Конярство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сільське господарство
Two year old budjonny stallions in russia.jpg
 
Категорія КатегоріяPortal-puzzle.svg Портал

Коня́рство — галузь тваринництва, яка займається розведенням та використанням коней. Конярство використовує відкриття та набутки гіпології, науки про коней.

Конярство в Україні[ред. | ред. код]

Відсутність обліку коней до кінця ХІХ ст. не дає картини розвитку конярства, лише кінський перепис 1882 р. вперше встановив кількість коней в Україні — 2 858 000 голів. Щорічний приріст коней в Україні становив більше 80 тисяч голів, у 1916 р. кількість коней дорівнювала 5 424 000 голів[1][2][3]. Як зазначає Кунець[3], «до першої світової війни Росія за кількістю коней була першою країною у світі: в 1912 р. вона мала близько 35 млн голів. США, найбагатша країна після Росії за кількістю коней, у 1910 р. мала їх тільки 19 833 000 голів. Число коней у Росії було не тільки вище за будь-яку європейську державу, а майже удвічі перевищувало загальну чисельність коней разом узятих держав Західної Європи».

У 1920 р. Українська республіка нараховувала 4,52 млн коней, у 1922 р. — близько 4,11 млн[3].

В Україні конярство ведеться у племінному, робочо-користувальному та спортивному напрямках. У різних регіонах України через різні кліматичні й економічні умови розводили коней певного типу. У Донецькій губернії, східний частині Харківської губернії, частині Полтавської та Київської губерній переважав верховий тип, в Катеринославській губернії — рисистий, у Харківській, Полтавській, Чернігівський — ваговозний сільськогосподарський[3].

В Україні нараховувалося 589 приватних кінних заводів із 14 036 матками, а також 5 державних кінних заводів (4 Біловодські та заснований у 1915 р. Державний чистокровний ім. М. І. Лазарева кінський завод Полтавської губернії)[3]. У 1920-ті роки у Молочанську на базі колишніх стаєнь та ферм німецьких колоністів сформували Південні державні заводські стайні, діяв також іподром[4].

Породи[ред. | ред. код]

Найпоширеніші породи:

Племінне конярство[ред. | ред. код]

Племінне ядро основних поліпшуючих порід коней зосереджено в 17 кінних заводах України. Дібровський кінний завод[5][6] виростив чемпіона і рекордиста орловської рисистої породи — жеребця Піона родоначальника нової лінії.

Pferde Familie.JPG

Новоолександрівський кінний завод сконцентрував генофонд ваговозних порід коней, а також створив нову новоолександрівську ваговозну породу, яка має лінії жеребців Кокетливого, Тантала, Стиля, тут вирощено чемпіонів і рекордистів цієї породи.

Деркульський кінний завод[7] у Данилівці вивів лінію жеребця Дугласа, яка розповсюджена в пострадянських країнах. Крім того, вирощено скакунів, жеребців-плідників. Чемпіонами породи стали жеребці Деракий та Задорний.

Стрілецький кінний завод[8][9] виростив високоякісного «дербіста» чистокровної верхової породи жеребця Брімстона, який дав чотири «дербіста» в тому числі тричі вінчаного жеребця Будинка.

Вихованці Онуфрієвського кінного заводу[10][11] чистокровної верхової породи одержали перемогу в головних традиційних та міжнародних призах; Ринжир, Гугенот, Бравада, Ескадрон, Гудзон, Дегестан, Едіт, Брезент, Хельсинг, Менует, Байкал і інші.

Мапа показує поголів'я коней у 2003 році в кожній окремо взятій країні у відсотках порівняно з лідером — Китаєм (100 % = 8 088 000 голів).

Станом на 1 січня 1998 в Україні налічувалось 736,9 тисяч голів коней. Роботу в галузі конярства координують: корпорація «Конярство України» та асоціація «Укркіньпром». Удосконалення племінних якостей, вирощування та випробування коней зосереджених в конезаводах та іподромах України проводить корпорація «Конярство України».

Асоціація «Укркіньпром» забезпечує господарства і населення України обозними і лимарними виробами, кінно-причепними знаряддями, засобами догляду за кіньми і постійно вдосконалює та впроваджує — у виробництво нові конкурентоспроможні зразки кінно-причепного знаряддя.

Чистокровні коні, народжені в України, не тільки можуть отримувати паспорти міжнародного зразка, а ще мають право на випробування та розведення за кордоном. Таке рішення прийняв та оголосив Міжнародний комітет з Племінних книг на своєму останньому засіданні 6 жовтня в Парижі (Франція). Таким чином, Україна досягла найвищої сходинки у всесвітньому міжнародному чистокровному конярстві. Це сталося завдяки спільній багаторічній праці фахівців «Конярства України» та Асоціації Жокей-клуба «Україна» щодо легітимізації чистокровного поголів'я коней України[12].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Список частных конских заводов в России. — СПб. : Изд. ГУГК, 1904. — 1277 с.
  2. Мердер И. А. Список частных конских заводов в России / И. А. Мердер. — СПб. : Тип. Э. Метцига, 1878. — 414 c.
  3. а б в г д цитовано за Кунець В. Соціально-економічні, політичні, правові та організаційні чинники становлення племінного конярства в Україні (друга половина ХІХ — перша чверть ХХ століть)
  4. Федоренко А. А. Летели, как птицы, горячие кони // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 12, с. 29-55
  5. Філія «Дібрівський кінний завод № 62»
  6. Державні коні можуть опинитися на м'ясокомбінатах через приватизацію галузі
  7. Статья «Деркульский конный завод»(рос.)
  8. Журнал «Конный Мир». Стрелецкий конный завод(рос.)
  9. Статьи «Стрелецкий конный завод № 60»
  10. Бизнес гид. Онуфриевский конный завод № 175
  11. Коні не винні! Чи поверне Онуфріївський кінний завод собі колишню славу?[недоступне посилання з квітень 2019]
  12. Мінагрополітики: Україна досягла найвищої сходинки у всесвітньому міжнародному чистокровному кіннозаводстві