Берлози

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Берлози
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Козелецький район
Рада/громада Берлозівська сільська рада
Код КОАТУУ 7422080901
Основні дані
Засноване Кінець XVI- початок XVII ст.
Населення 442 (01.01.2014)[1]
Площа 1,75 км²
Густота населення 252,57 осіб/км²
Поштовий індекс 17003
Телефонний код +380 4646
Географічні дані
Географічні координати 50°54′04″ пн. ш. 31°09′37″ сх. д. / 50.90111° пн. ш. 31.16028° сх. д. / 50.90111; 31.16028Координати: 50°54′04″ пн. ш. 31°09′37″ сх. д. / 50.90111° пн. ш. 31.16028° сх. д. / 50.90111; 31.16028
Середня висота
над рівнем моря
109 м
Місцева влада
Адреса ради 17005, Чернігівська обл., Козелецький р-н, с. Берлози, вул. Каштанова, 3 , тел. 3-61-32
Карта
Берлози. Карта розташування: Україна
Берлози
Берлози
Берлози. Карта розташування: Чернігівська область
Берлози
Берлози

Берло́зи — село в Україні, в Козелецькому районі Чернігівської області. Населення становить 442 особи. Орган місцевого самоврядування — Берлозівська сільська рада.

Історія[ред.ред. код]

Берлози були засновані наприкінці XVI—XVII ст.остерськими боярами Берлозами. Наприклад, у королівському указі 1597 р. згаданий боярин Василь Береглаз.

Більш давнє, ніж урадянських офіційних виданнях, походження села засвідчив той факт, що згідно указу Петра І від 1709 р.двір з одним підданим в Берлозах був наданий ігумену Свято-Георгіївського монастиря Ф.Степановському. Наступна згадка про село датована 1718 р. Збереглася купча того часу, в якій йшлося про те, що Семен Коврига з Берлоз продав поле з дібровою, котре межувало із землями Павлюченка, Івана Донця та Григорія Литвина. У купчій за 1756 р. згадано жителя Берлозів Матвія Коляду

Згадано село і в Рум'янцевському переписі 1766 р. На той час в селі було 26 козацьких дворів, у яких проживали 150 душ. 3 двори (21 душа) належали Свято-Георгієвському монастиреві, якому вони сплачували 1 руб.20 коп. у рік та відробляли панщину по 2 дні на тиждень. Два двори (15 душ) належали Семену Гламазді. Свої двори в селі мали сестра братів Розумовських Віра Дараган та військовий товариш Київського полку Іван Жила. Всього, за даними перепису, у Берлозах налічувалось 37 дворів, у яких проживало 212 жителів.

За першої половини ХІХ ст. Берлози активно розбудовувались, і на 1858 р. тут налічувалось 65 дворів, у яких за даними 1866 р., проживали 373 жителі. Під 1872 р. згадано виставлений на продаж маєток Петра Халинського у с. Берлози.

1873 р. в Російській імперії відбулися земські вибори, у яких право голосу мали лише ті, хто мав більше 10 десятин землі. Від с. Берлози до списку виборців були включені: А. Савенко (87 дес.), Г. Нуждевський (183 дес.), Ласковичі (47 дес.), С. Гломазда (12 дес.), Іван та Микита Коляди (33 дес.), сини В. Буянського (36 дес.), Іван Грищенко (16 дес.), а також Омелян Гламазда, Е. Шевченко, Аврам і Михайло Шинкаренки.

За даними Всеросійського перепису 1897 р., в Берлозах налічувалось 112 дворів, у яких проживало 589 жителів. Це найбільша кількість за всю історію села. Зявились родини багатих селян. Це були родини Самків та Шинкаренків.

На 1911 р. у селі проживало 543 жителі. Поряд розташовувася хутів Андрія Шевченка, у якому проживали 7 членів його родини.

За ініціативи голови комнезаму М. Шевченка восени 1929 р. почалось створення колгоспу, із розкуркулення та висилки сім'ї 37-ми річного Андріана Дмитровича Шинкаренка.[2]

Люди[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Козелецький район. Потенціал економічного розвитку
  2. Пенський, А; Гузій, В (2011). Опис краю Козелецького (Українською). Київ: ТОВ Брама-V. с. 572. ISBN 978-966-2651-01-0.