Бойко Іван Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бойко Іван Дмитрович
Бойко Іван Дмитрович.tif
Народився 12 квітня 1941(1941-04-12)
с. Івангород, тепер Христинівський район, Черкаська область
Помер невідомо
США
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Місце проживання Козова, Бучач
Посада голова Бучацької районної Ради, перший секретар ТООКПУ
Партія КПУ
Рід Бойки

Бойко Іван Дмитрович (12 квітня 1941, Івангород, тепер Христинівський район, Черкаська область, Україна — ? США) — український радянський партфункціонер та господарник. Перший секретар Тернопільського обкому КПУ в 1990—1991 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у багатодітній селянській родині. Після закінчення школи з 1958 року працював колгоспником, помічником бригадира, бригадиром рільничої бригади колгоспу в Христинівському районі Черкащини.

Член КПРС з 1961 року. У 1965 році закінчив Уманський сільськогосподарський інститут (спеціальність учений-агроном). Отримав скерування у Козівський район Тернопільщини, де працював у 1965 році старшим агрономом Козівського районного виробничого управління. У 1965—1966 роках — служба в Радянській армії. З 1966 року працює старшим агрономом Козівського районного сільськогосподарського управління, головою колгоспу імені Шевченка, головним агрономом колгоспу «60 річчя Жовтня», начальником Козівського районного сільськогосподарського управління, заступником керуючого Козівського районного об'єднання «Сільгосптехніка» Тернопільської області. У 1979—1984 роках — директор Бучацького радгоспу-технікуму (тепер Бучацький аграрний коледж). У 1984—1985 роках — 2-й секретар Бучацького районного комітету КПУ Тернопільської області. У 1985—січні 1990 — 1-й секретар Бучацького районного комітету КПУ Тернопільської області.

У січні 1990 році затверджений головою Тернопільського обласного комітету народного контролю. У 1990 році обраний головою Бучацької районної Ради.

З 15 вересня 1990 року до серпня 1991 року — 1-й секретар Тернопільського обласного комітету КПУ. Після заборони діяльності КПУ у серпні 1991 році вісім місяців був безробітним.

З травня 1992 року — директор Бучацького цукрового заводу.

Виїхав до США, де помер.

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, мав 2-х дітей, зокрема, дочку Світлану.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Газети «Перемога», «Нова доба». — Бучач, 1980—2013.
  • Тракало В. Іван Бойко: «Я ніколи не шукав легкого хліба» // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 63—65. — ISBN 978-966-528-289-1.

Посилання[ред. | ред. код]