Артеменко Юрій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Артеменко Юрій)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Артеменко.
Юрій Анатолійович Артеменко
Юрій Анатолійович Артеменко
Юрій Анатолійович Артеменко
Віце-Президент Star Media
Нині на посаді
Народився 28 лютого 1963(1963-02-28) (61 рік)
Запоріжжя, УРСР, СРСР
Відомий як журналіст, політик
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Національність українець
Alma mater Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1989)[1], МАУП (2002)[1] і НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського (2010)
Політична партія безпартійний
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
IV скликання
безпартійний (НУ) 14 травня 2002 — 8 вересня 2005[2]
V скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУ) 25 травня 2006 — 23 листопада 2007

Ю́рій Анато́лійович Арте́менко (нар. 28 лютого 1963, Запоріжжя, УРСР, СРСР) — український журналіст, політик, громадський діяч, народний депутат України IV та V скликань, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (з 2014  по 2019 рр.)

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 28 лютого 1963 (м. Запоріжжя), українець. Батько Анатолій Антонович (1926) і мати Євгенія Степанівна (1928).[джерело?]

Освіта[ред. | ред. код]

З вересня 1970 по червень 1980 року — учень середньої школи № 79 міста Запоріжжя. У вересні 1980 — травні 1981 року — учень СПТУ № 43 Запорізького обласного побутового управління.[джерело?]

Вища освіта: Київський державний університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (заочно, 1983—1989), журналіст; Міжрегіональна академія управління персоналом (заочно, 1999–2002), «Правознавство», юрист; Київський політехнічний інститут (магістратура, 2010), «Адміністративний менеджмент».

Кар'єра[ред. | ред. код]

У травні 1981 — травні 1983 року — служба в Радянській армії (Московський військовий округ).

У вересні 1983 — листопаді 1984 року — стажер, у листопаді 1984 — липні 1986 року — кореспондент, у липні 1986 — липні 1987 року — старший кореспондент, у липні 1987 — серпні 1990 року — завідувач відділу комсомольського життя та інформації Запорізької обласної газети «Комсомолець Запоріжжя».

У серпні 1990 — листопаді 1996 року — перший заступник редактора, у листопаді 1996 — грудні 1997 року — редактор газети «МИГ» (колишній «Комсомолець Запоріжжя»), у грудні 1997 — березні 2002 року — головний редактор — виконавчий директор Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Газета «МИГ» у місті Запоріжжі. У серпні 2000 — квітні 2002 року — за сумісництвом генеральний директор ТОВ "Видавничий дім «Кераміст»[3].

У 1998–2000 входив до складу секретаріату Запорізької обласної організації Національного союзу журналістів України, перебував консультантом міжнародного фонду IREX (програма ProMedia); був обраний депутатом Запорізької обласної ради (1998–2002).

Перебував в партіях «Солідарність» (був членом політради), Народному союзі «Наша Україна» (член ради; у березні 2005 р. — липні 2007 р. — голова Запорізької обласної організації), нині — безпартійний.

У 2001–2005 був засновником, членом правління та віце-президентом Української асоціації видавників періодичної преси. З березня 2002 по 2005 рік — шеф-редактор газети «МИГ». Входив до складу Громадської ради при Держкомтелерадіо України (у 2009–2010 був її головою).

Державна діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України IV скликання з квітня 2002 р. до липня 2005 р., виборчий округ № 77, Запорізька область, самовисуванець. «За» 15.99 %, 14 суперників. На час виборів: головний редактор — виконавчий директор ТОВ "Газета «МИГ», безпартійний. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 р. — лютий 2004 р.), позафракційний (лютий — вересень 2004 р.), член фракції «Наша Україна» (з вересня 2004 р.). Заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації (з червня 2002 р.). Склав депутатські повноваження 8 вересня 2005 р.[4]

4 лютого — 8 листопада 2005 року — голова Запорізької облдержадміністрації[5][6].

Народний депутат України V скликання з квітня 2006 р. до листопада 2007 р. від Блоку «Наша Україна», № 55 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член НСНУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006 р.). Заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з липня 2006 р.).[7]

З 2008 року — голова Наглядової ради Всеукраїнської радіомережі «Ретро» та «Радіо Алла». З 2009 року — голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Допомога».

У листопаді 2009 — липні 2010 року — голова Громадської ради при Державному комітеті телебачення і радіомовлення України[8].

З 7 липня 2010 по 16 червня 2011 року — заступник Міністра культури та туризму України[9][10], курував питання туризму та футбольного чемпіонату Євро-2012.

Станом на 2013 — голова ради товариства "Телерадіокомпанія «НБМ-Радіо», м. Київ[11]

З 2013 року — позаштатний радник Міністра закордонних справ України.

7 липня 2014 призначений Президентом України головою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.[12]

За 2015 рік Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на чолі з Юрієм Артеменко вилучила з вітчизняного ефіру понад 10 російських телеканалів, а також іноземні фільми і програми, в яких беруть участь особи, що закликали до розв'язування війни, агресивних дій або їх пропаганди. Упродовж 2015—2016 років проводилася робота з розширення теле- та радіомовлення на території АТО та тимчасово окупованого Криму. Окрім цього, Нацрада під керівництвом Юрія Артеменка ретельно контролює виконання квот на українські пісні та мову вітчизняними радіостанціями.

4 травня 2019 року оголосив про відставку з посади члена Нацради.[13] Того ж дня був звільнений Президентом України.[14]

З червня 2019 року — віце-президент міжнародної кінокомпанії Star Media.

З 2020 — Голова Наглядової ради Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.

В січні 2021 був включений до складу Наглядової ради Українського культурного фонду.

Співзасновник компанії Apple Tree Vision.[джерело?]

Доходи[ред. | ред. код]

Згідно з декларацією за 2015 рік, Юрій Артеменко володіє квартирою площею 134 кв. м, машиномісцем площею 18 кв. м, часткою в трьох компаніях: 1 % — у ТОВ "Газета «МіГ», 17,25 % — у ТОВ «Євроінтермедіа», 11,1 % — у ТОВ «Голден інтер медіа» загальною вартістю 587,6 тис. грн. За минулий рік Артеменко задекларував 152 тис. грн заробітної плати, його дружина 761 тис. грн — дохід від підприємницької діяльності, 46 тис. грн — гонорари та інші виплати. Окрім цього, у глави Нацради є $42 тис. і 96 тис. грн готівкових коштів, $3,85 тис. і 9,5 тис. грн на банківських рахунках. У його дружини — $112 тис. готівкою, $3 тис. на банківському рахунку.

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • Найкращий журналіст року в Запорізькому регіоні (1988)
  • Премія «Людина року» в Запорізькому регіоні (1999)
  • «Телетріумф» (спеціальна нагорода Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України) — за особистий внесок у розвиток телебачення України (2005)[15]
  • «Знак Пошани» (відзнака Міністерства оборони України)[16]
  • Відзнака Президента України Віктора Ющенка «Гвардієць Революції» I ступеня[17]
  • Державний службовець III рангу[18]
  • Заслужений журналіст України (2013)[11]
  • Журнал «Фокус» відніс Артеменко під № 85 до рейтингу «100 найвпливовіших українців 2014 року».
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (15 листопада 2016)[19]
  • Голова Наглядової ради Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (2020)
  • Член Наглядової ради Українського культурного фонду (2021)
  • Член Української кіноакадемії (2021)

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина Олена Миколаївна (1963); дочка Наталія (1981); син Денис (1992)[20][21], онучка Поліна[22].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б http://file.liga.net/person/923-urii-artemenko.html
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 8 вересня 2005 року № 2836-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Артеменка Ю.А.»
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 23 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Народний депутат України IV скликання. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  5. ↑ Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 174/2005 «Про призначення Ю. Артеменка головою Запорізької обласної державної адміністрації»
  6. ↑ Указ Президента України від 8 листопада 2005 року № 1560/2005 «Про звільнення Ю. Артеменка з посади голови Запорізької обласної державної адміністрації»
  7. ↑ Народний депутат України V скликання. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 липня 2010 року № 1368-р «Про призначення Артеменка Ю.А. заступником Міністра культури і туризму України».
  10. ↑ Указ Президента України від 16 червня 2011 року № 675/2011 «Про звільнення Ю. Артеменка з посади заступника Міністра культури і туризму України»
  11. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 18 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ nrada.org.ua
  13. ↑ Дякую за спільну роботу — заява голови Національної ради Юрія Артеменка. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  14. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 186/2019. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 23 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ На «Уральських казармах» — новий командуючий. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 23 грудня 2014.
  17. ↑ Жители Запорожской области, награжденные Знаком отличия Президента Украины «Гвардеец революции» I степени // Міг, 06.10.2005, № 40 (6516), с. 4
  18. ↑ Указ Президента України від 28 березня 2005 року № 565/2005 «Про присвоєння рангу державного службовця»
  19. ↑ Указ Президента України № 505/2016 від 15 листопада 2016 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку». Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
  20. ↑ Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.». Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 10 лютого 2014.
  21. ↑ Юрій Артеменко на новорічному святі відповідає за феєрверки. razom.org.ua. 2006-12-29 13:09:41. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014.
  22. ↑ Запорожский экс-губернатор похвастался своей внучкой, которая снимается в кино с Жаном Рено. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 24 квітня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
Березовський Володимир Петрович 		Голова Запорізької облдержадміністрації
4 лютого — 8 листопада 2005 		Наступник:
Головко Анатолій Іванович
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Перші секретарі Запорізького
обласного комітету КПУ
Голови Запорізького
обласного виконавчого комітету
Голови Запорізької
обласної ради
Голови Запорізької
обласної державної адміністрації
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Артеменко_Юрій_Анатолійович&oldid=40423040