Яніс Чаксте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Яніс Чаксте
латис. Jānis Čakste
Яніс Чаксте  латис. Jānis Čakste

Час на посаді:
14 листопада 1922 — 14 березня 1927
Попередник посада заснована
Наступник Ґуставс Земґалс

Народився 14 вересня 1859(1859-09-14)
Митавський повіт, Курляндська губернія, Російська імперія
Помер 14 березня 1927(1927-03-14) (67 років)
Рига, Латвія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяЛатвія Латвія

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Яніс Чаксте (в Російській імперії — Іван Христофорович; латис. Jānis Čakste; 14 вересня 1859, Митавський повіт, Курляндська губернія, Російська імперія — 14 березня 1927, Рига, Латвія) — латвійський державний діяч та підприємець, 1-й президент Латвійської Республіки. Видавець та редактор тижневика Tēvija.

Також депутат Державної Думи Російської імперії від Курляндської губернії.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Добленському повіті, пізніше перейменований на «Митавський повіт» Курляндської губерні.

1882 року закінчив Митавську німецьку гімназію, поступив на юридичний факультет Московського університету.

1886 — працював секретарем прокуратури Курляндської губернії.

1888 — помічник присяжного адвоката, видавав і редагував щотижневик Tēvija.

1895 — організатор і спонсор IV Балтійського свята пісні і танцю у Митаві (тепер Єлгава. Очолював Митавське латиське товариство.

1905 — під час Революції (1905  — 1907) виступив з програмою автономії Латвії.

1906 — депутат Державної Думи І скликання від Курляндської губернії. У Думі примикнув до партії кадетів. Після розпуску Думи підписав Виборзьку відозву, за що у 1908 відбув три місяці у Митавській візниці.

На початку першої світової війни  — голова Митавського комітету Червоного Хреста.

1915 — голова Комітету біженців із Латвії.

1916 — вирушив до США, але в Стокгольмі дізнався про революцію в Росії і повернувся. Дорогою написав брошуру про необхідність незалежності Латвії.

1917 — комісар Тимчасового уряду в Курляндській губерні. Взяв участь у роботі Латвійської тимчасової національної ради, працював у відділі іноземних справ.

1918 — повернувся до Латвії. 17 листопада його було обрано головою Народної ради Латвії.

1919 — взяв участь у виборах голови Конституційного зібрання, отримав 83 голоси, переміг Яніса Райніса, у якого було 48 голосів.

14 листопада 1922 Сейм обрав Чаксте першим президентом Латвії.

6 листопада 1925 його було обрано президентом повторно.

За час роботи Президентом оголосив 402 закони. Помилував 549 чоловік.

Смерть[ред.ред. код]

14 березня 1927 — помер. Похований на Лісовому цвинтарі в Ризі.

Вшанування[ред.ред. код]

2003  — у Єлгаві встановлено пам'ятник, а в Ризі на честь Чаксте названа вулиця.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Орден Трьох зірок, Білої троянди, Відродження Польщі 1 ступеню.
  • Кавалер Великого хреста Леопольда І.

Посилання[ред.ред. код]