Аурелія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аурелія
Доросла особина
Доросла особина
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні тварини (Eumetazoa)
Тип: Кнідарії (Cnidaria)
Клас: Сцифоїдні (Scyphozoa)
Ряд: Semaeostomeae
Родина: Ulmaridae
Рід: Aurelia
Вид: Аурелія
Біноміальна назва
Aurelia aurita
Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Aurelia aurita
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aurelia aurita
ITIS logo.svg ITIS: 51701
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 6145

Ауре́лія вухата (лат. Aurelia aurita) — медуза класу сцифоїдних (Scyphozoa). Купол плескатий, до 40 см у діаметрі, має радіально-променеву симетрію. Аурелія живиться дрібними тваринами планктону, зокрема іншими медузами. Дуже поширена в усіх помірних зонах Атлантичного океану та його морів (між 40 і 70° пн. ш.), в тому числі в морських водах України.

Будова[ред. | ред. код]

1) шлунок; 2) щупальце; 3) ротова лопать; 4) купол; 5) гонада; 6) травний канал; 7) рот.

Медуза аурелія має типове для медуз напівпрозоре тіло, що складається з напівсферичного гнучкого купола та щупалець. Діаметр купола дорослої особини складає 5-40 см, у середньому 25 см. У його центрі розташовані статеві органи (гонади) у вигляді чотирьох фіолетово-блакитних підков. По краю парасольки є потовщена облямівка, поділена на 8 частин — крайові тільця (ропалії), де містяться органи відчуття рівноваги (статоцисти). Тонкі щупальця, що відходять від країв купола, всіяні жалкими клітинами (кнідоцитами), здатними паралізувати або вбити дрібних тварин — ворогів або здобич[1][2]. Дихання відбувається через мембрану, що покриває тіло[3]. Нервова система представлена рівномірною мережею нервових волокон[4].

У центрі нижньої увігнутої частини парасольки міститься чотирикутний ротовий отвір, оточений чотирма великими ротовими лопатями, що стирчать з-під купола та нагадують довгі вуха, звідки й назва — аурелія вухата. Лопаті, як і щупальця, мають жалкі клітини. Їхній нижній край всіяний численними рухливими відростками завдовжки близько 2 мм. В самиць ротові лопаті більші, позаяк в їх основі є камери для зростання личинок (планул). Шлунок складається з чотирьох кишень і радіально розташованих навколо 16-и травних каналів, які пронизують купол[1][5].

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Аурелії живуть в поверхневих шарах солоних водойм як біля берега, так і на віддалі. Аурелії можуть збиратися в протяжні скупчення, проте не мають групової поведінки. Оптимальна температура для цих тварин 9–19 °C, але також витримують коливання від -6 до 31 °C. Проживають у водах різної солоності, мінімум 0,6 %[1], чим зумовлено їхнє широке поширення в Атлантичному океані та його морях між 40 і 70° пн. ш.[6]. Поширена, зокрема, в Чорному та Азовському морях[7].

Харчуються зоопланктоном, який підганяють до рота скороченнями щупалець. Аурелія вухата — важлива складова харчового ланцюжка морських екосистем[1].

Розмноження[ред. | ред. код]

Сперматозоїди самців і яйцеклітини самиць дозрівають в гонадах. Самці викидають через рот зрілі сперматозоїди в воду, звідки вони проникають у виводкові камери самок. Там відбувається запліднення яєць і їх розвиток. З яєць утворюються планули, що згодом покидають виводкові камери і кілька діб плавають в товщі води. Прикріпившись до субстрату, планула перетворюється на поліп — сцифістому. Поліп веде прикріплений спосіб життя, активно харчується, росте та може розмножуватися брунькуванням. Навесні поліпи діляться на декілька плаваючих ефір. До середини літа ефіри ростуть, врешті перетворюючись на медуз[1].

Отрута[ред. | ред. код]

Отрута, що міститься в жалких клітинах аурелії вухатої, безпечна для людини, проте спричиняє пекучий біль і висип[8]. Її ефект подібний на ефект від вжелення кропивою як відчуттями, так і тривалістю[9]. Одразу після вжалення людина відчуває біль, що може тривати до пів години. За 3 хвилини в місці контакту з тілом медузи починається свербіж і виникає дрібний висип[8]. Не всі популяції цих медуз однаково отруйні, деякі вирізняються сильнішою отрутою[10]. Так, висип від ужалення карибських аурелій може триматися до 10-и днів[8].

Отрута має гемолітичну дію, руйнуючи еритроцити. Людські еритроцити вразливіші до неї, ніж відповідні клітини багатьох тварин, зокрема рогатої худоби, через нижчий вміст сфінгомієлінів. Також отрута має паралізуючу дію на м'язи. Втім, кількість отрути й глибина її проникнення з кнідоцитів надто малі, щоб завдати людині якої-небудь шкоди, крім неприємних відчуттів[8].

Галерея[ред. | ред. код]

Відео плаваючих аурелій (висока якість)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Rodriguez, Roberto J. Aurelia aurita (Moon jellyfish). Animal Diversity Web (en). Процитовано 2020-08-21. 
  2. MarLIN - The Marine Life Information Network - Moon jellyfish (Aurelia aurita). www.marlin.ac.uk (en-GB). Процитовано 2020-08-22. 
  3. The Cnidaria and their evolution; the proceedings of a symposium held at the Zoological Society of London on 3 and 4 March 1965 : Rees, W. J. (William James) : Free Download, Borrow, and Streaming. Internet Archive (en). Процитовано 2020-08-21. 
  4. Arai, Mary N. (1997). A functional biology of Scyphozoa (вид. 1st ed). London: Chapman & Hall. с. 68–206. ISBN 0-412-45110-7. OCLC 36246328. 
  5. Marine Species Identification Portal : Aurelia aurita. species-identification.org. Процитовано 2020-08-22. 
  6. Dawson, M. N; Gupta, A. S.; England, M. H. (2005-08-23). Coupled biophysical global ocean model and molecular genetic analyses identify multiple introductions of cryptogenic species. Proceedings of the National Academy of Sciences (en) 102 (34). с. 11968–11973. ISSN 0027-8424. PMC PMC1189321. PMID 16103373. doi:10.1073/pnas.0503811102. Процитовано 2020-08-21. 
  7. WoRMS - World Register of Marine Species - Aurelia aurita (Linnaeus, 1758). www.marinespecies.org. Процитовано 2020-08-21. 
  8. а б в г Segura-Puertas, L.; Avila-Soria, G.; Sánchez-Rodríguez, J.; Ramos-Aguilar, M. E.; Burnett, J. W. (00/2002). Some toxinological aspects of Aurelia aurita (Linné) from the Mexican Caribbean. Journal of Venomous Animals and Toxins (en) 8 (2). с. 269–282. ISSN 0104-7930. doi:10.1590/S0104-79302002000200007. Процитовано 2020-08-23. 
  9. Publisher, Folio (2020-02-09). Підводний свiт (uk). Glagoslav Publications. ISBN 978-966-03-6297-0. 
  10. Stung by a Moon – Celebration of the Aurelia aurita genome. Gelatinous Sting (en). 2018-12-06. Процитовано 2020-08-23. 

Джерела[ред. | ред. код]