Биківці (Польща)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
Биківці
пол. Bykowce
Bykowce main road.jpg

Координати 49°32′37″ пн. ш. 22°16′32″ сх. д. / 49.54361° пн. ш. 22.27556° сх. д. / 49.54361; 22.27556Координати: 49°32′37″ пн. ш. 22°16′32″ сх. д. / 49.54361° пн. ш. 22.27556° сх. д. / 49.54361; 22.27556

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Ґміна Сянік
Перша згадка 1435
Населення 784[1]  (2010)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-500
Автомобільний код RSA
Биківці (Польща)
Биківці
Биківці
Биківці (Польща)
Биківці (Підкарпатське воєводство)
Биківці
Биківці
Биківці (Підкарпатське воєводство)
Биківці у Вікісховищі?

Биківці (пол. Bykowce, англ. Bykivtsi) — лемківське село у Підкарпатському воєводстві Республіка Польща, Сяноцького повіту, гміна Сянок.

Розташування[ред.ред. код]

Лежить при державній дорозі № 28. Знаходиться за 5 км на схід від адміністративного центру повіту — Сяніка і за 58 км на південь від адміністративного центру воєводства — Ряшева.

Історія[ред.ред. код]

Село закріпачене в 1435 р. під назвою Ритарівці. До 1772 р. село належало до Сяноцької землі Руського воєводства.

З середини XIX ст. до 1928 р. фільварком володіла родина Тарнавецьких, опісля — родина Планетів (був нотаріусом).

У 1929 році село нараховувало 367 мешканців. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

В селі була дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована в 1900 році. Належала до парафії Вільхівці Сяніцького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.

У 1939 році в селі проживало 440 мешканців, з них 270 українців-грекокатоликів, 95 українців-римокатоликів, 70 поляків і 5 євреїв[2].

10 вересня 1939 р. село захопила південна мотоколона під командуванням Франца Ґайґера, однак уже наприкінці вересня німці передали село Червоній армії відповідно до пакту Ріббентропа-Молотова. 27 листопада 1939 р. територія включена до новоствореної Дрогобицької області, а 17 січня 1940 р. — до Ліськівського району. В 1940 р. з фільварку зробили колгосп «імені 17 вересня». Вздовж дороги до села зведені бункери «лінії Молотова», руїни яких збереглися досі. В червні 1941 р. село здобуте словацькими військами, загиблі словаки поховані на цвинтарі на околиці села. Цвинтар відкритий тодішнім президентом Словаччини о. Йозефом Тисо. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом і вже через місяць почата насильна мобілізація в Червону армію. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон територію зі складу Дрогобицької області передано Польщі, а українське населення терором спонукалося до виїзду в СРСР. Тих українців, які не виїхали, в 1947 р. під час операції «Вісла» депортовано на понімецькі землі[3] або ув’язнено в концтаборі Явожно, а на їх місце поселили поляків. В 1949 р. поляки зруйнували церкву.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]