Егілс Левітс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Егілс Левітс
латис. Egils Levits
Sergio Mattarella and Latvian President Levits at the 16th Arraiolos meeting (2) (cropped).jpg
2021
Прапор
10-й Президент Латвії
з 8 липня 2019
Попередник: Раймондс Вейоніс
 
Народження: 30 червня 1955(1955-06-30)[1] (66 років)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
Країна: СРСР, ФРН і Латвія
Освіта: Riga State Gymnasium No.2d, Lettisches Gymnasium Münsterd (1973) і Гамбурзький університет (1986)
Партія: Latvian Wayd
Батько: Йонас Левітсd
Мати: Інгеборга Левітеd
Нагороди:
орден Трьох зірок Хрест визнання орден князя Ярослава Мудрого I ступеня

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Егілс Левітс (латис. Egils Levits, 30 червня 1955 року, Рига) — латвійський юрист, політолог. Ексміністр юстиції (1993—1994). Суддя Європейського суду з прав людини (1995—2004), потім — Суду Європейського Союзу (до 2010 року називався Судом Європейських співтовариств). Учасник Атмоди. Чинний президент Латвії з 8 липня 2019 року.

Автор концепції про повернення Латвії незалежності. Посол у Німеччині, Швеції (1992—1993), Австрії, Угорщині, Швеції (1994—1995). Депутат Сейму (1993—1994). Автор понад 100 наукових публікацій. Почесний Dr.iur.h.c. Латвійської АН[2]. Суддя Міжнародного арбітражного суду[3]. Голова президентської комісії з конституційного права. 29 травня 2019 року обраний Сеймом Президентом Латвії.

Обійняв посаду 8 липня 2019 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько, інженер Йонас Левітс, син Мойсея (Мозуса) Левітса.

Мати, Інгеборга Левіта[lv], уроджена Барга. Народилася 31 березня 1926 року в Тукумсі у німецькій родині. Навчалася у Латвійській академії мистецтв. Поетеса, псевдонім — Ая Земзаре, латис. Aija Zemzare.[4]

У 1972 році, коли радянський уряд дозволив частині латиських євреїв залишити СРСР, сім'я виїхала до Ізраїлю, але оселилась у ФРН.

Егілс навчався у Мюнстерській латиській гімназії, яку закінчив 1973 року. Навчався у Гамбурзькому університеті.

Дружина — Андра, гінеколог. Донька Індра.[5]

У 2019 надрукував першу книгу Valstsgriba. Idejas un domas Latvijai 1985—2018.[6]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Munzinger Personen
  2. GODA DOKTORI
  3. Members of the Permanent Court of Arbitration Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine. Стр. 105 (стр. 24 файла)(англ.)
  4. «Latviešu rakstnieku un žurnālistu 6. salidojums Rietumvācijā šogad notika Libekā», Laiks, 1974, 3 augusts
  5. Izklaide, DELFI (3 червня 2015). Noslēpumainākā kandidāte uz pirmās lēdijas godu. delfi.lv (латис.). Процитовано 10 квітня 2019. 
  6. Sprūde, Viesturs (15 лютого 2019). FOTO: Atver Egila Levita grāmatu “Valstsgriba. Idejas un domas Latvijai”. LA.lv (латис.). Процитовано 10 квітня 2019. 
  7. Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 393/2021 «Про нагородження Е.Левітса орденом князя Ярослава Мудрого»

Посилання[ред. | ред. код]