Сокирин
| село Сокирин | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Чернігівський район |
| Тер. громада | Козелецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA74100190450064446 |
| Основні дані | |
| Засноване | не пізніше 1666 |
| Населення | 117 (01.01.2014)[1] |
| Площа | 1,804 км² |
| Густота населення | 100,89 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17081 |
| Телефонний код | +380 4646 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°48′43″ пн. ш. 31°2′13″ сх. д. / 50.81194° пн. ш. 31.03694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
113 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Козелець, вул.Соборності, б.27 |
| Карта | |
  Сокирин | |
 Сокирин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Соки́рин — село в Україні, у Козелецькій селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить 117 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Сираївська сільська рада.
У селі є православна Свято-Феодосіївська церква, збудована в 1900—1902 роках. Являє собою дерев'яну, хрещату, п'ятидільну споруду. Південні й північні рамена — прямокутні у плані, обабіч гранчастої апсиди — невеликі зруби ризниці й паламарні. Видовжений західний притвор сполучається з наметовою двох'ярусною дзвіницею типу «четверик на четверику». Над середхрестям — восьмерик із наметовою банею, увінчаною ліхтариком. Зберігся іконостас та ікони XVIII—XIX ст.
З давніх часів навколишні землі входили до складу Остерського повіту Київського князівства. З 1426 повітом управляв князь Дмитро Семенович Зубревицький на прізвисько Сокира. Можливо, князь Дмитро й заснував Сокирин, назвавши поселення на свою честь.
Хоч офіційна дата заснування — 1750, однак поселення під назвою Секърина хутор (як і багато навколишніх поселень) було згадане в переписній книзі Сибирского приказу №495 (1666). На хуторі мешкали Сидорко Захарченко, в якого був віл, та Івашко Кузмин, у якого була коняка.[2]
Згідно з Генеральним слідством Київського полку станом на 1726 р. въ деревнѣ Сокиринѣ 3 двори згідно з універсалом полковника Танського від 1721 року були дані в тимчасове користування Носівському сотнику Івану Прутянулу.[3]
Сокирин, поряд із Заворичами, був місцем відпочинку купців і торговців після денного переходу по Чернігівському тракту.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Козелецької селищної громади.[4]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Козелецького району, село увійшло до складу Чернігівського району Чернігівської області[5].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 179 | 98.35% |
| російська | 3 | 1.65% |
| Усього | 182 | 100% |
- ↑ Козелецький район. Потенціал економічного розвитку
- ↑ Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933, с. 358.
- ↑ Н. П. Василенко. Генеральное слѣдствіе о маетностяхъ Кіевскаго полка 1729—1731 гг. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора-лѣтописца, 1893, книга VII, отд. 3, с. 36.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
| Повітове місто | _(1782).png) | |
|---|---|---|
| Міста та містечка | ||
| Волості | Броварська • Вовчківська • Гоголівська • Жукинська • Літківська (до 1854?) • Микільсько-Слобідська • Морівська • Остерська • Семиполківська • Сорокошицька | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1866 рік) | ||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
