Антифемінізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Антифемінізм (англ. Antifeminism) — це заперечення фемінізму у деяких, чи всіх його формах. Антифеміністи кінця ХІХст. та початку ХХст. головним чином чинили опір становленню жіночому виборчому правом, декотрі антифеміністи наприкінці ХХ століття в Сполучених Штатах виступали проти поправки щодо рівних прав[1]. Інші, особливо в ХХІ столітті, бачать антифемінізм як відповідь на ідеологію, що корениться у ворожнечі до чоловіків[2][3][4].

Причиною антифемінізму можуть бути релігійні, політичні, соціальні або й суб'єктивні переконання, як окремих представників соціуму, так і групи людей за різними ознаками.

Історія[ред. | ред. код]

У XIX столітті антифемінізм виступав проти виборчого права жінок. Противники навчання жінок у вищих навчальних закладах стверджували, що освіта є надто великим фізичним навантаженням для них. У книзі Sex in Education: or, a Fair Chance for the Girls (1873) професор Гарвардського університету Едвард Кларк стверджував, що, якщо жінки вступають до коледжу, їхній мозок дедалі більше зростає, внаслідок чого їхнє черево (матка) атрофується.[5] Він підтверджував це спостереженням, що жінки із вищою освітою мають менше дітей, ніж жінки без вищої освіти.

Сучасні антифеміністи бачать своє завдання у протидії крайнощам жіночого руху та жіночому сексизму.[6]

Сучасні позиції[ред. | ред. код]

Сучасні антифемністські практики можна пояснити зростанням релігійного права наприкінці 1970-х років[7].

Деякі антифеміністи розглядають фемінізм, як заперечення вроджених відмінностей між статями[en] та спробу психологічно перепрограмувати людей проти їхніх біологічних тенденцій[8]. Антифеміністи також часто стверджують, що фемінізм, незважаючи на вимоги дотримуватися рівності, ігнорує права людини, унікальні для чоловіків. Деякі вважають, що феміністичний рух досяг своїх цілей і зараз шукає для жінок вищого соціального статусу та унікальних соціальних привілеїв, ніж для чоловіків за спеціальними правами та винятками, такими як стипендії, що надаються жінками; позитивну дискримінацію; та гендерні квоти[9][10][11].

Деякі антифеміністи стверджують, що фемінізм спричинив зміни до колишніх норм суспільства, що стосуються сексуальності, які вони вважають шкодять традиційним цінностям або релігійним переконанням[12][13][14]. Наприклад, повсякденність випадкового сексу і занепад шлюбу згадуються, як негативні наслідки фемінізму[15][16]. Деякі з цих традиціоналістів виступають проти вступу жінок до лав робочої сили, політичного кабінету та процесу голосування, а також зменшення чоловічої влади у сім'ях[17]. Антифеміністи стверджують, що зміна жіночих ролей є руйнівною силою, яка загрожує сім'ї або суперечить релігійній моралі. Наприклад, Пол Готфрід[en] стверджує, що зміна жіночих ролей «стала соціальною катастрофою, яка продовжує поширюватися на сім'ю» та спричиняла «збільшення, все більш роз'єднаних до соціального хаосу, людей»[18].

Часописи «BBC» та «Time», серед інших ЗМІ, охопили описом тенденцію «Жінки проти фемінізму[en]» в соціальних мережах в 2014 році. Ці антифеміністки стверджують, що фемінізм «демонізує» чоловіків і, що жінки не пригноблюються в західних країнах ХХІ століття[19][20][21][22][23][24]. Британська газета «The Guardian» і вебсайт «Jezebel» також повідомляють про все більшу кількість жінок та жінок-знаменитостей, які відкидають фемінізм, а замість цього підписуються на гуманізм[25][26]. Як відповідь на профеміністську промову австралійської сенаторки Пенні Вонг[en][27], кілька жінок, які визначають себе як гуманістки та антифеміністки, стверджували в статті для «The Guardian», що фемінізм є дискримінаційною ідеологією і продовжує малювати жінок як жертв[25].

У листопаді 2014 року журнал «Time» включив слово «фемініст» у свій щорічний список слів пропонованих до «вигнання» (від англ. "banished"). Після того, як спочатку слово отримало більшість голосів (51 %), редактор часопису «Time» вибачився за включення цього слова в опитування та видалив його з результатів[28][29].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Cynthia D. Kinnard, Antifeminism in American Thought: An Annotated Bibliography (Boston: G. K. Hall & Co., 1986, ISBN 0-8161-8122-5)
  • Helen Andelin, Fascinating Womanhood (2007) ISBN 0-553-38427-9
  • Schreiber, Ronnee (2008). Righting Feminism. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-533181-3.
  • Nathanson, Paul; Young, Katherine K. (2001). Spreading misandry: the teaching of contempt for men in popular culture. Montreal, Quebec: McGill-Queen's University Press. ISBN 9780773522725. 
  • Nathanson, Paul; Young, Katherine K. (2006). Legalizing misandry: from public shame to systemic discrimination against men. Montreal Ithaca: McGill-Queen's University Press. ISBN 9780773528628. 
  • Nielsen, Kim E. (2001). Un-American womanhood: antiradicalism, antifeminism, and the first Red Scare. Columbus: Ohio State University Press. ISBN 9780814250808. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ford, Lynne E. (2009). Encyclopedia of Women and American Politics. Infobase Publishing. с. 36. ISBN 978-1-4381-1032-5. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 31 жовтня 2018. 
  2. How anti-feminism is shaping world politics. Washington Post. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 25 жовтня 2018. 
  3. 'Anti-feminist' YouTuber Sydney Watson launches March for Men in Melbourne. News hub. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018. 
  4. Anderson, K.J., Kanner, M. and Elsayegh, N. (2009), "Are Feminists Man Haters? Feminists' and Nonfeminists' Attitudes Toward Men [Архівовано 1 лютого 2018 у Wayback Machine.]", Psychology of Women Quarterly, Vol. 33, pp. 216-224
  5. ^ Clarke, Edward H. (1873). Sex and Education. Wildside. p. 96. ISBN 978-0-8095-0170-0.
  6. David Benatar. {{{Заголовок}}}. — 304 p. — ISBN 978-0-470-67451-2.
  7. Hammer, Rhonda (2006). Anti‐feminists as media celebrities. Review of Education, Pedagogy, and Cultural Studies 22 (3): 207–222. doi:10.1080/1071441000220303. 
  8. Hampton, Jean (1996), «The case for feminism [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]», in Leahy, Michael P.T., ред. (1996). The liberation debate: rights at issue. London New York: Routledge. с. 10. ISBN 9780415116947. 
  9. Wattenberg, Ben (1994). Has feminism gone too far?. MenWeb. Архів оригіналу за 13 жовтня 2006. 
  10. Pizzey, Erin (1999). How the women's movement taught women to hate men. Fathers for Life. Архів оригіналу за 26 вересня 2006. 
  11. Shaw Crouse, Janice (7 February 2006). What Friedan wrought. Concerned Women for America. Архів оригіналу за 27 квітня 2006. 
  12. Desai, Murli (2014), «Feminism and policy approaches for gender aware development [Архівовано 10 березня 2021 у Wayback Machine.]», in Desai, Murli, ред. (2014). The paradigm of international social development: ideologies, development systems and policy approaches. New York: Routledge. с. 119. ISBN 9781135010256. 
  13. Barthalow Koch, Patricia (2004), «Feminism and sexuality in the United States [Архівовано 15 жовтня 2018 у Wayback Machine.]», in Francoeur, Robert T.; Noonan, Raymond J., ред. (2004). The Continuum complete international encyclopedia of sexuality. New York: Continuum. с. 1163. ISBN 9780199754700. 
  14. Jaggar, Alison (1983), «Traditional Marxism and human nature [Архівовано 15 жовтня 2018 у Wayback Machine.]», in Jaggar, Alison, ред. (1983). Feminist politics and human. Totowa, N.J: Rowman & Allanheld. с. 75. ISBN 9780710806536. 
  15. Kassian, Mary A. (2005). The feminist mistake: the radical impact of feminism on church and culture. Wheaton, Illinois: Crossway Books. ISBN 9781581345704. 
  16. Lukas, Carrie L. (2006). The politically incorrect guide to women, sex, and feminism. Washington, DC Lanham, MD: Regency Publishing. ISBN 9781596980037. 
  17. Busch, Elizabeth Kaufer (2009). Women against liberation. У Busch, Elizabeth Kaufer; Lawler, Peter Augustine. Democracy reconsidered. Lanham, Maryland: Lexington Books. с. 242. ISBN 9780739124819. 
  18. Gottfried, Paul (21 квітня 2001). The trouble with feminism. LewRockwell.com. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 30 вересня 2006. 
  19. Brosnan, Greg (24 липня 2014). #BBCtrending: Meet the 'Women Against Feminism'. BBC news (BBC). Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 15 жовтня 2018. 
  20. Young, Cathy (24 липня 2014). Stop fem-splaining: what ‘Women Against Feminism’ gets right. Time (Time Inc.). Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018. 
  21. Kim, Eun Kyung (30 липня 2014). Is feminism still relevant? Some women saying they don't need it. Today (NBC). Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018. 
  22. Young, Cathy. Daughters of feminism strike back. Newsday (Cablevision). Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018. 
  23. Boesveld, Sarah (25 липня 2014). Not all feminists: How modern feminism has become complicated, messy and sometimes alienating. National Post (Postmedia Network Inc.). Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 15 жовтня 2018. 
  24. Durgin, Celina (28 липня 2014). Anti-feminists baffle feminists. National Review (National Review, Inc.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2018. 
  25. а б Hardy, Elle; Lehmann, Claire; Jha, Trisha; Matthewson, Paula (14 квітня 2014). Am I a feminist? Four women reply (and they're not from the left). The Guardian (Guardian Media Group). Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018. 
  26. Dries, Kate. The many misguided reasons famous ladies say 'I'm Not a Feminist'. jezebel.com. Gawker Media. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 15 жовтня 2018. 
  27. Taylor, Lenore (11 квітня 2014). ‘Feminism is not an extreme term,’ says Penny Wong. The Guardian (Guardian Media Group). Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 14 серпня 2014. 
  28. Steinmetz, Katy (12 листопада 2014). Which word should be banned in 2015?. Time. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018. 
  29. Rabouin, Dion (15 листопада 2014). Time Magazine apologizes for including 'feminist' in 2015 word banishment poll. International Business Times. Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018.