Слонь Михайло Варнайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слонь Михайло Варнайович
рос. Михаил Варнаевич Слонь
Слонь Михайло Варнайович.jpg
Народився 1906(1906)
село Демидівка Кременчуцького повіту Полтавської губернії, нині Кременчуцький район Полтавської області
Помер 19 квітня 1955(1955-04-19)
місто Київ
Національність українець
Діяльність радянський партійний діяч
Учасник Німецько-радянська війна
Посада 1-й секретар Станіславського обкому КП(б)У
Військове звання полковник
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден Червоної ЗіркиОрден Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеня

Михайло Варнайович Слонь (1906(1906), село Демидівка Кременчуцького повіту Полтавської губернії, нині Кременчуцький район Полтавської області — 19 квітня 1955, місто Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 1—4-го скликань. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в 1952—1955 рр.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині тесляра. У 1918 році закінчив міське училище у місті Кременчук. З 1919 до 1921 року — учень швеця Кредитного товариства в Кременчуці, з 1921 до 1922 року — підмайстер швеця у кустарів по найму в Кременчуці, з 1922 до 1923 року — чорнороб Кременчуцької біржі праці. У вересні 1923 — лютому 1924 р. — червоноармієць 25-ї окремої роти зв'язку 25-ї Чапаєвської дивізії в Кременчуці. У 1924—1925 рр. — швець взуттєвої фабрики Комітету боротьби з безпритульністю в Кременчуці. У грудні 1925—липні 1927 рр. — голова профкому Кременчуцької взуттєвої майстерні.

Член ВКП(б) з вересня 1926 року.

У липні 1927 — вересні 1929 рр. — завідувач складом, секретар партійного осередку Кременчуцької взуттєвої фабрики. У вересні 1929—грудні 1930 рр. — заступник директора, директор Кременчуцької взуттєвої фабрики. У грудні 1930—жовтні 1931 рр. — секретар партійного осередку об'єднання підприємств 15-го шкіряного заводу і 1-ї шорної фабрики у Кременчуці. У жовтні 1931—червні 1932 рр. — завідувач організаційно-інструкторським відділом Нововодолазького районного комітету КП(б)У.

У липні 1932 — січні 1935 рр. — 1-й секретар Нововодолазького районного комітету КП(б)У Харківської області. У лютому—листопаді 1935 р. — 2-й секретар Вовчанського районного комітету КП(б)У Харківської області. У листопаді 1935 — березні 1937 рр. навчався на Вищих курсах марксизму-ленінізму при ЦК КП(б)У. У квітні—липні 1937 р. — 2-й секретар Сахновщинського районного комітету КП(б)У Харківської області. У липні 1937 — травні 1939 рр. — 1-й секретар Сахновщинського районного комітету КП(б)У Харківської області. У травні—вересні 1939 р. — завідувач організаційно-інструкторським відділом Харківського обласного комітету КП(б)У.

У вересні—жовтні 1939 р. — голова повітового Тимчасового управління Підгаєцького повіту Тарнопольського воєводства. У жовтні 1939 — лютому 1940 рр. — 2-й секретар Тарнопольського обласного комітету КП(б)У. У лютому 1940 — липні 1941 рр. — голова виконавчого комітету Тарнопольської обласної Ради депутатів трудящих.

Учасник Другої світової війни. У липні 1941 — квітні 1942 рр. — уповноважений ЦК КП(б)У і РНК УРСР по оборонним спорудам Південно-Західного фронту. У квітні—липні 1942 р. — військовий комісар 23-го управління оборонного будівництва НКО Південно-Західного фронту. У липні 1942—листопаді 1943 рр. — член Військової Ради 9-ї армії Північно-Кавказького фронту, полковник. У грудні 1943—лютому 1944 рр. — член Військової Ради 18-ї армії 1-го Українського фронту, полковник.

У лютому—березні 1944 рр. — 1-й секретар Волинського обласного комітету КП(б)У. У квітні 1944 — січні 1949 рр. — 1-й секретар Станіславського обласного комітету КП(б)У. У січні 1949-січні 1950 рр. — слухач Курсів перепідготовки секретарів обкомів при ЦК ВКП(б). У січні 1950 — вересні 1951 рр. — 1-й секретар Станіславського обласного комітету КП(б)У.

У вересні 1951—березні 1953 рр. — заступник міністра державної безпеки Української РСР по кадрах. У квітні—липні 1953 рр. — інспектор ЦК КПУ. У липні—вересні 1953 рр. — в.о. 1-го заступника міністра внутрішніх справ Української РСР. У вересні 1953 — червні 1954 рр. — 1-й заступник міністра внутрішніх справ Української РСР. У червні 1954 — квітні 1955 рр. — 1-й заступник голови Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Петров Н. Кто руководил органами госбезопасности 1941—1954. — М., 2010.

Посилання[ред. | ред. код]