Боббі Морроу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боббі Морроу
Боббі Джо Морроу
Боббі Морроу у 1956 році
Боббі Морроу у 1956 році
Загальна інформація
Національність США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Народження 15 жовтня 1935(1935-10-15) (83 роки)
Гарлінген, Техас, США
Зріст 186 см
Вага 75 кг
Спорт
Країна США
Вид спорту легка атлетика
Дисципліна Спринт
Завершення виступів 1958
Боббі Морроу у Вікісховищі?
Нагороди
Спортивні медалі
Представник Flag of the United States.svg США
Спринт (легка атлетика)
Олімпійські ігри
Золото Мельбурн 1956 Біг на 100 метрів
Золото Мельбурн 1956 Біг на 200 метрів
Золото Мельбурн 1956 Естафета 4х100 м

Боббі Джо Морроу (англ. Bobby Joe Morrow; 15 жовтня 1935, Гарлінген, Техас, США) — колишній американський спринтер, володар трьох золотих медалей Олімпійських ігор в Мельбурні 1956 року. Морроу був названий «домінуючим спринтером 1950-х років» і «самим розслабленим спринтером усіх часів, навіть більшою мірою, ніж його герой Джессі Оуенс».

Біографія[ред. | ред. код]

Боббі Джо Морроу народився в Гарлінгені і виріс на фермі в Сан-Беніто у Техасі. До того як стати спринтером Морроу грав в американський футбол за середню школу Сан-Беніто. Згодом Морроу став спринтером у християнському університеті Абіліна і членом чоловічого клубу Frater Sodalis.

Морроу виграв у 1955 році титул чемпіона Любительського легкоатлетичного союзу (AAU) у бігу на 100 ярдів. Його найуспішніший сезон був в 1956 році, коли він був обраний «Спортсменом року» журналом Sports Illustrated. Морроу виграв спринтерський дубль в національному чемпіонаті коледжів і захистив свій титул чемпіона AAU. Потім Боббі Морру відправився на літні Олімпійські ігри 1956 року в Мельбурні, де він був лідером американської спринтерської команди і виграв три золоті медалі[1]. Першу золоту медаль він виборов у бігу на 100 метрів, другу — в бігу на 200 метрів, повторивши світовий рекорд на дистанції, третю (в складі американської команди) — в естафеті 4 х 100 метрів з новим світовим рекордом.

Після трьох перемог на Олімпіаді Морроу став дуже популярний — з'явився на обкладинках журналів Life, Sport і Sports Illustrated. Він був запрошений на шоу Еда Саллівана і Артура Годфрі, а також виступив на спільному засіданні обох палат законодавчого зібрання Техасу[2].

Успіх Морроу на національному рівні тривав і після Олімпійських ігор, але він пішов зі спорту у 1958 році, щоб стати фермером і теслею. Боббі Морроу спробував повернутися в збірну перед Олімпійськими іграми 1960 року, але не пройшов кваліфікаційний відбір до олімпійської збірної США.

У жовтні 2006 року відкрито новий стадіон на 11 тисяч місць у середній школі Сан-Беніто, який названий на честь Боббі Морроу[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]