Бобанич Тарас Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бобанич.
Тарас Бобанич
Тарас Миколайович Бобанич
 Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження 15 березня 1989(1989-03-15)
Трускавець, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 8 квітня 2022(2022-04-08) (33 роки)
с. Вірнопілля, Харківська область
(загинув в бою)
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Львівський державний університет внутрішніх справ
Псевдо Хаммер
Військова служба
Роки служби 2014—2022
Приналежність Україна Україна
Формування
 ДУК
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
Командир 2-Ї окремої тактичної групи Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор»
Нагороди та відзнаки
Герой України
CMNS: Бобанич Тарас Миколайович у Вікісховищі

Тарас Миколайович Бобанич (псевдо: Хаммер; нар. 15 березня 1989, Трускавець, Львівська область — пом. 8 квітня 2022, с. Вірнопілля, Харківська область)[1] [2] — український військовослужбовець, молодший лейтенант, командир 2-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).

Прадід Тараса був Українським січовим стрільцем.

Життєпис[ред. | ред. код]

Тарас Бобанич народився 15 березня 1989 року в місті Трускавці Львівської області. Закінчив у 2006 році Стрийську загальноосвітню школу № 9. У 2011 році закінчив юридичний факультет Львівського державного університету внутрішніх справ, де здобув фах за спеціальністю «Правознавство».

Працював правником у ТзОВ «Юридична компанія „Де Лекс“» у 2011—2015 роках. Член партії «Правий сектор» та керівник Львівського обласного осередку «Правого сектора». Брав активну участь у Революції гідності. Балотувався на позачергових виборах народних депутатів України 2014 року.

З липня 2014 року — командир 2-го запасного батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», який у лютому 2016 року, згідно з наказом Командира ДУК ПС, переформовано у 2-гу резервну сотню ДУК ПС. Брав участь у бойових діях на Донбасі.

У 2015 році був одним із координаторів акції «Громадянська блокада Криму» — товарної блокади адміністративного кордону з тимчасово окупованим півостровом Крим[3].

30 листопада 2019 року призначений заступником Командира ДУК ПС з питань діяльності резервних підрозділів[4].

У 2020 році був обраний членом Проводу Національно-визвольного руху «Правий сектор»[4].

У словесному арсеналі Тараса Бобанича «Хаммера» була одна з його легендарних фраз: «За оцей плач дітей виправдання може бути тільки одне — тотальна перемога».

Брав участь у військово-патріотичному вихованні молоді.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

Загинув 8 квітня 2022 року в бою проти російських військ під час виконання бойового завдання підрозділом біля села Вірнопілля (Харківська область), прикривши собою побратимів[5].

Похований 13 квітня 2022 року на Личаківському цвинтарі м. Львова[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24 серпня 2022 року, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[7].
  • Медаль Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» «За відданість боротьбі».
  • Орден УНСО «Пустельний хрест УНСО».
  • Нагрудний знак «За участь у громадській блокаді Криму».
  • Медаль ВО «Країна» «За відвагу».
  • Орден ТОО ГО «ВСВ АТО» «Лицарський хрест добровольця».
  • Нагорода ВО «Країна» «Хрест бойового братерства».
  • Почесна відзнака Українського козацтва «Орден — Козацький хрест з мечами» 2-го ступеня.
  • Відзнака Галицького братства колишніх вояків 1-ї УД «Галичина»-УНА «Лицарський хрест дивізії».
  • Медаль ВЦА Авдіївки «За оборону Авдіївки».
  • Орден УНС та УНСО «За мужність, доблесть, честь та відданість Нації та українському народу».
  • Нагрудний знак 1-ї ОШР Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Вшанування[ред. | ред. код]

Меморіал добровольцям, які загинули в боротьбі за Українську державу, в Холодному Яру

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 вересня 2022 року вулицю Короленка у Львові перейменовано на вул. Тараса Бобанича[8]. У Львові також встановлять пам'ятну таблицю Тарасові Бобаничу на фасаді Львівського державного університету внутрішніх справ, що на вул. Городоцькій. Відповідне рішення 22 лютого 2023 року затвердив виконавчий комітет Львівської міської ради[9].

28 листопада 2022 року у Полтаві на вул. Соборності, 5 відкрили меморіальну таблицю-барельєф на честь Героя України Тараса Бобанича «Хаммера»[10].

6 грудня 2022 року у Стрию відкрили алею імені Героя Тараса Бобанича «Хаммера». Раніше на фасаді Стрийського ліцею (колишня Стрийська загальноосвітня школа № 9), де воїн навчався, відкрили йому пам'ятну таблицю, а навчальному закладу присвоїли ім'я Тараса Бобанича[11].

28 червня 2023 року у Львові в Інституті права Університету внутрішніх справ відкрили меморіальну таблицю на честь командира 2-го батальйону ДУК «Правий сектор», Героя України Тараса Бобанича «Хаммера»[12].

У місті Яготин вулицю Толбухіна перейменували на вулицю Тараса Бобанича.

Книги[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Наталія Шутка (8 квітня 2022). Загинув керівник «Правого сектору» Львівщини Тарас «Хаммер» Бобанич. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  2. ↑ Осташко, Северин (15 березня 2024). Тарас Бобанич: вічно молодий і навічно Герой. Останній Бастіон (Укр.) .
  3. ↑ Наталя Дуляба (9 квітня 2022). На війні загинув керівник «Правого сектору» Львівщини Тарас Бобанич. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  4. ↑ а б Біографія Тараса Бобанича. pravyysektor.info. Правий сектор. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  5. ↑ У 480 році до нашої ери загін спартанців загинув, зупинивши нездоланну раніше перську армію у Фермопілах
  6. ↑ У Львові поховали командира 2-го батальйону «Правого сектора» Тараса Бобанича («Хаммера») // Радіо Свобода. — 13 квітня.
  7. ↑ Указ Президента України від 24 серпня 2022 року № 612/2022 «Про присвоєння Т. Бобаничу звання Герой України»
  8. ↑ Пресслужба ЛМР (29 вересня 2022). Союзу Українок, Софії Караффи-Корбут, Патріарха Димитрія Яреми: у Львові перейменували ще 8 вулиць. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 29 вересня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. ↑ У Львові встановлять меморіальну таблицю Герою України Тарасу «Хаммеру» Бобаничу. zbruc.eu. Збруч. 22 лютого 2023. Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 4 березня 2023.
  10. ↑ У Полтаві відкрили меморіальну дошку на честь Героя України Тараса Бобанича. poltavawave.com.ua. Полтавська Хвиля. 28 листопада 2022. Архів оригіналу за 28 листопада 2022. Процитовано 4 березня 2023.
  11. ↑ Сьогодні у Стрию відкрили алею імені Героя Тараса Бобанича «Хаммера». stryi-rada.gov.ua. Стрийська міська рада. 6 грудня 2022. Процитовано 4 березня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  12. ↑ Меморіальну таблицю Герою України Тарасу Бобаничу відкрили в Інституті права
  13. ↑ «Побратима мого зачепила куля вражая»: у Києві презентували видання про полеглих героїв

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Тарас Бобанич, «Правий Сектор» про війну та політику, ворогів та побратимів, гроші і зброю на YouTube // Перший Західний. — 2022. — 4 квітня.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бобанич_Тарас_Миколайович&oldid=42082355