Авілова Ольга Матвіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Авілова
Народилася 10 вересня 1918(1918-09-10)
Бежиця, Брянський повітd, Орловська губернія, Московська область[d], Російська СФРР
Померла 27 грудня 2009(2009-12-27) (91 рік)
Київ, Україна
Поховання Берковецьке кладовище
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність лікарка, хірург, викладачка університету
Alma mater Смоленський державний медичний університет (1941)
Галузь хірургія, торакальна хірургія і пульмонологія
Заклад Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Посада професор
Вчене звання професор[d]
Науковий ступінь доктор медичних наук (1974)
Вчителі Амосов Микола Михайлович
Відомі учні Гетьман Вадим Григорович
Багіров Мамед Мансурович
Макаров Анатолій Васильович
Аспіранти, докторанти Гетьман Вадим Григорович
Багіров Мамед Мансурович
Макаров Анатолій Васильович
Війна німецько-радянська війна
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
Ленінська премія Державна премія СРСР Заслужений лікар УРСР Заслужений діяч науки і техніки Української РСР

Ольга Матвіївна Авілова (10 вересня 1918, м. Бежиця, нині у межах м. Брянськ, Росія — 27 грудня 2009, м. Київ[1]) — українська та радянська лікарка, хірург. Учасниця німецько-радянської війни. Учениця академіка Миколи Амосова. Авторка близько 300 наукових праць, у тому числі двох монографій. Науковий напрямок — реконструктивна хірургія трахеї, бронхів, стравоходу. Засновниця наукової школи реконструктивної хірургії трахеї та бронхів.

Лауреат Державної премії СРСР (1975), Заслужений діяч науки України (1982), Заслужений лікар України (1962), доктор медичних наук (1974), професор (1975), завідувач кафедри торакальної хірургії та пульмонології (1975−1988).

Нагороджена орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, медалями.

Померла 27 грудня 2009 р. у Києві[1]. Похована на Берковецькому кладовищі[1] в столиці.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в місті Бєжиця (нині один з адміністративних районів Брянська). У 1941 р. закінчила Смоленський медичний інститут. У 1974 р. захистила докторську дисертацію «Резекція і пластика бронхів і медіастінальної трахеї». Науковий консультант 1 докторської дисертації, керівниця 19 кандидатських дисертацій. Учні — професори М. М. Багіров, Я. В. Гоєр[2], Анатолій Макаров.

Працювала хірургом у рядах діючої армії, пізніше — завідувача хірургічним відділенням Брянської обласної лікарні. З 1957 року — завідувач кафедри в Київському медичному інституті.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Під керівництвом Авілової була створена служба невідкладної допомоги постраждалим з травмою грудей, спонтанним пневмотораксом, сторонніми тілами у дихальних шляхах і стравоході. Ініціатор створення відділення політравми. Винахідниця, володарка патентів (зокрема, «Спосіб лікування експіраторного стенозу трахеї та бронхів»).

Вибрані праці[ред. | ред. код]

  • Чресплевральні резекції при пухлинах стравоходу і кардії (1960)
  • Резекція і пластика бронхів і медіастінальної трахеї (1971)
  • Тораскопія в невідкладної грудної хірургії (1986)
  • Хронічні свищі стравоходу (1987)

Пам'ять[ред. | ред. код]

Напередодні 100-річчя від дня народження Ольги Авілової Національний банк України у вересні 2018 роки випустив присвячену їй пам'ятну монету з серії «Видатні особистості України».[3] На аверсі монети на дзеркальному тлі розміщена стилізована композиція, що символізує торакальну хірургію. На реверсі — портрет Ольги Авілової з підписом під ним, що містить, зокрема, дати народження і смерті — 1918—2009.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Професія як життя. Ольга Матвіївна Авілова (1918–2009). Український медичний часопис. 4 вересня 2018. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
  2. Гоєр Ярослав Володимирович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua) . Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
  3. Ольга Авілова. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]