Очікує на перевірку

Адам Осмаєв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адам Осмаєв
Майор
Загальна інформація
Народження2 травня 1981(1981-05-02) (43 роки)
Грозний, Чечено-Інгуська АРСР, Російська РФСР,
СРСР СРСР
Військова служба
Вид ЗС Збройні сили ЧРІ
Батальйон імені Джохара Дудаєва
Війни / битвиВійна на сході України
Командування
2015 — н.ч. Командир Миротворчого батальйону ім. Д. Дудаєва

Ада́м Осма́єв (рос. Адам Асламбекович Осмаев, чеч. ОсмагӀеран Адам, нар. 2 травня 1981, Грозний, ЧІАРСР) — чеченський військовик, майор Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія. Був звинувачений у спробі замаху на Президента Росії Володимира Путіна. У лютому 2015 року під час війни на сході України очолив Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Адам Осмаєв народився 2 травня 1981 року (за іншими даними — 1984 року) у Грозному. Виходець із заможної родини гірських чеченців. Його батько займався нафтовим бізнесом, а дядько обіймав посаду голови парламенту Чечні у 1996—1998 рр., працюючи в Раді Федерації.[1][2]

У 1996 р. родина Осмаєвих переїхала до Москви, де Адам вступив до Московського державного інституту міжнародних відносин, а у 1999 р. деякий час навчався у Букінгемському університеті Великої Британії, звідки був відрахований.[3] Після цього він мешкав у Москві та регулярно навідував Чечню. У 2005 р. виїхав з Чечні.

Перший арешт

[ред. | ред. код]

У ніч на 9 травня 2007 р. у Москві, по вул. Профсоюзній, була виявлена легкова машина, нашпигована вибухівкою. За версією ФСБ терористи планували використати цю машину для замаху на главу Чечні Рамзана Кадирова. У цій справі було затримано чотирьох чеченців: Лорса Хамієва, Руслана Мусаєва, Умара Батукаєва та Адама Осмаєва, який на той час працював топ-менеджером однієї з торговельних компаній.[4] Невдовзі Осмаєва відпустили за підпискою про невиїзд[5] Адам виїхав з Росії, проте вже влітку 2007 р. був заочно заарештований Лефортівським райсудом Москви та оголошений до міжнародного розшуку за «підготовку теракту».[6].

Другий арешт

[ред. | ред. код]

У 2011 р. прибув до Одеси. Згідно з версією СБУ Осмаєв, разом із чеченцем Русланом Мадаєвим та казахом Іллею П'янзіним займався виготовленням вибухівки малої потужності. У січні 2012 р. вибух однієї з бомб призвів до загибелі Мадаєва та пожежі у квартирі, де зберігалась вибухівка. 27 лютого в СБУ заявили, що російські і українські спецслужби затриманням в Одесі попередили плани терористів (Осмаєва та П'янзіна) з підготовки замаху на Путіна після президентських виборів у Росії.[7] У лютому того ж року, за наводкою СБУ, ФСБ виявила у Підмосков'ї бочку з вибухівкою та детонаторами. У квітні 2012 р. Лефортівський райсуд Москви заочно заарештував Осмаєва і П'янзіна, а в серпні Апеляційний суд Одеської області ухвалив рішення про екстрадицію заарештованих до Росії[8] 25 серпня 2012 р. П'янзіна відправили до Москви, де у серпні 2013 р. засудили до 10 років позбавлення волі.[9] Натомість в справу Осмаєва втрутився Європейський суд з прав людини, який рекомендував українській владі не видавати затриманого Росії, чим задовольнив клопотання адвокатів, які заявляли, що у Росії Осмаєв може бути підданий тортурам.[10].

Після перемоги Революції Гідності дружина Осмаєва Аміна Окуєва звернулась до нової української влади з проханням визнати чоловіка політичним в'язнем. 31 жовтня 2014 року прокуратура відкликала звинувачення у тероризмі (замах на В. Путіна) за недостатністю доказів[11]. 18 листопада того ж року Приморський районний суд Одеси визнав Осмаєва винним за двома звинуваченнями: використання фальшивого паспорта та незаконне поводження із вибухівкою. Термін, який Осмаєв провів за ґратами (2 роки і 9 місяців) суд визнав достатнім покаранням.

Після загибелі 2 лютого 2015 року Іси Мунаєва, командира Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва, Адам Осмаєв перебрав на себе обов'язки комбата[12].

Замах на життя

[ред. | ред. код]

1 червня 2017-го у Києві стався замах на життя Адама Осмаєва. За даними поліції, нападник під виглядом іноземного журналіста Le Monde Алекса Вернера втерся у довіру під приводом проведення інтерв'ю та домовився про зустріч[13]. Коли Осмаєв з дружиною Аміною Окуєвою зустрілись з нападником на вулиці Кирилівській, той дістав з коробки пістолет «Глок» і вистрілив в груди Осмаєву, після чого дружина Адама Аміна Окуєва з нагородного пістолета марки ПМ чотири рази вистрілила в нападника. Обох поранених доставили до 17 лікарні міста Києва[14].

Стан Адама Осмаєва після замаху був важким, у нього була зламана ключиця, пробиті легені та нирка. Нападник мав чотири кульових поранення, йому було видалено частину легень, в хребті застрягла куля[15].

Згодом стало відомо, що нападником є Артур Денісултанов-Курмакаєв, якого ЗМІ пов'язують з вбивством колишнього охоронця Рамзана Кадирова Умара Ісраїлова[ru] у Відні 2009 року, де останній просив політичного притулку[16].

За словами Антона Геращенка, у нападника було знайдено документи громадянина України — Дакара Олександра Венусовича, 1958 року народження. Паспорт був отриманий ним 10 лютого 2016 року, закордонний паспорт — 15 лютого 2016 року, довідку про ідентифікаційний код — 11 лютого 2016 року[17].

8 червня 2017 року Адам Осмаєв був виписаний з лікарні. Того ж дня він та його дружина отримали нагороди від міністра внутрішніх справ Арсена Авакова: Адам був нагороджений спеціальним годинником, а Аміна — новим пістолетом Glock-43[18].

Другий замах на життя

[ред. | ред. код]

30 жовтня 2017 року на Адама і його дружину Аміну було скоєно повторний замах. Їхній автомобіль було розстріляно на залізничному переїзді неподалік села Глеваха у Київській області[19]. У результаті замаху Адама було поранено, його дружина Аміна від отриманих поранень загинула[20]. Поліція оголосила на Київщині план «перехоплення» і відкрила кримінальне провадження за статтею «умисне вбивство». Слідство розглядає дві основні версії вбивства Аміни Окуєвої — це дії російських спецслужб, а друга — це дії осіб, які перебувають на території Чеченської республіки. За кілька годин після замаху правоохоронці повідомили, що розшукують двох чоловіків, які вчинили напад на подружжя.[21]

2 листопада 2017 р. в ефірі ток-шоу «Право на владу» на каналі «1+1» Адам Осмаєв заявив, що не має претензій до українських спецслужб через загибель його дружини, ветерана АТО Аміни Окуєвої.

Ні, які можуть бути претензії? У нас йде війна в Україні, гібридна, неоголошена війна. В міру своїх можливостей правоохоронні органи працюють. Звичайно, є для всіх нас місце вдосконаленню. Я думаю, з часом це прийде. Але Україна сьогодні ослаблена. І потрібен час, щоб зміцнити правоохоронні органи і все інше. Головне – йти вперед[22].

У лютому 2020 р. чеченський політемігрант Маміхан Умаров в інтерв'ю ютуб-каналу «Свободный» розповів про те, що з 2017 р. співпрацював з українськими спецслужбами, зокрема, попередив Ігоря Мосійчука та Адама Осмаєва про одержання замовлення з Чечні на їх вбивство. Був головним свідком у справах: про напад на Аміну Окуєву і її чоловіка Адама Осмаєва (30 жовтня 2017 року невідомі розстріляли їхнє авто під Києвом — Окуєва загинула, Осмаєв зазнав поранення) та теракту в Києві під телеканалом «Еспресо» (25 жовтня 2017, на тоді ще народного депутата Мосійчука вчинили замах: його поранено, в результаті якого загинули кілька людей)[23].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Студент МГИМО готовил покушение на Путина?» // Новая газета, 29.02.2012;
  2. Постановление № 185 Совета федерации Федерального собрания Российской Федерации. О прекращении полномочий членов Совета федерации Федерального собрания Российской Федерации, 20.05.1998
  3. Suspicions Cloud Purported Plot to Kill Putin // The Moscow Times, 28.02.2012
  4. «Дело о теракте осталось без концепции» // Коммерсантъ, 12.05.2007.
  5. «Взрыв бомбы в Киеве навел на мину в Москве» // Коммерсант, 28.02.2012.
  6. «Спецслужбы Украины и России сорвали планы террористов, готовивших покушение на Владимира Путина» // Первый канал, 27.02.2012.
  7. Один з поранених у стрілянині в Києві – обвинувачений в замаху на Путіна, – ЗМІ. Архів оригіналу за 7 листопада 2017.
  8. «Суд в Одессе принял окончательное решение экстрадировать Осмаева в РФ» // РИА Новости, 14.08.2012
  9. «Евросуд не успел к экстрадиции» // Коммерсант, 27.08.2012.
  10. «Запрет Европейского суда на экстрадицию Осмаева застал Россию врасплох» // Полит.ру, 21.08.2012.
  11. Адам Осмаєв, якого звинувачували у підготовці замаху на російського президента, на волі.
  12. Батальйон імені Дудаєва очолив Адам Осмаєв, якого звинувачували в підготовці замаху на Путіна. «Уніан». 3 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
  13. На Подолі у Києві стався зухвалий і підступний ворожий замах на патріотів України, учасників АТО. Артем Шевченко. 01.06.2017. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 1 червня 2017.
  14. Стрілянина на Подолі: жертвою виявився Адам Осмаєв, обвинувачений в замаху на Путіна. РБК-Україна. 01.06.2017. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
  15. Okueva, Amina (2 червня 2017). Пост. Facebook. Процитовано 2 червня 2017.
  16. Стрелявший в бойцов АТО мог быть личным киллером Кадырова - СМИ. ЛІГА.Новости. 02.06.2017. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
  17. Антон Геращенко (1 червня 2017). Очередной террористический акт, организованный с территории Российской Федерации, произошёл только что в Киеве. Facebook.
  18. Аваков нагородив Окуєву новеньким пістолетом Glock-43 – фото. 5 канал. 08.06.2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 12 червня 2017.
  19. Геращенко: на Київщині внаслідок обстрілу авто загинула Аміна Окуєва. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 31 жовтня 2017.
  20. Цензор.НЕТ. Унаслідок диверсійного нападу під Києвом загинула Аміна Окуєва. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2017. Процитовано 31 жовтня 2017.
  21. Вбивство Аміни Окуєвої: з’явилася перша інформація про вбивць. 24 канал. 30 жовтня 2017 р. Архів оригіналу за 21 липня 2018.
  22. Вбивство Окуєвої. Осмаєв заявив про відсутність претензій до українських спецслужб. Український Тиждень. 3 листопада 2017 р. Архів оригіналу за 3 листопада 2017.
  23. У Відні застрелили свідка у справі вибуху поряд з телеканалом "Еспресо" - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 5 липня 2020.

Див. також

[ред. | ред. код]