Артеменко Степан Єлизарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артеменко Степан Єлизарович
Artemenko se.jpg
Народження 9 (22) січня 1913(1913-01-22)
Рацулове, Одеський повіт,
Херсонська губернія,
Російська імперія Російська імперія
Смерть 5 травня 1977(1977-05-05) (64 роки)
Одеса, Українська РСР,
СРСР СРСР
Поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ Піхота
Роки служби 19351955
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Формування 387-а стрілецька дивізія
Командування командир батальйону
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Арте́менко Степа́н Єлиза́рович (нар. 22 (9) січня 1913 — пом. 5 травня 1977) — командир 3-го стрілецького батальйону 447-го стрілецького полку 387-ї стрілецької дивізії, майор. Двічі Герой Радянського Союзу (27 лютого 1945 року, 31 травня 1945 року).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 22 січня 1913 року в селі Рацулове Одеського повіту Херсонської губернії. Українець. Закінчив 7 класів середньої школи та курси зоотехників. Працював заступником бригадира колгоспу.

У 1935 році призваний до Червоної Армії. З 24 листопада 1937 року[1] працював на посаді дільничого уповноваженого у Роздільнянському районному відділку НКВС[2].

Під час німецько-радянської війни — рядовий, командир взводу, роти і мотострілецького батальйону на Південно-Західному, Центральному, Сталінградському, Першому Білоруському, Першому і Другому Українських фронтах.

У вересні 1941 року в оборонних боях під Харковом замінив убитого командира взводу. Взвод утримав свої позиції, за що Артеменко С. Є. отримав свою першу нагороду — медаль «За відвагу», а за кілька днів йому присвоєно військове звання молодший лейтенант.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за вміле командування батальйоном 447-го стрілецького полку (387-а стрілецька дивізія, 61-а армія, 1-й Білоруський фронт) під час прориву ворожої оборони на південь від Варшави, капітан Артеменко С. Є. удостоєний звання Героя Радянського Союзу (медаль № 5687).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за бойові заслуги при форсуванні Одри і в боях за Берлін майор Артеменко С. Є. нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».

Після війни — на керівних посадах у сухопутних військах. Тривалий час був військовим комісаром одного з РВК м. Одеса. Від 1955 — полковник у відставці. Працював на заводі імені Січневого повстання в Одесі.

Помер 5 травня 1977 року. Похований в Одесі.

Нагороди[ред. | ред. код]

інші медалі

Пам'ять[ред. | ред. код]

На батьківщині Героя встановлено бронзове погруддя.

В Одесі на будинку, в якому мешкав С. Є. Артеменко, встановлено меморіальну дошку.

В Роздільній на будинку районного відділку МВС України встановлено меморіальну дошку.

Також у Роздільній на його честь названий провулок.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области/ составители Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984.
  • Люди бессмертного подвига, кн. 1. М., 1975;
  • Ефимов П. Самые высокие высоты. В кн.: Солдаты Родины. Одесса, 1976;
  • Дважды Герои Советского Союза. М., 1973;
  • Герои Советского Союза, т. 1. М., 1987.