Військовий статут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курсанти Харківського університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба під час практичних занять на плацу, м. Васильків, 21 серпня 2015

Військо́вий стату́т (англ. General Orders / Regulations, нім. Dienstvorschrift) — документ, який регламентує функціонування збройних сил. Військовий статут визначає порядок військової служби, обов'язки посадових осіб, правила внутрішнього розпорядку, носіння військової форми одягу, знаки розрізнення, систему військових звань, дисципліну і субординацію, правила взаємовідносин між військовослужбовцями, інші питання.

Перший загальний військовий статут в історії України — «Статті про устрій Війська Запорозького», червень 1648 року.[1]

Зазвичай виділяються загальновійськові статути (дисциплінарний, внутрішньої служби, гарнізонної та вартової служб, стройовий) та статути родів військ і бойові статути. В Україні терміни «військові статути» та «загальновійськові статути» є розмовними, замість цих застарілих кальок із російсько-радянської мови офіційно використовується назва «Статути Збройних Сил України».[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лепісевич П. М. , Терлюк І. Я. Козацька держава і право. Навчальний посібник з історії держави і права України / П. М. Лепісевич, І. Я. Терлюк. — Львів: видавництво «Край», 2005. - с.45
  2. Проект Закону про внесення змін до статутів Збройних Сил України

Джерела[ред. | ред. код]