Егілс Левітс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Егілс Левітс
латис. Egils Levits
Ministru prezidents Valdis Dombrovskis tiekas ar Eiropas Kopienu tiesas tiesnesi Egilu Levitu (7995453799).jpg
Народився 30 червня 1955(1955-06-30)[1] (64 роки)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Latvia.svg Латвія
Діяльність суддя, юрист, політик, адвокат
Alma mater Гамбурзький університет
Знання мов латиська
Посада депутат Сейму[d], Judge of the European Court of Justiced і президент Латвії
Партія Latvian Wayd
Батько Йонас Левітсd
Мати Інгеборга Левітеd
Нагороди
орден Трьох зірок Cross of Recognition

Егілс Левітс (латис. Egils Levits, 30 червня 1955 року, Рига) — латвійський юрист, політолог. Екс-міністр юстиції (1993—1994). Суддя Європейського суду з прав людини (1995—2004), потім Суду Європейського союзу (до 2010 року називався Судом Європейських співтовариств). Учасник Атмоди.

Автор концепції щодо повернення незалежності Латвії. Посол в Німеччині, Швеції (1992—1993), Австрії, Угорщині, Швеції (1994—1995). Депутат Сейму (1993—1994). Автор понад 100 наукових публікацій. Почесний Dr.iur.h.c. Латвійської АН[2]. Суддя Міжнародного арбітражного суду[3]. Голова президентської комісії з конституційного права. 29 травня 2019 року обраний Сеймом Президентом Латвії. Обійняв посаду 8 липня 2019 року.

Родина. Життєпис[ред. | ред. код]

Батько, інженер Йонас Левітс[lv], син Мойсея (Мозуса) Левітса.

Мати, Інгеборга Левіта[lv], народжена Барга. Народилася 31 березня 1926 року в Тукумсі у німецькій родині. Навчалася у Латвійській академії мистецтв. Поетка, псевдонім Айя Земзаре, латис. Aija Zemzare.[4]

У 1972 році, коли радянський уряд дозволив частині латиських євреїв залишити СРСР, сім'я виїхала до Ізраїлю, але оселилася у ФРН. Егілс навчався у Мюнстерській латиській гімназії[de], яку закінчив у 1973 році. Навчався у Гамбурзькому університеті.

Дружина Андра, гінеколог. Донька Індра.[5]

У 2019 надрукував першу книгу Valstsgriba. Idejas un domas Latvijai 1985—2018 (English: Country's Will: Ideas and thoughts for Latvia 1985—2018).[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Munzinger-Archiv — 1913.
  2. GODA DOKTORI
  3. Members of the Permanent Court of Arbitration Архівовано 3 лютий 2014 у Wayback Machine. Стр. 105 (стр. 24 файла)(англ.)
  4. «Latviešu rakstnieku un žurnālistu 6. salidojums Rietumvācijā šogad notika Libekā», Laiks[lv], 1974, 3 augusts
  5. Izklaide, DELFI (2015-06-03). Noslēpumainākā kandidāte uz pirmās lēdijas godu. delfi.lv (lv). Процитовано 2019-04-10. 
  6. Sprūde, Viesturs (15 February 2019). FOTO: Atver Egila Levita grāmatu “Valstsgriba. Idejas un domas Latvijai”. LA.lv (lv). Процитовано 2019-04-10. 

Посилання[ред. | ред. код]