Адам Осмаєв
Адам Осмаєв | |||
---|---|---|---|
Майор | |||
Загальна інформація | |||
Народження | 2 травня 1981 (43 роки) Грозний, Чечено-Інгуська АРСР, Російська РФСР, СРСР | ||
Військова служба | |||
Вид ЗС | Збройні сили ЧРІ Батальйон імені Джохара Дудаєва | ||
Війни / битви | Війна на сході України | ||
Командування | |||
| |||
Адам Осмаєв у Вікісховищі |
Ада́м Осма́єв (рос. Адам Асламбекович Осмаев, чеч. ОсмагӀеран Адам, нар. 2 травня 1981, Грозний, ЧІАРСР) — чеченський військовик, майор Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія. Був звинувачений у спробі замаху на Президента Росії Володимира Путіна. У лютому 2015 року під час війни на сході України очолив Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва.
Адам Осмаєв народився 2 травня 1981 року (за іншими даними — 1984 року) у Грозному. Виходець із заможної родини гірських чеченців. Його батько займався нафтовим бізнесом, а дядько обіймав посаду голови парламенту Чечні у 1996—1998 рр., працюючи в Раді Федерації.[1][2]
У 1996 р. родина Осмаєвих переїхала до Москви, де Адам вступив до Московського державного інституту міжнародних відносин, а у 1999 р. деякий час навчався у Букінгемському університеті Великої Британії, звідки був відрахований.[3] Після цього він мешкав у Москві та регулярно навідував Чечню. У 2005 р. виїхав з Чечні.
У ніч на 9 травня 2007 р. у Москві, по вул. Профсоюзній, була виявлена легкова машина, нашпигована вибухівкою. За версією ФСБ терористи планували використати цю машину для замаху на главу Чечні Рамзана Кадирова. У цій справі було затримано чотирьох чеченців: Лорса Хамієва, Руслана Мусаєва, Умара Батукаєва та Адама Осмаєва, який на той час працював топ-менеджером однієї з торговельних компаній.[4] Невдовзі Осмаєва відпустили за підпискою про невиїзд[5] Адам виїхав з Росії, проте вже влітку 2007 р. був заочно заарештований Лефортівським райсудом Москви та оголошений до міжнародного розшуку за «підготовку теракту».[6].
У 2011 р. прибув до Одеси. Згідно з версією СБУ Осмаєв, разом із чеченцем Русланом Мадаєвим та казахом Іллею П'янзіним займався виготовленням вибухівки малої потужності. У січні 2012 р. вибух однієї з бомб призвів до загибелі Мадаєва та пожежі у квартирі, де зберігалась вибухівка. 27 лютого в СБУ заявили, що російські і українські спецслужби затриманням в Одесі попередили плани терористів (Осмаєва та П'янзіна) з підготовки замаху на Путіна після президентських виборів у Росії.[7] У лютому того ж року, за наводкою СБУ, ФСБ виявила у Підмосков'ї бочку з вибухівкою та детонаторами. У квітні 2012 р. Лефортівський райсуд Москви заочно заарештував Осмаєва і П'янзіна, а в серпні Апеляційний суд Одеської області ухвалив рішення про екстрадицію заарештованих до Росії[8] 25 серпня 2012 р. П'янзіна відправили до Москви, де у серпні 2013 р. засудили до 10 років позбавлення волі.[9] Натомість в справу Осмаєва втрутився Європейський суд з прав людини, який рекомендував українській владі не видавати затриманого Росії, чим задовольнив клопотання адвокатів, які заявляли, що у Росії Осмаєв може бути підданий тортурам.[10].
Після перемоги Революції Гідності дружина Осмаєва Аміна Окуєва звернулась до нової української влади з проханням визнати чоловіка політичним в'язнем. 31 жовтня 2014 року прокуратура відкликала звинувачення у тероризмі (замах на В. Путіна) за недостатністю доказів[11]. 18 листопада того ж року Приморський районний суд Одеси визнав Осмаєва винним за двома звинуваченнями: використання фальшивого паспорта та незаконне поводження із вибухівкою. Термін, який Осмаєв провів за ґратами (2 роки і 9 місяців) суд визнав достатнім покаранням.
Після загибелі 2 лютого 2015 року Іси Мунаєва, командира Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва, Адам Осмаєв перебрав на себе обов'язки комбата[12].
1 червня 2017-го у Києві стався замах на життя Адама Осмаєва. За даними поліції, нападник під виглядом іноземного журналіста Le Monde Алекса Вернера втерся у довіру під приводом проведення інтерв'ю та домовився про зустріч[13]. Коли Осмаєв з дружиною Аміною Окуєвою зустрілись з нападником на вулиці Кирилівській, той дістав з коробки пістолет «Глок» і вистрілив в груди Осмаєву, після чого дружина Адама Аміна Окуєва з нагородного пістолета марки ПМ чотири рази вистрілила в нападника. Обох поранених доставили до 17 лікарні міста Києва[14].
Стан Адама Осмаєва після замаху був важким, у нього була зламана ключиця, пробиті легені та нирка. Нападник мав чотири кульових поранення, йому було видалено частину легень, в хребті застрягла куля[15].
Згодом стало відомо, що нападником є Артур Денісултанов-Курмакаєв, якого ЗМІ пов'язують з вбивством колишнього охоронця Рамзана Кадирова Умара Ісраїлова[ru] у Відні 2009 року, де останній просив політичного притулку[16].
За словами Антона Геращенка, у нападника було знайдено документи громадянина України — Дакара Олександра Венусовича, 1958 року народження. Паспорт був отриманий ним 10 лютого 2016 року, закордонний паспорт — 15 лютого 2016 року, довідку про ідентифікаційний код — 11 лютого 2016 року[17].
8 червня 2017 року Адам Осмаєв був виписаний з лікарні. Того ж дня він та його дружина отримали нагороди від міністра внутрішніх справ Арсена Авакова: Адам був нагороджений спеціальним годинником, а Аміна — новим пістолетом Glock-43[18].
30 жовтня 2017 року на Адама і його дружину Аміну було скоєно повторний замах. Їхній автомобіль було розстріляно на залізничному переїзді неподалік села Глеваха у Київській області[19]. У результаті замаху Адама було поранено, його дружина Аміна від отриманих поранень загинула[20]. Поліція оголосила на Київщині план «перехоплення» і відкрила кримінальне провадження за статтею «умисне вбивство». Слідство розглядає дві основні версії вбивства Аміни Окуєвої — це дії російських спецслужб, а друга — це дії осіб, які перебувають на території Чеченської республіки. За кілька годин після замаху правоохоронці повідомили, що розшукують двох чоловіків, які вчинили напад на подружжя.[21]
2 листопада 2017 р. в ефірі ток-шоу «Право на владу» на каналі «1+1» Адам Осмаєв заявив, що не має претензій до українських спецслужб через загибель його дружини, ветерана АТО Аміни Окуєвої.
Ні, які можуть бути претензії? У нас йде війна в Україні, гібридна, неоголошена війна. В міру своїх можливостей правоохоронні органи працюють. Звичайно, є для всіх нас місце вдосконаленню. Я думаю, з часом це прийде. Але Україна сьогодні ослаблена. І потрібен час, щоб зміцнити правоохоронні органи і все інше. Головне – йти вперед[22]. |
У лютому 2020 р. чеченський політемігрант Маміхан Умаров в інтерв'ю ютуб-каналу «Свободный» розповів про те, що з 2017 р. співпрацював з українськими спецслужбами, зокрема, попередив Ігоря Мосійчука та Адама Осмаєва про одержання замовлення з Чечні на їх вбивство. Був головним свідком у справах: про напад на Аміну Окуєву і її чоловіка Адама Осмаєва (30 жовтня 2017 року невідомі розстріляли їхнє авто під Києвом — Окуєва загинула, Осмаєв зазнав поранення) та теракту в Києві під телеканалом «Еспресо» (25 жовтня 2017, на тоді ще народного депутата Мосійчука вчинили замах: його поранено, в результаті якого загинули кілька людей)[23].
- ↑ «Студент МГИМО готовил покушение на Путина?» // Новая газета, 29.02.2012;
- ↑ Постановление № 185 Совета федерации Федерального собрания Российской Федерации. О прекращении полномочий членов Совета федерации Федерального собрания Российской Федерации, 20.05.1998
- ↑ Suspicions Cloud Purported Plot to Kill Putin // The Moscow Times, 28.02.2012
- ↑ «Дело о теракте осталось без концепции» // Коммерсантъ, 12.05.2007.
- ↑ «Взрыв бомбы в Киеве навел на мину в Москве» // Коммерсант, 28.02.2012.
- ↑ «Спецслужбы Украины и России сорвали планы террористов, готовивших покушение на Владимира Путина» // Первый канал, 27.02.2012.
- ↑ Один з поранених у стрілянині в Києві – обвинувачений в замаху на Путіна, – ЗМІ. Архів оригіналу за 7 листопада 2017.
- ↑ «Суд в Одессе принял окончательное решение экстрадировать Осмаева в РФ» // РИА Новости, 14.08.2012
- ↑ «Евросуд не успел к экстрадиции» // Коммерсант, 27.08.2012.
- ↑ «Запрет Европейского суда на экстрадицию Осмаева застал Россию врасплох» // Полит.ру, 21.08.2012.
- ↑ Адам Осмаєв, якого звинувачували у підготовці замаху на російського президента, на волі.
- ↑ Батальйон імені Дудаєва очолив Адам Осмаєв, якого звинувачували в підготовці замаху на Путіна. «Уніан». 3 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
- ↑ На Подолі у Києві стався зухвалий і підступний ворожий замах на патріотів України, учасників АТО. Артем Шевченко. 01.06.2017. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 1 червня 2017.
- ↑ Стрілянина на Подолі: жертвою виявився Адам Осмаєв, обвинувачений в замаху на Путіна. РБК-Україна. 01.06.2017. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
- ↑ Okueva, Amina (2 червня 2017). Пост. Facebook. Процитовано 2 червня 2017.
- ↑ Стрелявший в бойцов АТО мог быть личным киллером Кадырова - СМИ. ЛІГА.Новости. 02.06.2017. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
- ↑ Антон Геращенко (1 червня 2017). Очередной террористический акт, организованный с территории Российской Федерации, произошёл только что в Киеве. Facebook.
- ↑ Аваков нагородив Окуєву новеньким пістолетом Glock-43 – фото. 5 канал. 08.06.2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 12 червня 2017.
- ↑ Геращенко: на Київщині внаслідок обстрілу авто загинула Аміна Окуєва. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 31 жовтня 2017.
- ↑ Цензор.НЕТ. Унаслідок диверсійного нападу під Києвом загинула Аміна Окуєва. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2017. Процитовано 31 жовтня 2017.
- ↑ Вбивство Аміни Окуєвої: з’явилася перша інформація про вбивць. 24 канал. 30 жовтня 2017 р. Архів оригіналу за 21 липня 2018.
- ↑ Вбивство Окуєвої. Осмаєв заявив про відсутність претензій до українських спецслужб. Український Тиждень. 3 листопада 2017 р. Архів оригіналу за 3 листопада 2017.
- ↑ У Відні застрелили свідка у справі вибуху поряд з телеканалом "Еспресо" - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 5 липня 2020.