Анатоліс Ґорбуновс

From Вікіпедія
Jump to navigation Jump to search
Анатоліс Ґорбуновс
латис. Anatolijs Gorbunovs
рос. Анатолий Валерианович Горбунов
Piemiņas koku stādīšana (6066415844).jpg
Народився 10 лютого 1942(1942-02-10) (78 років)
село Пілда, Латвія
Громадянство Латвія ЛатвіяСРСР СРСРЛатвія Латвія
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Ризький політехнічний інститут, Академія суспільних наук при ЦК КПРС
Знання мов латиська
Посада депутат Сейму[d] і депутат Сейму[d]
Партія КПРС
Нагороди
Орден Трьох зірок

Анатоліс Ґорбуновс (Анатолій Валер'янович Горбунов) (латис. Anatolijs Gorbunovs, нар. 10 лютого 1942 року, село Пілда, Латвія) — латвійський політичний діяч, останній Голова Президії Верховної Ради Латвійської РСР (1988—1990) і перший глава держави незалежної Латвії (до обрання президентом Ґунтіса Улманіса в 1993 році).

Біографія[edit | edit source]

Народився 10 лютого 1942 року в селі Пілда (тепер — Лудзенський край, Латвія), в родині російських старообрядців.

У 1970 році закінчив Ризький політехнічний інститут (РПІ), у 1978 році — Академію суспільних наук при ЦК КПРС. З 1959 року працював в радгоспі «Нікраце» Скрундского району Латвійської РСР, інституті «Латгіпросільбуд» і Ризькому політехнічному інституті.

У 1969 — секретар комітету комсомолу Ризького політехнічного інституту, потім 1-й секретар Кіровського районного комітету ЛКСМ Латвії у місті Ризі. З 1974 року — завідувач відділу, потім 1-й секретар Кіровського районного комітету Компартії Латвії (КПЛ) у Ризі. З 1982 — секретар Ризького міського комітету КП Латвії.

З 1984 — завідувач відділу адміністративних органів ЦК КП Латвії. З 1985 — секретар ЦК КПЛ з питань ідеології. 6 жовтня 1988 року був призначений Головою Президії Верховної Ради Латвійської РСР. У 1988 році підтримав Народний фронт Латвії, пізніше виступив за відновлення незалежності республіки.

З моменту проголошення відновлення незалежності Латвії у 1990 році і до обрання президентом Ґунтіса Улманіса у 1993 році був номінальним главою держави як голова парламенту. У 1993 році став одним із засновників партії «Латвійський шлях». Був депутатом п'ятого і сьомого сеймів Латвії від цієї партії.

У 1993—1995 роках — голова Сейму Латвії. З 1996 по 2002 роки був міністром середовища і регіонального розвитку в 3-х урядах, міністром зв'язку у 2-х урядах і недовгий час був міністром економіки Латвії. Очолював латвійську делегацію в латвійсько-російської міжурядової комісії. У 1999 році висувався в президенти.

З 2003 року — голова ДАТ «Latvijas valsts meži» («Латвійські державні ліси»).

Одружений, є син і онук.

Нагороджений орденом Трьох зірок (2005) та Пам'ятним знаком учасника барикад 1991 року.

Посилання[edit | edit source]