Праіранська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Праіранська мова (також давньоіранська (пра-)мова, протоіранська мова) — умовний науковий термін, який позначає сукупність споріднених, але різних (інколи значно) діалектів, об'єднаних спільними фонетичними інноваціями (які власне й відрізняли їх від інших мов та діалектних груп), що виділилися в окрему мовну підгрупу з єдиної праіндоіранської мовної групи близько середини II тисячоліття до н. е., та з якої свого часу (умовно до VIII ст. до н. е.) розвинулися всі давньоіранські мови.

Ареал поширення[ред. | ред. код]

Наразі найбільш поширеною щодо прабатьківщини аріїв (індо-іранської спільноти) є гіпотеза, за якою це є території сучасного Башкортастану та степи (зараз переважно пустелі та напівпустелі) на південь — до Бактрії, Согду, Арейї, Арахозії, що більш-менш впевнено підтверджується відомими археологічними пам'ятками та, з різною мірою переконливості, інтерпретуються зі згаданими у Вендидаді арійськими країнами. Але слід пам'ятати, що наразі не існує жодної археологічної культури, яку б беззаперечно чи хоча б переважною більшістю було б пов'язано з давніми аріями (носіями праарійської мови).[1]

Першим історичним свідченням подальшої міграції аріїв на південь є певна кількість імен царів та богів держави Міттані, датовані XV—XIII ст.ст. до н. е. Приблизно в ті ж часи розпочався рух аріїв й на південний схід, до Індійського субконтиненту. Ця міграція мала декілька різночасових хвиль, що в подальшому знайшло відображення у діалектній диференсації індо-арійських мов.

Власне праіранська розвинулася з певної діалектної групи (чи певних діалектних груп) праарійської й в подальшому, з розселенням іранців від територій сучасних Фарсу на пд.-зах. та Північного Причорномор'я на пн.-зах. з однієї сторони та до Гіндукушу та далеких Ганьсу та Туви на пн.-сх., розпалася на окремі мовні та діалектні групи.

Фонемний склад[ред. | ред. код]

Наразі фонемний склад праіранської більш-менш систематизовано. Але залишаються певні розбіжності. Нижче наведено два варіанти реконструкції, які використано при написанні двох словників:

  • «Етимологічний Словник Іранських Мов» (автори — В. С. Расторґуєва та Д. Й. Едельман);[2]
  • «Етимологічний Словник Іранських Дієслів» (автор — Дж. Ченґ).[3]

Фонемний склад праіранської у реконструкції В. С. Расторґуєвої та Д. Й. Едельман[ред. | ред. код]

У передмові першого тому «Етимологічного Словника Іранських Мов» автори зазначили таке:

« «Більшу частину цих робіт було підготовлено у Секторі іранських мов Інституту мовознавства АН СРСР… Ці праці створили передумови для укладення узагальнюючого етимологічного словника усіх мов іранської родини у вигляді не тільки конкретних етимологій, але й певних методичних орієнтирів…» »

Отже, фактично цей словник є узагальненням та зібранням досягнень радянських науковців на царині іраністики. Й, враховуючи обсяг та якість матеріалу, ігнорувати цей доробок неможливо, попри певні відмінності й в оцінках, й в поданні матеріалу від тих, що наразі превалюють в англомовному (світовому) науковому колі.

Приголосні Губні Зубні
чи
Ясенні
Палаталі-
зовані
чи
Заясенні
Задньоязикові Глоткові
зімкнені огубленні
Проривні глухі *p *t *k
дзвінкі *b *d *g
Африкати глухі
дзвінкі
Фрикативи глухі *f *s, *ϑ *ś, *š *x *xv (*hṷ) *h
дзвінкі *z *ź/j́, ž(?)
*/s/h/z/ умовно позначена фонема, що є рефлексом
праіндоіранської
*s у різних позиціях
Сонорні
Носові Плавні
*m, *n *l
Сонанти *i̯, *ṷ, *r Як
приголосні
Як
голосні короткі
Як дифтонги
(послаблені)
i̯, ṷ, r i, u, r̥ ii̯/əi̯, uṷ/əṷ, ər
Голосні Короткі Довгі
*a

Додатково звернуто увагу на наступне:

  • саме цей фонемний склад визначено як «найархаїчніший»;
  • «спільна для усіх іранських мов прамовна система виявилася архаїчнішою й більш „посунутою“ до загальноарійського стану, ніж та, яка традиційно базувалася лише на давньоперських написах та Авесті»;
  • фонетичний статус під питанням, вірогідно як варіант ;
  • співвідношення *t та залишається невизначеним, як й статус останньої.

Фонемний склад праіранської у поданні Джонні Ченґа[ред. | ред. код]

У передмові до свого «Етимологічного Словника Іранських Дієслів» Дж. Ченґ зауважує, що недоліком «Етимологічного Словника Іранських Мов» є ігнорування прогресивного доробку Ю. Покорни, та його послідовників.[4]

Отже автор пропонує дещо іншу, більш поширену та прийнятну у колі англомовних науковців реконструкцію, додатково посилаючись (окрім власне Ю. Покорни[5]) на М. Майргофера.[6]

Приголосні Губні Зубні
чи
Ясенні
Палаталі-
зовані
чи
Заясенні
Задньоязикові Глоткові
зімкнені огубленні
Проривні глухі *p *t *k
дзвінкі *b *d *g
Африкати глухі
дзвінкі
Фрикативи *f *x (*kh) *h; *H
Сибілянти глухі *s
дзвінкі *z *ž(?)
Сонорні (плавні)
Носові Ротичні (дрижачі) Бокові
*m, *n *r *l (?)
Напівголосні *i̯ ; *ṷ
Голосні Короткі Довгі
Передні Задні
Високі *i *u
Низькі *a

Окремо звернуто увагу на наступне:

  • донедавна та наразі розглядаються як сполучення *iH та *uH відповідно;
  • корінь не може починатися з голосної або *r;
  • усі варіанти аблауту підпорядковані певній системі (для повних *aC, подовжених *āC та нульових *øC, де C — приголосна (англ. consonant)) , враховуючи й такі приголосні, як *H, *i̯ та *ṷ;
  • дифтонги *au, *ai тощо слід розглядати як комбінацію двох фонем;
  • фонематичний статус та *l сумнівний.

Праіранські рефлекси праіндоіранської[ред. | ред. код]

За Ч. А. Каткарт[7]
Праарійська Праіранська
*p(ʰ), *t(ʰ), *k(ʰ) *f, *θ, *x
*p, *t, *k *f, *θ, *x[8]
*s *h[9]
*bʰ, *dʰ, *gʰ *b, *d, *g
*tˢt(ʰ) *st
Праарійська Праіранська
*dzd(ʰ) *zd
*Ḥ Ø[10]
*ps *fš
*bz *βž
*ts, *ć
Праарійська Праіранська
*j́
*ćš
*(ć)sć
*śn- *sn-
*-śn- *-šn-
За Д. Й. Едельман[11]
Опис Праарійська Праіранська
аспірацію дзвінких втрачено *bʰ, *dʰ, *gʰ *b *d *g
глухі аспірати спірантизуються (по ареалах та позиціях) *p(ʰ), *t(ʰ), *k(ʰ) *f/*p *θ/*t *x/*k
велярні палаталізовані відображено по-іншому, ніж
палатальні
*k *č *g *ǰ *gʰ *ǰʰ *k *č *g *ǰ *gh *ǰ
*ć *jˊ *jˊʰ *s *z
*s відображено як *h у вільній позиції, як *s, *z біля приголосних *s *[s, h, z]
виділено фонему чи *š/*ž з позиційних варіантів праіндоєвропейської *s та з преконсонантних палатальних *s *š (*š/ž)

Примітки. Джерела. Посилання[ред. | ред. код]

  1. (англ.) Carl C. Lamberg-Karlovsky. Archaeology and language: the case of the Bronze Age Indo-Iranians. The Indo-Aryan Controversy. Evidence and inference in Indian history. Edited by Edwin E Bryant and Laurie L. Patton. Routledge, Taylor & Francis Group, London and New York, 2005. ISBN 0-700-71462-6, ISBN 0-700-71463-4.
  2. наразі видано:
    (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И.  Этимологический словарь иранских языков. Т. 1 (a—ā). М. «Восточная литература», 2000.
    (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И.  Этимологический словарь иранских языков. Т. 2 (b—d). М. «Восточная литература» РАН, 2003.
    (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И.  Этимологический словарь иранских языков. Т. 3 (f—h). М. «Восточная литература», 2007.
    (рос.) Эдельман Д. И.  Этимологический словарь иранских языков. Т. 4 (i—k). М. «Восточная литература». 2011.
    (рос.) Эдельман Д. И.  Этимологический словарь иранских языков. Т. 5 (l—n). М. «Восточная литература».2015.
  3. (англ.) Johnny Cheung. Etymological Dictionary of the Iranian Verb. Brill. Leiden-Boston. 2007.
  4. англ. «Regrettably, they have ignored any progress in the research of Indo-European linguistics since Julius Pokorny.»
  5. (нім.) Julius Pokorny. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, 2 vols. Tübingen–Berne–Munich: A. Francke, 1957/1969 (1st edn.), 2005 (5th edn.).
  6. (нім.) Manfred Mayrhofer. Die Fortsetzung der indogermanischen Laryngale im Indo-Iranischen. Wien. Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 2005.
  7. подано за:(англ.) C. A. Cathcart. Iranian Dialectology and Dialectometry. University of California, Berkeley. 2015.
  8. у позиції перед приголосними
  9. за винятком позицій перед *p, *t, *k, *n та після *t
  10. окрім анлауту
  11. подано за:(рос.) Языки мира: Дардские и нуристанские языки. Индрик, 1999.