Бердо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бердо ручного ткацького верстату
Бердечко для ткання поясів

Бе́рдо, заст. блят[1] — деталь ткацького верстата, частина ляди. Бердо не слід змішувати з ремізкою («начинням») — пристроєм для утворення зіву в нитках основи. Відоме з давніх часів: українське слово «бердо» походить від праслов. *bьrdo[2].

Майстрів, що виготовляли берда, називали бердниками.

Опис[ред.ред. код]

Слугує для ущільнення ниток утоку — шляхом підбивання до основи. Зазвичай являє собою пласку дощечку з кількома десятками вертикальних щілин. Горизонтальні планки називаються листви, зубці — троща, а проміжки між зубцями — комірки[3]. Вставляється у заглибину нижнього бруска ляди й притискується зверху верхнім бруском, крізь зубці проходять нитки основи.

Окрім берд для ткацьких верстатів, існують невеликі берда, призначені для ткання поясів. На зубцях таких берд зроблені отвори, через яких проходить половина ниток основи. Переміщаючи бердечко уверх-униз, розсувають нитки основи і простромляють між ними утік.

Прислів'я[ред.ред. код]

  • Ситник (шильник) берднику не товариш[4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]