Перейти до вмісту

Вайра Віке-Фрейберга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вайра Віке-Фрейберга
латис. Vaira Vīķe-Freiberga Редагувати інформацію у Вікіданих
Прапор
Прапор
 6-а Президент Латвії
8 липня 1999 — 7 липня 2007
Попередник: Ґунтіс Улманіс
Наступник: Валдіс Затлерс
 
Народження: 1 грудня 1937(1937-12-01)[1][2] (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рига, Латвійська Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
Національність: латиші Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Латвія
 Канада Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Університет Вікторії, Університет Макґілла і Торонтський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Імантс Фрайбергсd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:
Нагороди:
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева Order of Adolphe of Nassau Орден Лазні
Ланцюг ордена Зірки Румунії
Національный орден «За заслуги» Велика стрічка Ордена Леопольда I Великий Хрест ордена Почесного легіону кавалер ордена Ізабелли Католички з ланцюгом Grand Cross of the Order of the Redeemer
Орден святої рівноапостольної княгині Ольги
officier de l'Ordre national du Québec Grand Cordon of the Supreme Order of the Chrysanthemum Великий хрест особливого ступеня ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» орден Хреста землі Марії Орден Білої зірки на ланцюзі кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа Орден Трьох зірок 1 ступеня Орден Вієстура хрест Визнання орден князя Ярослава Мудрого I ступеня Grand Cross of the Order of the White Double Cross‎ Орден Свободи орден «Стара Планина» Орден «Дружба»
Золота медаль імені Нізамі Гянджеві
Орден Макаріоса III (Кіпр) Національний орден Заслуг Орден «На благо Республіки» Великий хрест Ордена Заслуг Угорської республіки з ланцюгом Великий хрест ордена Білої троянди Фінляндії з ланцюжком орден Серафимів орден Білого Орла Великий хрест ордена «За заслуги перед Польщею» Великий хрест ордена Вітовта Великого Кавелер Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» кавалер Великого ланцюга ордена Інфанта дона Енріке

Grand Medal of the Latvian Academy of Sciencesd (1997)

Konrad Adenauer Awardd (2010)

Marcel Vincent Prized (1992)

Премія Ганни Арендт (2005)

премія «Золота тареля»d

Почесний доктор Страсбурзького університетуd (2013)

Doctor Honoris Causa at the Vytautas Magnus Universityd

член Королівського товариства Канади

почесний доктор Університету Оттавиd

почесний доктор Університету Макгіллаd

honorary doctor of the Tbilisi State Universityd

Walter Hallstein Prized (2006)

Pierre Chauveau Medald

почесний доктор Льєзького університетуd (2006)

 почесний диплом Президента Азербайджанської Республіки

Hayek Medald (2009)

honorary doctor of Baku State Universityd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Висловлювання у Вікіцитатах

Ва́йра Ві́ке-Фре́йберга[3][4] (латис. Vaira Vīķe-Freiberga; нар. 1 грудня 1937(19371201), Рига, Латвія) — латвійська державна діячка та науковиця, шоста президент Латвійської Республіки.

Спецпосланниця генерального секретаря ООН, віцеголова Групи експертів з довгострокового майбутнього Європейського Союзу, співголова Міжнародної ради Міжнародного центру Нізамі Гянджеві.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Батько — моряк Карлис Вікіс (латис. Kārlis Vīķis), мати — Аннемарія Віке (латис. Annemarija Vīķe), до шлюбу Ранькє (Raņķe). Через кілька тижнів після її народження батько трагічно загинув в Атлантиці. Пізніше мати одружилася з моряком Едґарсом Хермановічсом (Edgars Hermanovičs).

31 грудня 1944 року сім'ю евакуювали до Німеччини через наступ сталінських військ. Початкову освіту здобула в латиській школі в таборі біженців в Любеку (Німеччина) й у французькій жіночій гімназії в Касабланці (Марокко).

Коли Вайрі виповнилося 16 років, сім'я переселилася до Канади, де Вайра працювала клерком у банку та сортувальницею листів. У Канаді здобула вищу освіту, ступінь бакалавра з англійської мови та ступінь магістра з психології. А потім і докторський ступінь у галузі експериментальної психології в університеті Макгілла. Володіє латиською (рідна мова), французькою, англійською, німецькою, іспанською, трохи італійською та португальською мовами. Російську не вивчила, хоча почала вивчати 1999 року.

З 1965 по 1998 р. — професор психології в Монреальському університеті (Universite de Montreal). Вела курси з психофармакології, психолінгвістики, наукової теорії. Проводила дослідження в галузі психології про процеси пам'яті, мови і мислення, включаючи вплив ліків. Серед латвійської еміграції відома роботами з латвійським дайнами (народними піснями), їхньою поетикою та структурою.

Очолювала відділення французької мови Канадської академії наук (Royal Society of Canada). Починаючи з 1957 року працювала вихователькою молоді та фахівчинею з фольклору серед латвійців, що проживають за кордоном. Вела активну діяльність і в керівництві національних і міжнародних наукових організацій. Працювала представницею Канади й головою наукової програми НАТО «Людський фактор» у Брюсселі. Була запрошена представницею Канади — консультанткою у комісії з конституційних реформ парламенту Бразилії (1989). Очолювала ряд наукових організацій. Отримала Велику медаль Латвійської академії наук та нагороди багатьох інших академій. Співавторка бази даних Сонячних дайн і загальних дайн, авторка і співавторка семи книг про латвійські дайни.

У 1997 році переїхала з Канади до Латвії. 19 жовтня 1998 року призначена директором Інституту Латвії, який відповідає за формування образу країни у світі.

Президентство

[ред. | ред. код]

10 червня 1999 р. взяла участь у виборах президента Латвійської Республіки. Віке-Фрейберга не була фавориткою виборів, а лише запасною кандидаткою соціал-демократів, але всі кандидати, висунуті в першій фазі виборів, більшості голосів депутатів Сейму не отримали. 17 червня 1999 року Сейм обрав Вайру Віке-Фрейбергу Президентом Латвійської Республіки й 8 липня вона вступила на посаду. 20 червня 2003 р. переобрана президентом як єдина висунута кандидатка.

За конституцією Латвії (ст. 53) президент не несе політичної відповідальності за свою діяльність, проте Віке-Фрейберга проявила значну зовнішньополітичну активність й увійшла до списків Forbes 100 найвпливовіших жінок світу 2005 і 2006. За її президентства в 2004 році Латвія вступила до ЄС і НАТО, направила свій військовий контингент в Ірак. Виступає за засудження злочинів радянського комуністичного режиму. Стала на той момент єдиною з президентів країн Балтії, що приїхала до Москви на святкування 60-річчя Перемоги 9 травня 2005 року, при цьому залишаючись націоналісткою: так, у 2004 році в інтерв'ю вона висловилася з приводу порівняння мовних ситуацій у Бельгії та Латвії наступним чином: «Там це іншомовне населення століттями жило. А що в нас, у Латвії? Нелегальна, жорстока, тоталітарна іноземна окупація. Тому цей приклад не підходить». Етнополітику Латвії вона резюмувала так: «Їм треба прийняти, що це незалежна країна, і стати латвійцями: російського походження, але латвійцями».

15 вересня 2006 р. кандидатура Вайри Віке-Фрейберги була офіційно висунута трьома балтійськими країнами (Латвією, Литвою, Естонією) на пост Генерального секретаря ООН. 5 жовтня Вайра Віке-Фрейберга відкликала свою кандидатуру.

Після президентства

[ред. | ред. код]

Продовжує займатися активною громадською діяльністю, зокрема входить до Європейської ради з толерантності та взаємоповаги, міжнародної неурядової організації, зайнятої виробленням ініціатив та пропозицій щодо поліпшення ситуації у сфері толерантності в Європі.

У 2007 році разом із чоловіком заснувала консалтингову компанію VVF Consulting, яка в 2008 році виграла оголошений Лієпайською думою конкурс на проведення аналізу політики розвитку Лієпаї.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Шлюб і сім'я

[ред. | ред. код]

Чоловік — Імантс Фрейбергс, президент Латвійської асоціації інформаційних технологій і телекомунікацій. Син Карлис живе в Латвії, дочка Індра працює в Лондоні.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ Вайра Віке-Фрейберга ділиться думками про питання безпеки в Україні — Посольство Латвійської Республіки в Україні. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 26 січня 2017.
  4. 1 2 Указ Президента України від 27 квітня 2006 року № 330/2006 «Про нагородження В. Віке-Фрейберги орденом князя Ярослава Мудрого»

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вайра_Віке-Фрейберга&oldid=47135419