Гностицизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гностицизм (від лат. gnostikos «обізнаний»; грец. γνῶσις «знання») — релігійне дуалістичне вчення пізньої античності, у 2-3 століттях, що прийняло певні моменти християнства, грецької філософії та східних релігій. Гностицизм претендував на «правдиве» знання про Бога та повне розуміння таємниць світобудови. З ним пов'язане виникнення маніхейства. Справив значний вплив на середньовічні єресі та неортодоксальну містику сучасного часу. Прихильник гностицизму — гностик.

Характеристика гностицизму[ред.ред. код]

Спільною для гностичних спільнот була концепція осягання Гнозису (езотеричних, або інтуїтивних знань), що становило шлях до порятунку душі від матеріального світу. Гностики сприймали матеріальний світ як творіння Деміурга — посередника, але не самого Бога. У більшості систем Деміурга розглядають як недосконалу істоту чи навіть зло. Різні школи гностицизму іноді ототожнюють Деміурга з Адам Кадмон, Самаелем, Сатаною, Ілбадаофом або Ягве.

Месіанство в гностицизмі[ред.ред. код]

Окремі, прохристиянські, течії сприймають Ісуса як втілення вищої істоти, що прийшла на землю, аби принести Гнозис. Інші категорично заперечують прихід вищої істоти у плоті, стверджуючи, що Ісус був просто людиною, яка осягла Божественність через пізнання і навчала своїх учнів того ж шляху.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]