Амвросій (Дубневич)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амвросій Дубневич
87077eaa-b.jpg
Основні відомості
Народження XVII століття
Підгір'я
Країна: Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина
Flag of Russia.svg Російська імперія
Альма-матер: Києво-Могилянська академія
Заклад: Києво-Могилянська академія, Чернігівський колегіум
Конфесія: РПЦ МП
Смерть: 23 лютого 1750(1750-02-23)
Глухів
Праці й досягнення
Рід діяльності: клірик
Основні інтереси: теологія
Титул: архімандрит, єпископ
Додаткова інформація: ректор Києво-Могилянської академії

Єпископ Амвросій (Дубневич; *кінець XVII, село Підгір'я, Галичина. — †23 лютого 1750, Глухів, похований у Чернігові) — український релігійний та освітній діяч, богослов, філософ. Єпископ Чернігівський (у складі синодальної Російської православної церкви; 8 вересня 1742 — 23 лютого 1750).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у польській зоні окупації України. У часи гетьмана Івана Мазепи емігрує на Гетьманщину, де закінчив Києво-Могилянську академію. За тодішнім звичаєм, аби не повертатися на правобережну Україну, отримує посаду викладача молодших класів.

1727—1731 — префект Києво-Могилянської академії. З 1731 — архімандрит Києво-Братського монастиря, з 1733 — архімандрит Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря. А з 1739 — настоятель Троїце-Сергієвої Лаври в Московії. Там мав організувати духовну семінарію за українським зразком, але не встиг — 8 вересня 1742 р. хіротонізований у єпископа Чернігівського (ця кафедра тоді була вилученою зі складу Київської митрополії та напряму підпорядкована синодальній Московській Церкви).

1746 був на чолі духовної комісії, яка обстежувала дива від Охтирської ікони Божої Матері в Слобідській Україні — незабаром ікона була прославлена як чудотворна.

У самому Чернігові зайнявся розбудовою Чернігівського колегіуму, де, зокрема, запровадив викладання філософії.

Збереглися дані, які свідчать про вимушені контакти владики Амвросія з Таємною канцелярією Московії[1]. Зокрема, чернігівський архієпископ передав донос одного з парафіян Гетьманщини на ієромонаха Паїсія,[2] який ухилявся від виконання блюзнірських «рос. указных панихид», запроваджених російською світською владою в РПЦ. Отже, Амвросій був слухняним виконавцем російських правил у Церкві і відповідав званню чиновника, якими стали єпископи в Російській імперії після правління Петра I Романова.

1749 р. владика Амвросій тяжко захворів. Тим не менше, він ще зміг прибути до Глухова у лютому 1750 року на церемонію відновлення гетьманства та інавгурації нового гетьмана Кирила Розумовського. Щоправда, на той момент Амвросій був уже настільки слабий, що залишався постійно у ліжку — про це є згадка у «Короткому описі Малоросії»[3]. А вже наступного дня після інавгурації Розумовського Амвросій Дубневич помер.

Похований у кафедральному соборі Чернігова.

Громадська роль[ред. | ред. код]

Сучасники називають Амвросія Дубневича одним із найкращих ректорів Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. Під його керівництвом Академія залишилася базовим навчальним закладом підготовки кадрів для державного управління України — від муніципальних та сотенних установ до Генеральної канцелярії, а в чернігівському Колегіумі здобували освіту за європейським зразком. Також владика був відомий як оригінальний богослов.

Єпископ Амвросій брав участь у роботі комісії з упорядкування законодавчих актів Литовського права та Магдебурзького права, чим прислужився розвитку державної системи Гетьманщини у 18 столітті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. РГАДА. — Ф.248. — Оп.5. — Кн.323. — Л.105
  2. Український історичний журнал. № 508, 2013, с. 77
  3. Короткий опис Малоросії (1340—1776), К., 2012, — С.138. — ISBN 978-966-193-071-0.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]