо |
Роки правління | близько/до 515 р. до н. е. — до 496 р. до н. е. |
Біографічні дані | |
Рік народження | невідомо |
Батько | Савлій |
Мати | невідомо |
Брати, сестри | Марсагет |
дружина | невідомо |
Діти | невідомо |
Іданфірс / Ідантур (грец. Ἰδάνθυρσος / Ἰδανθούρας[1]) (близько/до 515 — до 496) — скіфський династ, син та спадкоємець Савлія, який очолював Європейську Скіфію під час відомої скіфської кампанії Дарія Великого, що відбулася близько 514—512 рр. до н. е. Відомий з «Історії» Геродота (Історія, IV, 120—127).[2] Тактика, яку обрав Іданфірс, а саме — ухиляння від вирішальної битви, вимотування сил противника, дала змогу Іданфірсові звести нанівець наймасштабніші приготування і наймасштабнішу військову акцію тих часів. Перське військо пішло зі Скіфії ні з чим.[3]
Повідомлення Ктесія Кнідського щодо результатів експедиції сатрапа Аріарамна (ΠΕΡΣΙΚΑ, XIII, (20))[4], яка передувала навалі Дарія, дають підстави для припущень щодо певних конфліктів у царському домі скіфів, можливо, спричинених смертю попереднього царя (Савлія) та затвердженням Іданфірса/ Ідантура.
Етимологія імені:
грец. Ἰδανθούρας < скіф. *(ṷ)idant- + *-ūr < праір. *ṷīdṷant- — укр. «знаючий, відаючий».[5]
- грец. Ἰδανθ̣έμῑ — відомий з ольвійської епіграфіки (третя чверть VI ст. до н. е.).[6]
- грец. ’Ιδ[αν]θος — патронім представника правлячого дому Тавроскіфії у Боспорі Аргота (до 130 р. до н. е.).[7][8]
- 76. Проте мені розповів Тімн (2), представник Аріапейта, що Анахарсій із боку батька був дядьком Ідантірса, скіфського царя (3), і сином Гнура, внука Спаргапейта і сина Ліка. Якщо таке було походження Анахарсія то його вбив його брат, бо Ідантірс був сином Савлія, а Савлій був тим, хто вбив Анахарсія.[10]
- 120. Дві інші частини(1), одна велика, яку очолював Ідантірс, і третя, на чолі якої був Таксакій, з'єднаються і до них ще приєднаються гелони та будини.[11]
- 126. Оскільки ці переслідування і втечі тривали так довго, не припиняючись, Дарій послав вершника до скіфського царя Ідантірса і оголосив йому: «Дивна людино! Чому ти все тікаєш, коли ти міг би зробити вибір, між двома можливостями? Якщо ти вважаєш себе спроможним учинити опір моїм силам, тоді зупинися і вступи в бій. Що ти весь час бігаєш туди й сюди? Якщо ти визнаєш себе неспроможним, тоді перестань тікати, принеси дари твоєму владареві — землю і воду — і тоді ми почнемо переговори».[12]
- 127. На цю пропозицію таку відповідь дав Ідантірс, цар скіфів: «О Персе! Отакі в нас справи: я досі нікого не лякався і не тікав ні від кого, ні в минулому і ні тепер від тебе. І те, що я тепер робив, не відрізняється від того, що я звичайно роблю в мирний час. А з якої причини я не вступаю в бій із тобою, і це я тобі поясню. Ми не маємо ні міст, ні оброблених полів і не боїмося, що хтось може їх захопити або знищити, і не квапимося вступити в бій за них із вами. Однак якщо ви наполягаєте на тому, щоб це сталося якнайшвидше, гаразд, тоді ось що: в нас є могили наших предків(1). Нумо, знайдіть їх і спробуйте завдати їм шкоди. Тоді ви побачите, чи будемо ми з вами воювати заради наших могил, чи ні. Проте перед тим, якщо ми не вважатимемо і не вирішимо, ми не битимемося з тобою. Що ж до битви, то я скажу тобі таке, що моїми владарями я вважаю лише Зевса, мого предка, та Гестію, владичицю скіфів (2). А тобі я пошлю дари замість землі та води, такі, яких ти є гідним, а щодо іншого, про що ти сказав, ніби ти мій владар, я кажу тобі, що ти це спокутуєш». (Така була промова скіфів.)[13]
- ↑ останній варіант у Климента Олександрійського (Clem. Alex., Strom., V, VIII) з посиланням на Ферекіда Сіросського (незалежне від Геродота джерело другої пол. VI ст. до н. е.)англ. "...Idanthuris king of the Scythians, as Pherecydes of Syros relates, sent to Darius, on his passing the Ister in threat of war, a symbol, instead of a letter, consisting of a mouse, a frog, a bird, a javelin, a plough. And there being a doubt in reference to them, as was to be expected, Orontopagas the Chiliarch said that they were to resign the kingdom; taking dwellings to be meant by the mouse, waters by the frog, air by the bird, land by the plough, arms by the javelin. But Xiphodres interpreted the contrary; for he said, If we do not take our flight like birds, or like mice get below the earth, or like frogs beneath the water, we shall not escape their arrows; for we are not lords of the territory..." [1]
- ↑ Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.
- ↑ Черненко, Е. В. Скифо-персидская война. Киев: Наукова думка. 1984 г.
- ↑ укр. «§ 16. Дарій наказав каппадокійському сатрапу Аріарамну перейти до Європи проти скіфів та взяти в полон чоловіків та жінок. Аріарамн, перепливши на 30 п'ятидесятивесельних човнах, взяв скифів у полон, причому й брата скіфського царя Марсагета, знайшовши його ув'язненим у кайдани за наказом брата за якусь провину.»
грец. "ὅτι ἐπιτάσσει Δαρεῖος Άριαράμνῃ τῷ σατράπῃ Καππαδοκίας ἐπὶ Σκύθας διαβῆναι, καὶ ἄνδρας καὶ γυναίκας αἰχμαλωτίσαι ὁ δὲ διαβὰς πεντηκοντόροις λ᾽ ῇχμαλώτισε. Συνέλαβε δὲ καὶ τὸν ἀδελφὸν τοῦ βασιλέος τῶν Σκυθῶν Μαρσαγέτην, ἐπὶ κακώσει εὑρὼν παρὰ τοῦ οἰκείου ἀδελφοῦ δεδεμένον." - ↑ (рос.)Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
- ↑ (гр.)IGDOlbia 27 [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.)Ю. Г. Виноградов, Ю. П. Зайцев. Новый эпиграфический памятник из Неаполя Скифского. Археологія, № 1, 2003
- ↑ (гр.)CIRB 75 [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ укр. Геродот, Мельпомена
- ↑ грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 76
- ↑ грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 120
- ↑ грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 126
- ↑ грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 127
- Ю. В. Болтрик. Ідантірс, Іданфірс [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 413. — ISBN 966-00-0610-1.