Баянова Алла Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левицька.
Баянова Алла Миколаївна
Основна інформація
Дата народження 18 травня 1914(1914-05-18)[1][2]
Місце народження Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія
Дата смерті 30 серпня 2011(2011-08-30)[3][1][2] (97 років)
Місце смерті Москва, Росія
Причина смерті злоякісна пухлина
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія, Румунія, СРСР і Росія
Професії співачка, композиторка, танцюристка
Співацький голос мецо-сопрано
Інструменти вокал[d]
Жанри естрада
Нагороди
Народний артист Російської Федерації Заслужений артист Росії
abayanova.narod.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі

Алла Миколаївна Баянова (справжнє прізвище Левицька; 18 травня 1914[4][5], Кишинів — 30 серпня 2011, Москва) — румунська, радянська і російська естрадна співачка, виконавиця російських пісень та романсів, авторка музики до багатьох романсів зі свого великого репертуару. Заслужена артистка Росії (1993)[6]. Народна артистка Росії (1999)[7].

Життєпис[ред. | ред. код]

Алла Баянова народилася 18 травня 1914 року в Кишиневі (тоді центр Бессарабської губернії) в артистичній родині. За словами подруги співачки Тетяни Стародумової, Алла Миколаївна насправді була на три роки старша, ніж зазначено в офіційних документах[8].

Могила Баянової на Новодівичому кладовищі Москви.

Батько — Микола Левицький, оперний співак (сценічний псевдонім Микола Баянов). Навчався співу у Антоніо Котоньї. Мати — Євгенія Олександрівна Скородинська (1882—1947), артистка кордебалету. Євгенія Скородинська походила з освіченої поміщицької родини, її батько — генерал Олександр Скородинський[9]. Предки по лінії матері — зі старовинного гетьманського роду Скоропадських, один з предків по лінії батька — видатний художник XVIII ст. Дмитро Левицький[10].

Наприкінці 1918 року, коли батько повернувся з фронту, Бессарабія увійшла до складу Румунії. Родина переїжджала з країни в країну, поки в 1921 році не влаштувалася у Франції, в Парижі. Аллу віддають навчатися до приватної школи при католицькому монастирі, а по четвергах вона також відвідувала гімназію для дітей російських емігрантів. Дебютувала на сцені помічником свого батька в ресторані «Казбек», у віці дев'яти років, а з 13 років (1927) виступала самостійно. У 1934 році родина переїхала до Румунії і оселилася в Бухаресті. Алла Баянова виконувала переважно російські та циганські романси, виступала спільно з Петром Лещенкком, Костянтином Сокольським і Олександром Вертинським, регулярно записувала пластинки. У 1936 році знялася в ролі співачки російсько-циганського ансамблю в польському комедійному фільмі (звуковому) Михайла Вашинського «Додек на фронті», виконавши пісню і танець з бубном.

У 1941—1942 роках піддавалася переслідуванням Сигуранці за виконання пісень російською мовою і була поміщена до концтабору[11][12].

Алла Баянова в журі конкурсу «Романсіада»

Об'їздивши з гастролями весь світ, до СРСР з концертами Алла Баянова вперше приїхала тільки в 1976 році (у складі румунського естрадного ансамблю, давши декілька концертів в Українській РСР[13]). У 1989 році, отримавши радянське громадянство, оселилася в Москві в невеликій квартирі на Старому Арбаті. Незважаючи на поважний вік, почала активно концертувати містами Росії і брати участь у музичному житті. Акомпаніатори, з якими Алла Миколаївна працювала — Давид Ашкеназі, Віктор Фрідман та Михайло Аптекман. Вона входила до складу журі Московського Міжнародного конкурсу молодих виконавців російського романсу «Романсіада». Навіть в останні роки вона іноді давала концерти.

18 травня 2009 року в Московському театрі оперети відбувся ювілейний вечір Алли Баянової, присвячений 95-річчю з дня народження[14]. Це був останній вихід співачки на сцену.

30 серпня 2011 року померла в Першому Московському хоспісі[15]. Причиною смерті став лейкоз[16]. Аллу Баянову поховали на Новодівичому кладовищі 2 вересня 2011 року[17].

У 2013 році спадкоємицею співачки Наталією Должиковою був створений Фонд культурної спадщини Алли Баянової.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Алла Баянова була тричі заміжня.

  • Перший чоловік — Георгій Іпсіланті (1906—1994) — музичний керівник оркестру (ансамблю) П. К. Лещенка, помер в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія[18];
  • другий чоловік — Штефан Шендря (1910—1953) — румунський боярин, поміщик, випускник Кембриджа, меценат, був репресований в 1945 році і провів 5 років у таборах[10],
  • третій чоловік — Коган[19], фіктивний шлюб був оформлений з метою переїзду з Румунії до СРСР[20].

Дітей у Алли Баянової не було, з нею жили її улюблені тварини: собаки та кішки, яких вона в різний час прихистила[21].

Нагороди[ред. | ред. код]

Аллі Баяновій присвоєні почесні звання:

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1936 — Додек на фронті / Dodek na froncie — солістка циганського ансамблю (епізод)
  • 1990 — Захочу — покохаю — співачка в ресторані
  • 2006 — Капітанські діти (телесеріал, 10-та серія) — камео

Пам'ять[ред. | ред. код]

За розпорядженням Уряду Москви в 2003 році на «Площі Зірок» на честь Алли Баянової встановлено пам'ятний знак.[24]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  3. ↑ http://www.izvestia.ru/news/498946
  4. ↑ «Навіщо Алла Баянова приховує свій вік?» портал російський шансон. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 28 березня 2019.
  5. ↑ Окремі джерела згадують 1916 рік.
  6. ↑ Почесне звання присвоєно за заслуги в галузі музичного мистецтва 30 листопада 1993 року. [недоступне посилання з Май 2018]
  7. ↑ Награждена указом президента России № 786 от 17 июня 1999 года [Архівовано 2012-01-05 у Wayback Machine.].
  8. ↑ Навіщо Алла Баянова приховує свій вік?. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 28 березня 2019.
  9. ↑ МУЗИКУ НЕ ПЕРЕДАТИ СЛОВАМИ. Алла Баянова — Цікаве знайомство — Газета «Допоможи собі сам». Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 28 березня 2019.
  10. ↑ а б Баянова Алла Николаевна [Архівовано 2014-09-03 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Посмішку Пугачової фарбує…. Архів оригіналу за 25 жовтня 2016. Процитовано 28 березня 2019.
  12. ↑ Музику не передати словами. Алла Баянова. Архів оригіналу за 28 травня 2012. Процитовано 28 березня 2019.
  13. ↑ Алла Баянова. Біографія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 березня 2019.
  14. ↑ Ювілей легендарної співачки зазначили в Московському театрі оперети. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 28 березня 2019.
  15. ↑ Скончалась народная артистка России Алла Баянова. Эхо Москвы. 30.08.2011. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 30 серпня 2011.
  16. ↑ Померла народна артистка Росії Алла Баянова. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2019.
  17. ↑ Аллу Баянову поховають на Новодівичому кладовищі. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 28 березня 2019.
  18. ↑ Повернися — Дискографія — Репертуар — ПЕТРО ЛЕЩЕНКО — Все, що було. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 28 березня 2019.
  19. ↑ Ганна Єсеніна. Ці очі навпроти. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 28 березня 2019.
  20. ↑ БАЯНОВА Алла Миколаївна, фото, біографія. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 28 березня 2019.
  21. ↑ Баянова Алла Миколаївна. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 28 березня 2019.
  22. ↑ УКАЗ Президента РФ від 30.11.1993 р. № 2025[недоступне посилання з Май 2018]
  23. ↑ УКАЗ Президента РФ від 17.06.1999 р. № 786[недоступне посилання з Май 2018]
  24. ↑ Розпорядження Уряду Москви від 17.01.2003 р. № 54-РП

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Баянова_Алла_Миколаївна&oldid=40426408