Тирява Сільна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Тирява Сільна
пол. Tyrawa Solna
Колишня церква

Координати 49°37′00″ пн. ш. 22°16′59″ сх. д. / 49.61667000002777427881° пн. ш. 22.28333000002777808° сх. д. / 49.61667000002777427881; 22.28333000002777808Координати: 49°37′00″ пн. ш. 22°16′59″ сх. д. / 49.61667000002777427881° пн. ш. 22.28333000002777808° сх. д. / 49.61667000002777427881; 22.28333000002777808

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Гміна Сянік
Перша згадка 1431
Висота центру 270  м
Населення 403 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-503
Автомобільний код RSA
SIMC 0359764
GeoNames 756457
OSM 3010804 ·R (Гміна Сянік)
Тирява Сільна. Карта розташування: Польща
Тирява Сільна
Тирява Сільна
Тирява Сільна (Польща)
Тирява Сільна. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Тирява Сільна
Тирява Сільна
Тирява Сільна (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Тирява Сільна (пол. Tyrawa Solna) — бойківське село в Польщі, у гміні Сянік Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 403 особи (2011[1]).

Розташування[ред. | ред. код]

Знаходиться в Солених Горах. Назва села, як і гір, походить від солених джерел, з яких варили сіль ще в епоху бронзи, про що свідчать численні археологічні знахідки.

Історія[ред. | ред. код]

На території села існувало городище в ранньому середньовіччі, що свідчить що воно істнувало ще у давньоруські часи.[2]

Згадується Тирява Сільна в першому ж наявному масиві документів — у 1431 р. Входило до Сяніцької землі Руське воєводства. За податковим реєстром 1565 р. в селі було 24 кмети на 7 і 1/2 ланах ріллі та 4 і 1/2 ланах городів з численними податками й повинностями, піп (отже, вже була церква), 2 корчмарі з корчмами, 16 загородників, жупа.[3]

До 1772 р. село входило до Сяніцької землі Руського воєводства, з 1783 року — до Сяноцького округу Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини[4].

У 1837 р. в селі була зведена дерев’яна церква Собору св. Івана Хрестителя.

У 1892 році село нараховувало 146 будинків і 836 мешканців (755 греко-католиків, 47 римо-католиків і 34 юдеї), місцева греко-католицька парафія включала села Семушова і Голучків (приєднані в 1813 р.) та належала до Ліського деканату Перемишльської єпархії.

В 1936 р. були 892 греко-католики, 28 римо-католиків і 32 юдеї, парафія належала до Сяніцького деканату Апостольської адміністрації Лемківщини. Метричні книги велися від 1784 р. Також були москвофільська читальня ім. Мих. Качковского (з власним домом).

На 1 січня 1939-го в селі з 1180 жителів було 1060 українців-грекокатоликів, 50 українців-римокатоликів, 40 поляків (працівників нафтовидобутку) і 30 євреїв[5]. Село належало до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

12 вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до Ліського повіту[6]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Ліськівського району (районний центр — Лісько)[7]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, словацька армія оволоділа селом, а територія знову була окупована німцями. 29 липня 1944 року радянські війська знову оволоділи селом. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з Тирявою Сільною було передане до складу Польщі.

Після Другої світової війни українське населення було піддане етноциду. Частина переселена на територію СРСР в 1945-1946 рр. Родини, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час Операції Вісла були депортовані на понімецькі землі[8], а на їхнє місце поселені поляки. Церква перетворена на костел.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 208 59 132 17
Жінки 195 49 108 38
Разом 403 108 240 55

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тирява Сільна

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Fastnacht A. Osadnictwo ziemi sanockiej w latach 1340- 1650, Wrocław 1962
  3. Жерела до історії України-Руси. Том 02. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 2. Люстрації земель Перемиської і Сяноцької. — с. 263 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  4. Центральний державний історичний архів України (Львів), Фонд 49
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 76.
  6. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 15 липня 2017.
  8. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 15 липня 2017.
  9. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]