Бабуся Мозес
| Бабуся Мозес | ||||
|---|---|---|---|---|
| Енн Мері Робертсон Мозес | ||||
 |
||||
| Фотофрагмент з портретом художниці від 1953 року. | ||||
| При народженні | Anna Mary Robertson Moses | |||
| Народження | 7 вересня 1860 Гринвіч неподалік Нью-Йорку |
|||
| Смерть | 13 грудня 1961 (101 рік) | |||
| Хузік Фоллз | ||||
| Громадянство |  США |
|||
| Жанр | пейзаж, вишивка | |||
| Діяльність | художник, ілюстратор[d] | |||
| Напрямок | примітивізм | |||
| Член | Daughters of the American Revolution[d] | |||
|
|
||||
| Бабуся Мозес у Вікісховищі? | ||||
Бабуся Мозес (англ. Anna Mary Robertson (Grandma) Moses, 7 вересня 1860, Гринвіч біля Нью-Йорку, США — 13 грудня 1961, Хузік Фоллз) — американська художниця-аматорка, працювала в стилі примітивізм.
Зміст
Життєпис, ранні роки[ред. • ред. код]
Походить з небагатої родини, що обумовило необхідність рано заробляти на життя і вплинуло на відсутність художньої освіти. Вона третя дитина в багатодітній родині, де було десять дітей. Батько, Рассел Кінг Робертсон, був фермером і мав невелику майстерню переробки льону. Мала Анна Мері допомагала на фермі і наглядала за малими дітьми. У віці 12 років наймалася на роботу у різні заможні родини, де працювала служницею, швачкою та економкою майже 15 років.
Малюванням захоплювалась з дитинства. Перші малюнки виконала соком рослин за браком олівців, надалі перейшла до створення вишивок.
Власна родина[ред. • ред. код]
Заміж вийшла лише у двадцять сім років, чоловік був найманцем-батраком. Почався новий етап праці на власну родину, де було десять дітей. Подружжя поховало п'ятеро дітей. Родина працювала і економила гроші, зароблені на виготовленні картопляних чіпсів та вершкового масла з молока корів, придбаного на збережені гроші Анни Мері. Родина мешкала у передмісті Стонтона, штат Вірджинія. Лише після декількох років економії їм з чоловіком вдалося придбати власну невелику ферму. Ні про яке отримання художньої освіти в цей період не йшлося, хоча вона продовжувала малювати уривками та займалась вишивкою.
Смерть чоловіка[ред. • ред. код]
Чоловік, Томас Мозес, помер 1927 року від серцевого нападу. Помічником на фермі родини став син Форрест Мозес. 1936 року 76-річна Анна Марія перебралася на життя в родину доньки. Наприкінці власного сьомого десятку років у пані почалося захворювання суглобів, що унеможливило вишивання. Рідна сестра Селестія порадила їй перейти до малювання, що мало менше навантаження на руки. Приблизно з власних 78-и років і розпочалася власне художня кар'єра майстрині. Вона обрала псевдонім «Матінка Мозес». Але її похилий вік сприяв появі іншого псевдоніму, яким став «Бабуся Мозес».
Малюнки і картини Бабусі Мозес простотою композицій нагадували її вишивки, де теж нема вивіреної перспективи та ознак повітря. Малюнки і картини майстрині йшли на продаж, як і її шитво чи вишивки.
Народження популярності[ред. • ред. код]
У вітрині місцевої аптеки (котрі у Сполучених Штатах виконували функції дрібних крамниць і навіть дешевих їдалень) її малюнки побачив Луїс Келдор, що працював інженером у штаті Нью-Йорк. Він цікавився мистецтвом і придбав її малюнки в аптеці, а також низку її творів з її помешкання. Через три роки три її малюнки потрапили на виставку «Сучасні американські художники» у Нью-Йорку. Згодом її твори почали демонструвати на низці інших виставок як у Сполучених Штатах, так і за кордоном. Це збільшило їх продаж художницею та сприяло їх славі і подорожчанню. В Сполучених Штатах художня вартість твору перш за все оцінюється грошовими сумами, за котрі вони продані. Бабуся Мозес почала продавати власні твори все дорожче.
Особливістю подачі композицій у Бабусі Мозес стало старанне прибирання ознак технічної цивілізації. Так, вона старанно прибирала з власних краєвидів стовпи і дроти електропостачання, літаки в небі тощо. На вулицях її краєвидів їдуть вершники, біжать коні, запряжені в брички або карети. Іноді подані перші автівки чи первісні паровози.
Картини Бабусі Мозес почали використовувати для пропаганди суто місцевих свят типу День Подяки, День матері, Різдво тощо. Жадібна до сенсацій капіталістична преса і реклама почали пропагувати творчість дев'яносторічної майстрині як позитивний приклад для удовиць, домогосподарок, пенсіонерок. Галас навколо майстрині сприяв популярності її виставок, тепер вже персональних. 1950 року Національний прес-клуб зарахував бабусю Мозес до п'ятірки жінок США, гідних постійної медійної уваги. Буржуазні видання США роблять із неї нову культурну ікону.
За її твори ухопилась реклама і виробники їжі у Сполучених Штатах. Її картини розміщали на косметичних виробах, на контейнерках з кавою, на сигаретах, на поштівках, на нових тканинах і на керамічних виробах. У віці вісімдесят вісім років буржуазні видання оголосили її «Жінкою року».
Президент Гаррі Трумен надав їй 1949 року премію за досягнення у мистецтві. 1950 року про неї створили документальну кінострічку.
Смерть[ред. • ред. код]
Померла на 101 році життя і була похована на цвинтарі Хузік Фоллз в сільській місцевості під Нью-Йорком.
Вибрані твори[ред. • ред. код]
- Вишивки
- «Беркшир восени»
- «Чорні кони»
- «Сіножать»
- «Мої рідні пагорби»
- «Старий будинок в клітинку»
- «Старий міст»
- «Біле Різдво»
- «Червоний будинок»
- «Пагорби Хузік взимку неподалік Нью-Йорку»
- «Лови індиків до Дня Подяки»
- «Зима»
Посилання[ред. • ред. код]
|
