Антикорозійні покриття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хромований коліcний диск

Антикорозі́йні покриття́ (від грец. ἄντι… — анти… і лат. corrosio, від лат. corrodo — гризу, роз'їдаю) — тонкошарові покриття, які захищають поверхню виробів із металів та інших матеріалів від корозійного впливу зовнішнього середовища[1]. Антикорозійні покриття, додатково, надають виробам декоративного вигляду, підвищують зносостійкість, збільшують або зменшують твердість їхнього поверхневого шару тощо. Антикорозійні покриття мають бути рівномірними, щільними, характеризуватись високою адгезією до основи, значною корозійною стійкістю, міцністю та жаротривкістю.

Види антикорозійних покриттів[ред. | ред. код]

Процес сріблення прикрас у гарячому електроліті (завод у Лауші, Німеччина)
Карабіни, поверхневий шар, яких отриманий методом анодного оксидування
Деталі з покриттям з нітриду титану, отриманим вакуумним напиленням з електродуговим нагріванням

Розрізняють антикорозійні покриття металеві і неметалеві[2].

Металеві антикорозійні покриття[ред. | ред. код]

До металевих належать покриття з алюмінію (процес нанесення носить назву алітування), міді (міднення), нікелю (нікелювання), олова (лудіння), свинцю (свинцювання), хрому (хромування), цинку (цинкування), з рідкісних (реніювання) і благородних (сріблення, позолота) металів, а також зі сплавів систем мідь–олово, мідь–цинк, свинець–олово тощо.

Металеві антикорозійні покриття одержують за допомогою:

Неметалеві антикорозійні покриття[ред. | ред. код]

До неметалевих матеріалів антикорозійних покриттів належать скло та склоемалі, оксиди алюмінію, магнію, титану, сполуки фосфору і хрому, оксидні пасивні плівки на металах, отримані методами оксидування.

Для утворення неметалевих антикорозійних покриттів використовують також гуми, пластмаси, бітум та лакофарбові матеріали.

Неметалеві антикорозійні покриття одержують хімічним (хімічне оксидування), електрохімічним (анодування, ематалювання) або хіміко-термічним (цементація сталі, азотування, ціанування) способом, розпиленням у повітрі, вакуумі, електростатичному полі тощо.

Використання[ред. | ред. код]

Антикорозійні покриття використовують у машино- і суднобудуванні, автомобільній, хімічній і харчовій промисловості, будівництві, енергетиці тощо.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Антикорозійні покриття / Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. ДСТУ 2491-94 Покриття металеві та неметалеві неорганічні. Терміни та визначення.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Антикорозійні покриття / Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Газотермические покрытия из порошковых материалов: справ. [Текст] / Ю. С. Борисов, Ю. А. Харламов, С. Л. Сидоренко, Е. Н. Ардатовская. — К.: Наук. думка, 1987. — 544 с.
  • Ивашко В. С. Электротермическая технология нанесения защитных покрытий / В. С. Ивашко, И. Л. Куприянов, А. И. Шевцов. — Минск: Навука i тэхнiка, 1996. — 375 с.
  • Хільчевський В. В. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Навчальний посібник.  К.: Либідь, 2002. — 328 с. — ISBN 966-06-0247-2
  • Химико-термическая обработка металлов. Учебное пособие для вузов. / Лахтин Ю. М., Арзамасов Б. Н. — М.: Металлургия, 1985 . — 256 с.
  • Лайнер В. И. Защитные покрытия металлов. — М.: Металлургия, 1974. — 559 с.
  • Грилихес С. Я. Оксидирование и фосфатирование металлов. — Л., Машиностроение, 1971. — 120 с.
  • Вайнер Я. В., Дасоян М. А. Технология электрохимических покрытий. — Л., Машиностроение, 1972. — 464 с.
  • Аверьянов Е. Е. Справочник по анодированию. — М.: Машиностроение, 1988. — 224 с. — ISBN 5-217-00273-5.
  • Юнг Л. Анодные оксидные пленки. — Л.: Энергия, 1967. — 232 с.
  • Хоперия Т. Н. Химическое никелирование неметаллических материалов. — М.: Металлургия, 1982. — 144 с.
  • Вишенков С. А. Химические и электрохимические способы осаждения металлопокрытий. — М.: Машиностроение, 1975. — 312 с.