Альтман Натан Ісайович
| Альтман Натан Ісайович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Альтман Натан Ісайович | ||||
.jpg) | ||||
| Автопортрет, 1912 рік | ||||
| При народженні | Альтман Натан Ісайович | |||
| Народження |
22 грудня 1889 (3 січня 1890) Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія[1][2][…] | |||
| Смерть | 12 грудня 1970[4][5][…] (80 років) | |||
| Ленінград, РРФСР, СРСР[7][8][2] | ||||
| Поховання | Комаровське селищне кладовище | |||
| Національність | єврей | |||
| Країна |
 Російська імперія СРСР | |||
| Жанр | авангардизм | |||
| Навчання | Одеське художнє училище (1907)[9] | |||
| Діяльність | художник, митець, унаочнювач, скульптор, ілюстратор, сценограф | |||
| Напрямок | реалізм, кубізм | |||
| Вчитель | Луїджі Іоріні[10], Костанді Киріак Костянтинович[10] і Ладиженський Геннадій Олександрович[10] | |||
| Твори | портрети, скульптурні погруддя, натюрморти | |||
| Роботи в колекції | Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[11] і Російський музей | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Альтман Натан Ісайович у Вікісховищі | ||||
Ната́н Іса́йович А́льтман (нар. 10 (22) грудня 1889, Вінниця — 12 грудня 1970, Ленінград) — український художник-кубіст; пейзажі, портрети, книжкова графіка, скульптура, декоративні рельєфи, сценографія; портрети Анни Ахматової (1915), С. Міхоелса (1926), ілюстрації до Старого Заповіту (1933), антифашистські карикатури.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в єврейській родині. Батько помер, коли хлопець був ще малим.
Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі у 1902—1907 рр. Удосконалював художню майстерність у Парижі в приватній художній студії (1910—1911 рр.), зазнав впливу новітніх мистецьких стилів, особливо французького кубізму.
1912 р. перебрався у Петербург. Мав попит як художник. Був одним із засновників «Єврейського товариства розвитку мистецтв». Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. став на бік нової влади, брав участь у декоруванні нових революційних свят у Петрограді та Москві. Аби зробити кар'єру при більшовицькій владі, створив декілька портретів більшовицького лідера Леніна, серед них і його погруддя в цілком реалістичній манері (бронза, 1920 р.)
Почав працювати як театральний художник. Брав участь у створенні кінофільму «Єврейське щастя» за сценарієм Шолом-Алейхема. За пропозицією Альтмана, натурні зйомки проходили у Вінниці в неперебудованому тоді районі бідноти — Єрусалимці.
1928 року Альтман відбув із Державним єврейським театром на гастролі у Західну Європу. По закінченню гастролей, залишився у Парижі, де перебував до 1935 р. Повернувся у СРСР, де застав період сталінських чисток кадрів і репресій. Відійшов від створення картин і займався графікою, проектами створення поштових марок та книжковою графікою. Формалістичні твори Альтмана стали незатребуваними на тлі придушеного цензурою радянського мистецтва. Художня манера Альтмана не укладалась в жорстокі межі офіційного стилю соціалістичний реалізм.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Автопортрет, 1911, Російський музей
- Канал. Брюгге, 1911, Російський музей
- Глечик і помідори (натюрморт), 1912
- цикл «Єврейська графіка», 1914
- портрет поетеси Анни Ахматової, 1914
- Соняшники, 1915
- Портрет Надії Крет.
- Автопортрет, погруддя, 1916
- Портрет А. В. Луначарського, гіпс, погруддя, 1920, Третьяковська галерея, Москва
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Альтман Натан Исаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ Museum of Family History
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Natan Isaevich Altman
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ http://www.rusartnet.com/biographies/russian-artists/20th-century/avant-garde/cubist/nathan-altman
- ↑ http://www.antonia.lv/en/artwork/belcova-aleksandra/
- ↑ Сарабьянов А. Д., Ракитин В. Энциклопедия русского авангарда — Москва: 2013.
- ↑ а б в http://funeral-spb.narod.ru/necropols/komarovo/tombs/altman/altman.html
- ↑ http://www.moma.org/collection/works/12567
Джерела[ред. | ред. код]
- Лебединська Т. М. Альтман Натан Ісайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 419. — ISBN 966-02-2075-8.
- Петров В. Разносторонний художник, «Творчество», 1969, № 10.
- Эткинд М. Н. Альтман. М., 1971
- Альтман,_Натан_Исаевич. 1889—1970: Каталог выставки (Вступительная статья А. А. Каменского). М., 1978.
- Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства, история создания и коллекции. 1918—1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.
Посилання[ред. | ред. код]
|
