Александер Бард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Alexander Bard
Зображення
Основна інформація
Дата народження 17 березня 1961(1961-03-17)[1][2] (60 років)
Місце народження Medevid, Мутала, лен Естерйотланд, Швеція
Громадянство Швеція[3]
Віросповідання Зороастризм
Професії співак, економіст, композитор, соціолог, поет, автор-виконавець, музикант, музичний продюсер, філософ
Освіта Стокгольмська школа економіки
Жанр Поп, електроніка
CMNS: Файли у Вікісховищі

Олександр Бенгт Магнус Бард (нар. 17 березня 1961 р.) — шведський автор пісень, продюсер звукозапису, шоумен, релігійний та політичний активіст. Один із двох засновників синтетичного релігійного руху разом з Яном Седерквістом.

Походження та освіта[ред. | ред. код]

Бард народився в муніципалітеті Мутала, Швеція 17 березня 1961 року. Після закінчення середньої освіти навчався в США та в Амстердамі, Нідерланди. Живучи в Амстердамі, він заробляв частину життя сексуальним працівником.[4] До Швеції повернувся, щоб навчатися в Стокгольмській школі економіки з 1984 по 1989 рік. Окрім навчання економіці, він захопився філософією та соціальною теорією з метою стати письменником-філософом та викладачем. З 2011 року Бард був суддею шоу «Шведський ідол».[5]

Література та лекції[ред. | ред. код]

Бард написав три книги про Інтернет-революцію, відому як «Трилогія Футурики», разом з теоретиком ЗМІ Яном Седерквістом.[6] Перша їхня співпраця «Нетократи» спочатку була випущена шведською мовою в 2000 році, вона стала доступною англійською мовою в 2003 році і з тих пір була перекладена ще на 16 мов, загальний продаж у світі перевищив 340 000 примірників.

Друга книга «Глобальна імперія» була випущена шведською мовою в 2003 році, тоді як третя серія трилогії «Машини тіла» — у 2009 році. Ці останні дві праці були видані англійською мовою в 2012 році, завершивши «Трилогію Футурики», в якій автори представляють своє філософське бачення глобального та дедалі більш віртуального суспільства як наслідку Інтернет-революції. Четверта книга Барда і Сьодерквіста", «Синтезм — Створення Бога в епоху Інтернету» вийшла в жовтні 2014 року. Книга зосереджена на культурі участі як духовності епохи цифрових технологій і пропагує реляціоналізм, натхненний філософом Альфредом Норт Уайтхедом та фізиком Нільсом Бор як «протиотрута» індивідуалізму епохи капіталізму.

Бард читає публічні лекції з 1997 року, включаючи три презентації TEDx (станом на 2013 рік), з особливим акцентом на соціальні наслідки Інтернет-революції та став одним з провідних доповідачів міжнародної лекційної схеми теорії управління.[7]

Музична кар'єра[ред. | ред. код]

Бард розпочав свою музичну кар'єру в 1982 році з синглу Життя золотої рибки, що вийшов у світ у виконанні проекту Baard,[8] синтез-панк проект, який Александер Бард створив разом з двома жінками-стриптизерками. Пізніше незначний успіх мав проект Barbie, який виконував іронічній жувальний поп.[9]

Відмовившись від роботи над другим альбомом проекту Barbie, Бард сформував гурт «Army of Lovers» з двома учасницями Barbie, Жан-П'єром Бардою та Ла Каміллою.[10] Цьому проекту довелось випустити понад 20 загальноєвропейських хітів, найбільші з них — Одержимість та Сексуальна революція. Однак їх присутність у США та Великій Британії обмежувалась неодноразовими успіхами у клубних чартах. Вони випустили п'ять студійних альбомів, зробили понад 20 музичних відеозаписів і були успішними у всій Східній Європі, до того, як Бард розпустив групу в 1996 році. «Army of Lovers» пізніше отримала широкий знаковий статус у гей-культурі, який часто називають яскравим прикладом постмодерну переймаючи ідеали кемпу. Олександр Бард також працював над продюсуванням та піснями шведського дівчачого гурту «Midi, Maxi and Efti».

Після того, як «Армія коханців» завершила активні виступи, Бард заснував гурт «Вакуум», симфонічний проект для синтезаторів, в якому взяли участь Бард, Марина Шипченко та новачок Маттіас Ліндблом. Їх дебютний сингл I Breathe був одним з найбільш проданих синглів у Швеції в 1997 році, а також очолив сингл-чарт в Італії. Подальші релізи не були такіми ж успішними, за винятком Росії та України, и Бард вирішив обмежитись лише двома альбоми. У 2000 році він тимчасово відновив діяльність «Армії коханців» для кількох нових треків та найбільшої колекції хітів, а згодом співавтором та співпродюсером перших двох альбомів гурту «Alcazar».

У 2005 році Бард запустив новий музичний проект під назвою BWO (скорочено від Bodies Without Organs) разом з Мариною Шипчененко та новим вокалістом Мартіном Ролінським . Їх дебютний альбом Prototype генерував сім найкращих хіт-синглів у Скандинавії та у Східній Європі та отримав платиновий статус. У квітні 2006 року вийшов другий альбом Halcyon Days, який отримав статус золотого. Чотири пісні цього альбому стали хітами. У 2007 році вийшов третій альбом Fabricator, а потім — компіляційний альбом 2008 року. У 2009 році вийшов у світ четвертий студійний альбом «Big Science» .

У квітні 2010 року Бард оголосив про співпрацю з Генріком Вікстрьомом над новим проектом під назвою Gravitonas, що працював під лейблом Universal Music по всьому світу. Проект, заявлений як електро-рок, і утворений самим Бардом та вокалістом Андреасом Ерном, випустив перший цифровий EP в травні 2010 року і вперше потрапив до хіт-парадів у Швеції та Російській Федерації восени 2010 року. Оскільки вони відмовляються випускати фізичні записи пов'язані з традиційними рекламними медіа-кампаніями. Проект суворо випускав свою музику за допомогою потокових трансляцій та завантажень, замість того аби публікувати у форматі альбомів, тому блогери та музична преса почали називати проект «Перший Spotify-оркестр у світі». Публічна дружба Барда із засновником Spotify Даніелем Ек зіграла велику роль в цій історії. Окрім кількох хіт-рекордів № 1 на європейському континенті, Gravitonas також домігся значного результату як виконавці танцювальної музики у США, з трьома хітами записами у рейтингу клубної музики Billboard.

Александер Бард також працював як автор пісень та продюсер для кількох шведських артистів. У 1980-х — головним чином співпрацював з Олою Хоканссон та Тімом Нореллом. На початку 1990-х — з Андерсом Воллбеком та Пер Адебраттом.

Бард є співзасновником Stockholm Records. У серпні 2011 року Бард приєднався до журі шведської версії телешоу «Idol», разом з продюсером звукозапису співачки Селін Діон Андерсом Багге.

У 2013 році Армія коханців знову об'єдналася і випустила новий компіляційний альбом під назвою Big Battle of Egos, у який увійшло чотири абсолютно нові треки, а також відео Signed on My Tattoo, дует з проектом Gravitonas. Група назвала політичні причини повернення, включаючи відверту протидію посиленню гомофобії та антисемітизму в Європі. У 2013 році гурт взяв участь у гей-прайдах в Копенгагені та Белграді, а також у кількох великих телешоу у Швеції, Польщі, Російській Федерації та Україні.

Політика[ред. | ред. код]

Олександр Бард довгий час був відкритим противником законів проти особистого споживання наркотиків та законів проти проституції у Швеції. Раніше був членом, або тісно співпрацював з членами, Партії Народна партія — лібералів, партії Центру та Піратської партії Він приєднався до новоствореної Громадянської коаліції у 2018 році. Він вважає себе лібертарійським марксистом.[11][12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #13150553X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Babelio — 2007.
  3. LIBRIS — 2013.
  4. Strage, Fredrik (3 March 2006). Åsiktsmaskinen Alexander Bard (Swedish). Dagens Nyheter. Архів оригіналу за 26 April 2007. Процитовано 2007-11-22. 
  5. Idol Sverige i TV4. Alexander Bard till Aksel: "Fuck you" - Idol Sverige 2013 (TV4). 
  6. The Futurica Trilogy. Stockholm Text. 28 June 2012. Архів оригіналу за 3 May 2012. Процитовано 2012-11-06. 
  7. Speakersnet – exclusive speakers – Speakersnet. Speakersnet.se. Процитовано 2012-11-06. 
  8. Baard: Life In A Goldfish Bowl - Hard Wax. hardwax.com. Процитовано 27 December 2018. 
  9. Dryck, Herr (28 September 2009). Barbie - Prostitution twist. KATASTROFALA OMSLAG (sv). Процитовано 27 December 2018. 
  10. Army of Lovers | Biography & History. AllMusic (en-us). Процитовано 27 December 2018. 
  11. Bard, Alexander (23 December 2017). Well, I'm a Marxist libertarian. So if I chat with Marxists, I get blocked by libertarians, and if I hang out with libertarians, I get blocked by Marxists. So I personify the Antiblocking Movement on Twitter. Now there's the next political victim identity!https://twitter.com/realMarcWest/status/944810478131339264 …. 
  12. How a Marxist libertarian thinks about sex, power and violence in the network society. 3 September 2018.