Мізандрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мізандрія (від дав.-гр. μῖσος «ненависть» та ἀνήρ «чоловік»), або чоловіконенависництво — комплекс негативних кліше або стереотипів, пов'язаних зі страхом, нетерпимістю та іншими негативними почуттями щодо чоловіків та юнаків[1][2]. Мізандрія може проявлятися у формі дискримінації за ознакою статі, приниження чоловіків, насилля над чоловіками або сексуальною об'єктивізацією чоловіків. Антонім до слова філандрія (любов до чоловіків та захоплення ними).

На думку активістів організації "Руху за права чоловіків" з боку феміністок, особливо радикальних феміністок, часто зустрічається мізандрія[3][4]. Наприклад, в одній зі своїх статей Андреа Дворкін[en], відома американська радикальна феміністка, згадує про випадки, коли на феміністських зборах висловлювалися ідеї, що чоловіки це окрема раса/вид, що вони стоять біологічно нижче жінок, і що вимагається їх повне винищення як біологічно неповноцінного виду і створення нового надлюдського типу жінок ("Übermensch Women") з переходом на партеногенез. Сама Дворкін різко критикувала ці ідеї у своїй статті "Biological Superiority: The World's Most Dangerous and Deadly Idea (з англ. - "Біологічна перевага: сама небезпечна і смертельна ідея світу")[5]. Хоча ця ідея до сих пір випливає інколи серед ідей в сучасному феміністичному соціумі та сучасних соціальних мережах і має своїх прихильниць, що легко та без критичного мислення піддаються впливу феміністичної пропаганди, вона не набула широкого розповсюдження, через свою інтелектуальну недалекоглядність і соціально неприйнятні та культурні переконання більшості феміністично налаштованих жінок.

Громадське ставлення[ред. | ред. код]

Правозахисні та чоловічі організації критикують сучасні закони про розлучення, про насильство в сім'ї та згвалтування, як приклади інституційної міграції та законодавчих привілеїв[6]. У дослідженні[7] студентів коледжу стосовно амбівалентного сексизму до чоловіків дослідники виявили, що жінки, які не визначали себе феміністками, більш схильні бути ворожими до чоловіків, ніж ті, які визнали себе феміністками, хоча при цьому також можуть бути більше схильні до доброзичливих поглядів щодо чоловіків. У дослідженні[8] самовизначених гетеросексуальних жінок соціальні психологи виявили зв'язок між небезпечними стилями прив'язки до мислення і поведінки та ворожими жіночими сексизмами щодо чоловіків.

Це перш за все стосується цивілізовано розвинених країн, в Україні тема мізандрії практично не відома для широкого загалу, або й ігнорується, як тема на яку не варто звертати увагу через культурні стереотипи.

В літературі[ред. | ред. код]

Фрома Цейтлін[en] присвятила поняттю мізандрії в давньогрецькій літературі свою работу «Patterns of Gender in Aeschylean Drama: Seven against Thebes and the Danaid Trilogy»[9].

Критик основної течії фемінізму Крістіна Хоф Соммерс[en] описала п'єсу "Монологи вагін"[en] авторки Ів Енслер як чоловічоненависницьку, в тому розрізі, що в творі "не існує образів чудових чоловіків... п'єса представляє гангстерську галерею чоловічої грубості, садизму, зображення дитячих жеребців, калік з геніталіями, бандитів-злочинців і ненависних маленьких хлопчиків ", вона додає, що цей твір не йде в ногу із сьогоденними реаліями, бо "більшість чоловіків не грубіяни, вони не гнобителі..."[10]

Мізандрія зустрічається, як у "високій", так і "низькій" культурі та літературі. Наприклад, афро-американські чоловіки часто зневажливо зображуються, як інфантильні або еротизовані та гіпермаскулинні, залежно від пануючих в локальному соціумі культурних стереотипів[11].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Definition of misandry in Oxford Dictionaries (British & World English). 
  2. Misandry - Definition and More from the Free Merriam-Webster Dictionary. 
  3. Swayne O'Pie. Why Britain Hates Men: Exposing Feminism. ISBN 978-0-956-82190-4. 
  4. Mike Buchanan (2017). Feminism: The Ugly Truth. LPS publishing. с. 37. ISBN 978-0-9571688-7-9. 
  5. Andrea Dworkin (1977). Biological Superiority: The World's Most Dangerous and Deadly Idea. HERESIES: A Feminist Publication on Art and Politics. 2 (New York City, NY, USA: Heresies Collective, Inc.) 2 (6): 46. ISSN 0146-3411. 
  6. Swayne O'Pie. Why Britain Hates Men: Exposing Feminism. ISBN 978-0-956-82190-4. 
  7. Anderson, K.J., Kanner, M. and Elsayegh, N. (2009), "Are Feminists Man Haters? Feminists' and Nonfeminists' Attitudes Toward Men", Psychology of Women Quarterly, Vol. 33, pp. 216-224
  8. Joshua Hart, Peter Glick and Rachel E. Dinero, (2013), "She Loves Him, She Loves Him Not: Attachment Style as a Predictor of Women's Ambivalent Sexism Towards Men", Psychology of Women Quarterly, Vol. 37: 507-517
  9. Zeitlin, Froma I. (April 1, 1990). Patterns of Gender in Aeschylean Drama: Seven against Thebes and the Danaid Trilogy (PDF).  Princeton University, paper given at the Department of Classics, University of California, Berkeley
  10. What’s Wrong and What’s Right with Contemporary Feminism?, Hamilton College. Sommers, Christina Hoff. (2008), Архівовано 2012-03-02 у en:Wayback Machine.
  11. Ouellette, Marc. Misandry. У Flood, Michael. International Encyclopedia of Men and Masculinities. Abingdon, UK; New York, N.Y.: Routledge. с. 442–3. ISBN 978-0-415-33343-6.