Антуан Бюнуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антуан Бюнуа

Antoine Busnois

Народився 1430[1]
Бетюн
Помер 6 листопада 1492(1492-11-06)
Брюгге
Громадянство/підданство Франція
Діяльність композитор, письменник і поет

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Антуан Бюнуа́ (фр. Busnois, Busnoys; бл. 1430 — 6 листопада 1492, Брюгге) — французький композитор. Після смерті Ґійома Дюфаї був найзначнішим представником бургундської (першої нідерландської) школи.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився, імовірно, в невеликому селі Бюн (Busnes) на півночі Франції. Про ранні роки (в тому числі, про початкову музичну освіту) Бюнуа історичних свідоцтв не збереглося. У 1461 згадується як капелан кафедрального собору в Турі і призвідник побиття тамтешнього священика. За цю бійку Бюнуа був відлучений від церкви, але пізніше був прощений татом римським. У 1465 згадується у зв'язку з абатством св. Мартина Турського (також в Турі, не збереглося), де в той же час працював скарбником Йоганнес Окегем. У 1465—1966 капельмейстер церкви св. Іларія Піктавійського в Пуатьє. З 1467 півчий при дворі Карла Сміливого, 1470 з член придворної капели герцога. У 1467 написав мотет «In hydraulis», де віддав хвали Окегему, але також не забув і себе.

Імовірно супроводжував відчайдушного герцога у всіх його битвах, крім трагічної останньої. Після смерті Карла Сміливого (у 1477) до 1483 продовжував служити при дворі Максиміліана I (зятя Карла). Про пізні роки Бюнуа нічого невідомо. Останній історичний документ, датований листопадом 1492 року, згадує його як недавно покійного капельмейстера кафедрального собору в Брюгге.

Творчість[ред.ред. код]

Рукопис меси O crux lignum Бюнуа (середина XV ст.)

Бюнуа є автором трьох чотириголосних мес, у тому числі на популярний французький шансон «L'homme armé» (пізніше на цю музику було створено близько 40 мес), мотетів, багатоголосих обробок гімн ів антифон ів і співів проприо, багатоголосих пісень переважно французькою мовою (рондо, балад, віреле), в тому числі «Fortuna desperata». Авторство ряду творів Бюнуа заперечується. Мотет «Плач на смерть Дюфаї» (1474), а також деякі інші твори Бюнуа втрачені.

Стилістично музика Бюнуа ближче Окегему (з яким, скоріш за все, він був знайомий), ніж Дюфаї. У Бюнуа майже немає слідів фобурдона, культивується милозвучність, широко використовуються обидва тризвуки (хоча в ультимах головних каденцій як і раніше переважає спвзвуччя квінтоктави), в тому числі паралельні, проте експерименти в «прикордонних» областях гармонії (наприклад, в хроматиці) для нього не характерні. Бюнуа — майстерний поліфоніст, він постійно і дуже винахідливо (в тому числі, з використанням синкоп та інших прийомів ритмічної гри) використовує імітацію, в багатоголосих піснях нерідкі канони в унісон. При цьому поліфонічна техніка ніколи не перевантажує багатоголосої фактуру, яка залишається прозорою і добре прослуховується.

Примітки[ред.ред. код]

  1. data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.

Джерела[ред.ред. код]

  • Taruskin R. Antoine Busnoys and the L'Homme armé tradition // Journal of the American Musicological Society, XXXIX (1986), pp. 255–93
  • Higgins P.M. Antoine Busnois and Musical Culture in Late Fifteenth-Century France and Burgundy. Ph.D. diss. Princeton University, 1987
  • Wegman R.C. Another mass by Busnoys? // Music and Letters, LXXI (1990), pp. 1–19
  • Fallows D. Busnoys and the early Fifteenth Century: a note on L'ardant desir and Faites de moy // Music and Letters, LXXI (1990), pp. 20–24
  • Antoine Busnoys, ed. by P. Higgins. Notre Dame (Indiana), 1992 (сборник статей)
  • Goldberg C. Die Chansons von Antoine Busnois: die Ästhetik der höfischen Chansons. Frankfurt, 1994
  • Fallows D. A catalogue of polyphonic songs, 1415—1480. Oxford, 1999

Посилання[ред.ред. код]