Бабуся Мозес
Бабуся Мозес | ||||
---|---|---|---|---|
Енн Мері Робертсон Мозес | ||||
Фотофрагмент з портретом художниці від 1953 року. | ||||
При народженні | Anna Mary Robertson Moses | |||
Народження |
7 вересня 1860 Вашингтон, штат Нью-Йорк, США або Грінвіч, Вашингтон, штат Нью-Йорк, США[1] | |||
Смерть | 13 грудня 1961 (101 рік) | |||
Гусік-Фоллс, Ренсселер, штат Нью-Йорк, США[1] | ||||
Національність | білі громадяни США[1] | |||
Країна |
![]() | |||
Діяльність | художниця, ілюстраторка | |||
Напрямок | примітивізм | |||
Член | Daughters of the American Revolutiond | |||
Батько | Russell King Robertsond[2] | |||
Мати | Margaret Shanahand[2] | |||
| ||||
![]() |
Бабуся Мозес (англ. Anna Mary Robertson (Grandma) Moses, 7 вересня 1860, Гринвіч біля Нью-Йорку, США — 13 грудня 1961, Хузік Фоллз) — американська художниця-аматорка, працювала в стилі примітивізм.
Життєпис, ранні роки[ред. | ред. код]
Походить з небагатої родини, що обумовило необхідність рано заробляти на життя і вплинуло на відсутність художньої освіти. Вона третя дитина в багатодітній родині, де було десять дітей. Батько, Рассел Кінг Робертсон, був фермером і мав невелику майстерню переробки льону. Мала Анна Мері допомагала на фермі і наглядала за малими дітьми. У віці 12 років наймалася на роботу у різні заможні родини, де працювала служницею, швачкою та економкою майже 15 років.
Малюванням захоплювалась з дитинства. Перші малюнки виконала соком рослин за браком олівців, надалі перейшла до створення вишивок.
Власна родина[ред. | ред. код]
Заміж вийшла лише у двадцять сім років, чоловік був найманцем-батраком. Почався новий етап праці на власну родину, де було десять дітей. Подружжя поховало п'ятеро дітей. Родина працювала і економила гроші, зароблені на виготовленні картопляних чіпсів та вершкового масла з молока корів, придбаного на збережені гроші Анни Мері. Родина мешкала у передмісті Стонтона, штат Вірджинія. Лише після декількох років економії їм з чоловіком вдалося придбати власну невелику ферму. Ні про яке отримання художньої освіти в цей період не йшлося, хоча вона продовжувала малювати уривками та займалась вишивкою.
Смерть чоловіка[ред. | ред. код]
Чоловік, Томас Мозес, помер 1927 року від серцевого нападу. Помічником на фермі родини став син Форрест Мозес. 1936 року 76-річна Анна Марія перебралася на життя в родину доньки. Наприкінці власного сьомого десятку років у пані почалося захворювання суглобів, що унеможливило вишивання. Рідна сестра Селестія порадила їй перейти до малювання, що мало менше навантаження на руки. Приблизно з власних 78-и років і розпочалася власне художня кар'єра майстрині. Вона обрала псевдонім «Матінка Мозес». Але її похилий вік сприяв появі іншого псевдоніму, яким став «Бабуся Мозес».
Малюнки і картини Бабусі Мозес простотою композицій нагадували її вишивки, де теж нема вивіреної перспективи та ознак повітря. Малюнки і картини майстрині йшли на продаж, як і її шитво чи вишивки.
Популярність[ред. | ред. код]
У вітрині місцевої аптеки (котрі у Сполучених Штатах виконували функції дрібних крамниць і навіть дешевих їдалень) її малюнки побачив Луїс Келдор, що працював інженером у штаті Нью-Йорк. Він цікавився мистецтвом і придбав її малюнки в аптеці, а також низку її творів з її помешкання. Через три роки три її малюнки потрапили на виставку «Сучасні американські художники» у Нью-Йорку. Згодом її твори почали демонструвати на низці інших виставок як у Сполучених Штатах, так і за кордоном. Це збільшило їх продаж художницею та відомість.
Особливістю подачі композицій у Бабусі Мозес стало старанне прибирання ознак технічної цивілізації. Так, вона старанно прибирала з власних краєвидів стовпи і дроти електропостачання, літаки в небі тощо. На вулицях її краєвидів їдуть вершники, біжать коні, запряжені в брички або карети. Іноді подані перші автівки чи первісні паровози.
Картини Бабусі Мозес почали використовувати для рекламування таких свят як День Подяки, День матері, Різдво тощо. Американська преса і реклама почали пропагувати творчість дев'яносторічної майстрині як позитивний приклад для удовиць, домогосподарок, пенсіонерок. Зростала популярність її виставок, з часом персональних. 1950 року Національний прес-клуб зарахував бабусю Мозес до п'ятірки жінок США, гідних постійної медійної уваги. ЗМІ зробили з неї нову культурну ікону.
Її картини розміщали на косметичних виробах, на контейнерках з кавою, на сигаретах, на поштівках, на нових тканинах і на керамічних виробах. У віці вісімдесяти восьми років її оголосили «Жінкою року».
Президент Гаррі Трумен надав їй 1949 року премію за досягнення у мистецтві. 1950 року про неї створили документальну кінострічку.
Смерть[ред. | ред. код]
Померла на 101 році життя і була похована на цвинтарі Хузік Фоллз в сільській місцевості під Нью-Йорком.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Вишивки
- «Беркшир восени»
- «Чорні кони»
- «Сіножать»
- «Мої рідні пагорби»
- «Старий будинок в клітинку»
- «Старий міст»
- «Біле Різдво»
- «Червоний будинок»
- «Пагорби Хузік взимку неподалік Нью-Йорку»
- «Лови індиків до Дня Подяки»
- «Зима»
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
|