Бегонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бегонія
BegoniaPendula3-Asio.JPG
Begonia tuberhybrida pendula
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Гарбузоцвіті (Cucurbitales)
Родина: Бегонієві (Begoniaceae)
Рід: Бегонія (Begonia)
L.
Види

Вибрані види:

  • Begonia auriculata Hook.
  • Begonia fusicarpa Irmsch.
  • Begonia macrocarpa Warb.
  • Begonia mannii Hook.f.
  • Begonia oxyloba Welw. ex Hook.f.
Begonia Distribution Map.svg
Commons-logo.svg Вікісховище: Begonia

Бего́нія (Begonia) — рід тропічних рослин родини бегонієвих. Рід нараховує приблизно 2000 видів[1]. Це трави чи, рідко, напівкущі, які ростуть у тропічних і субтропічних зонах світу[2].

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Багато- і однорічні трав'янисті рослини, півкущі і кущі з кососерцеподібним, часто красиво забарвленим, часто асиметричним листям і одностатевими квітками. Квітки різноманітної форми, кольору й розміру. Понад 120 видів використовуються в декоративному садівництві, більше десятка дуже популярні в кімнатному квітництві. Кількість гібридів і сортів налічує понад тисячу.

B. macduffieana.jpg

Плід — коробочка, насіння дуже дрібне.

Розмноження. Види бегоній добре пристосовані до вегетативного розмноження:

  • насінням
  • живцем
  • листом з брунькою
  • нова рослина може розвинутися навіть з частини листка.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Redflower9.jpg

Представники роду ростуть в тропічних вологих лісах, в горах на висоті 3.000 — 4.000 м над рівнем моря, рідше — в сухих тропічних та субтропічних районах (крім Австралії). Найбільшу кількість бегоній нарахували в Латинській Америці, ареал яких на півночі сягає сучасної Мексики. В Азії бегонії знаходять на остові Шрі-Ланка, в Індії та східних Гімалаях, на Малайському архіпелазі. В Африці рослини розповсюджені більше в західній частині континенту, де більше вологи.

Серед бегоній багато декоративних рослин з гарними листками або рясними яскравими квітками.

Вивчення[ред. | ред. код]

Назва пішла від прізвища Мішеля Бегона — колекціонера рослин, який жив у XVII столітті. Рід трав'янистих, чагарникових або напівчагарникових рослин, зустріти його можна майже по всьому світу. Виведено понад 1000 видів, які умовно можна класифікувати як квітучі, листяні, кущові і бульбові. Для європейської науки перші бегонії були віднайдені та описані ченцем та ботаніком з Франції на ім'я Шарль Плюм'є. Його патрон Мішель Бегон організував у 1687 р. експедицію на Антильські острови (Східна Америка) і залучив до складу екіпажу Шарля Плюм'є, що збирав нові рослини. Плюм'є зустрів шість видів бегоній, невідомих європейським ботанікам. У 1690 р. Плюм'є дав назву роду «бегонія» на честь свого патрона Мішеля Бегона, а також надрукував книгу «Опис рослин Америки з їх малюнками».

Відкриття в 19 ст.[ред. | ред. код]

У 1856 р. в Ассамі, Індія, була знайдена рослина, що отримала назву Begonia rex Putz, або бегонія королівська, що мала сріблясто-коричневе листя. У 1864 р. ботаніки знайшли нові види в горах Латинської Америки

  • бегонію болівійську(Begonia boliviensis DC.) в Болівії
  • бегонію Вейча (Begonia veitchii Hook. f.) у Перу в 1866 р.
  • бегонію Пірса (Begonia pearcei Hook. f.) в тому ж районі і в тому ж році.

Використання в садівництві[ред. | ред. код]

Boverio begonijos ziedas.jpg

Рослини активно вивозили в Західну Європу, де вони стали матеріалом для селекції та гібридизації. Бегонії Америки дали можливість отримати гібриди великої кількості рослин з завеликими квітами. Серед гібридних форм уславилися зразки бегоній з Бельгії.

Вважають, що бегонії поглинають шкідливі речовини в інтер'єрі, тому вони бажані як в офісах, так і оселях, де щойно проведено ремонт. Бегонії використовують як у відкритому, так і закритому ґрунтах, в зимових садах, на балконах і лоджіях, на верандах та в двориках.

Умови зберігання[ред. | ред. код]

Вони залежать від різновиду бегонії. Кущеві та трав'янисті перебувають в фазі спокою з жовтня до лютого. Поливи в цей час скорочують, видаляють посохле листя та неестетичні пагони.

Бегонії добре ростуть в напівтіні чи в тіні. Найбільш комфортна температура 13-22 градуси за Цельсієм, волога повітря не більше 60 %. При перебільшенні вологи та поливу бегонії загнивають.

Розмножування

У кімнатних умовах розмножують стебловими черешками. Відрізки пагонів легко вкорінюються, навіть якщо просто поставити їх у воду. Укорінені черешки висаджують у горщики, заповнені сумішшю листової землі, торфу й піску (1:1:2).

Крім цього, розмножуються розподілом бульб.

Хвороби[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Танігамі Конан . Бегонія
Trichocereus & Begonia octopetala Pierre-Olivier Combelles.jpeg

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Begonia. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 03.02.2022. 
  2. Begonia. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 03.02.2022. 
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред. | ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Сааков С. Г."Оранжерейные и комнатные растения и уход за ними ", Л, «Наука», 1985
  • Авт.-сост. Г. В. Комарова, «Бегония», Донецк, АСТ — Сталкер, 2006
  • Хессайон Д. Г. «Всё о комнатных растениях», М.: — Кладезь-Букс, 2005.
  • Воронцов В. В., «Комнатные растения. Новое руководство по уходу»- М.: ЗАО «Фитон+», 2007
  • Шахов В. В. «Бегонии» — М: Кладезь букс, 2006

Посилання[ред. | ред. код]