Егілс Левітс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Егілс Левітс
латис. Egils Levits
Зустріч Глави держави з Президентом Латвії та Прем’єр-міністром Польщі 05 (cropped).jpg
2022
Прапор
10-й Президент Латвії
з 8 липня 2019
Попередник: Раймондс Вейоніс
 
Народження: 30 червня 1955(1955-06-30)[1] (67 років)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
Країна: СРСР, ФРН і Латвія
Освіта: Riga State Gymnasium No.2d, Lettisches Gymnasium Münsterd (1973) і Гамбурзький університет (1986)
Партія: Latvian Wayd
Батько: Йонас Левітсd
Мати: Інгеборга Левітеd
Нагороди:
орден Трьох зірок Хрест визнання орден князя Ярослава Мудрого I ступеня

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Егілс Левітс (латис. Egils Levits, 30 червня 1955 року, Рига) — латвійський юрист, політолог. Ексміністр юстиції (1993—1994). Суддя Європейського суду з прав людини (1995—2004), потім — Суду Європейського Союзу (до 2010 року називався Судом Європейських співтовариств). Учасник Атмоди. Чинний президент Латвії з 8 липня 2019 року.

Автор концепції про повернення Латвії незалежності. Посол у Німеччині, Швеції (1992—1993), Австрії, Угорщині, Швеції (1994—1995). Депутат Сейму (1993—1994). Автор понад 100 наукових публікацій. Почесний Dr.iur.h.c. Латвійської АН[2]. Суддя Міжнародного арбітражного суду[3]. Голова президентської комісії з конституційного права. 29 травня 2019 року обраний Сеймом Президентом Латвії.

Обійняв посаду 8 липня 2019 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько, інженер Йонас Левітс, син Мойсея (Мозуса) Левітса.

Мати, Інгеборга Левіта[lv], уроджена Барга. Народилася 31 березня 1926 року в Тукумсі у німецькій родині. Навчалася у Латвійській академії мистецтв. Поетеса, псевдонім — Ая Земзаре, латис. Aija Zemzare.[4]

У 1972 році, коли радянський уряд дозволив частині латиських євреїв залишити СРСР, сім'я виїхала до Ізраїлю, але оселилась у ФРН.

Егілс навчався у Мюнстерській латиській гімназії, яку закінчив 1973 року. Навчався у Гамбурзькому університеті.

Дружина — Андра, гінеколог. Донька Індра.[5]

У 2019 надрукував першу книгу Valstsgriba. Idejas un domas Latvijai 1985—2018.[6]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Munzinger Personen
  2. GODA DOKTORI. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 29 травня 2019. 
  3. Members of the Permanent Court of Arbitration [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.] Стр. 105 (стр. 24 файла)(англ.)
  4. «Latviešu rakstnieku un žurnālistu 6. salidojums Rietumvācijā šogad notika Libekā», Laiks, 1974, 3 augusts
  5. Izklaide, DELFI (3 червня 2015). Noslēpumainākā kandidāte uz pirmās lēdijas godu. delfi.lv (латис.). Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019. 
  6. Sprūde, Viesturs (15 лютого 2019). FOTO: Atver Egila Levita grāmatu “Valstsgriba. Idejas un domas Latvijai”. LA.lv (латис.). Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 10 квітня 2019. 
  7. Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 393/2021 «Про нагородження Е.Левітса орденом князя Ярослава Мудрого»

Посилання[ред. | ред. код]