Кайда Олексій Петрович
Олексій Петрович Кайда | |
---|---|
![]() | |
Голова Тернопільської обласної ради | |
26 березня 2009 — 23 листопада 2012 | |
Попередник | Михайло Миколенко |
Наступник | Василь Хомінець |
Народився | 27 лютого 1971 (54 роки) Бердянськ, Запорізька область, Українська РСР, ![]() |
Відомий як | політик ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Національність | Українець |
Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» ![]() |
Політична партія | ВО «Свобода» |
Релігія | Православний |
Нагороди | ![]() ![]() ![]() |
![]() | |
![]() ![]() | |||
---|---|---|---|
7-го скликання | |||
ВО «Свобода» | 12 грудня 2012 | — | 27 листопада 2014 |
Олекс́ій Петро́вич Кайда́ (нар. 27 лютого 1971, Бердянськ, Запорізька область) — український політик, голова Тернопільської обласної ради (26 березня 2009 — 23 листопада 2012)[1]. Народний депутат України 7-го скликання з листопада 2012, перший заступник голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.
1978—1988 — навчався в Бердянській школі в № 16. З вересня 1988 року по червень 1989 працював на Бердянській взуттєвій фабриці. 1989—1994 — навчався в Львівській політехніці (інженер-системотехнік).
Після закінченні вишу — інженер-програміст Львівського регіонального Фонду «Молода Україна». З січня 1995 по березень 1999 — спеціаліст з приватизації житла виконавчого комітету Винниківської міської ради. З березня 1999 по вересень 2000 — помічник-консультант народного депутата України Олега Тягнибока (апарат ВРУ). Далі навчався в Українській академії державного управління при Президентові України за спеціальністю магістр державного управління. По закінченні навчання працював помічником голови Львівської обласної ради.
У 2003—2004 — заступник міського голови міста Винники, у 2005—2007 був заступником директора приватного підприємства «Легаліс» (Львів). До обрання на посаду голови Тернопільської облради — виконавчий директор громадської організації «Фонд допомоги одиноким людям».
Член редакційної колегії 3-томного енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».
1989 — один із організаторів товариства української мови ім. Шевченка у Бердянську та Народного Руху України за перебудову. У Львові, бувши студентом, поринув у політичне життя. Брав участь у мітингах і демонстраціях. Збирав та надсилав зі Львова до Бердянська патріотичну літературу.
У 1993 році взяв участь у студентських загонах, які їхали до Києва пікетувати Верховну Раду на знак протесту проти підписання Масандрівських угод. Член ВО «Свобода» з вересня 1993 року.
У 2006—2009 був депутатом Львівської обласної ради. Два роки поспіль (2007, 2008) експертна група у складі 37 журналістів, політологів, соціологів визнавала його найкращим депутатом Львівської обласної ради — зі 120 обранців. Керував секретаріатом ВО «Свобода».
2009 — обраний до Тернопільської обласної ради за списком Всеукраїнського об'єднання «Свобода». 26 березня 2009 року обраний головою Тернопільської обласної ради.
Під час акцій протесту 27 квітня 2010 року проти ратифікації Харківських угод Януковича-Мєдвєдєва у Києві затриманий міліцією, але вже через дві години його відпустили[2]. 20 лютого 2014 брав участь у подіях на Інститутській вулиці, організовуючи евакуацію поранених активістів Євромайдану з театру бойових дій.
Член Політвиконкому й Політради ВО «Свобода».
Був узгодженим кандидатом від опозиційних сил (ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», Фронт Змін, Громадянська позиція та ін.) по округу № 163 (Тернопіль) на виборах до ВРУ 2012.
Є учасником комбатантського об'єднання «Легіон Свободи»[3]. На початку 2015 року отримав повістку до військкомату в четвертій хвилі першого етапу мобілізації та був мобілізований до лав ЗСУ[4]. Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну — старший лейтенант і командир взводу 45-ї окремої артилерійської бригади.[5]
Розлучений. Ексдружина — олімпійська чемпіонка та чемпіонка світу з біатлону Олена Підгрушна.
2017 року одружився з Наталією Дубас та виховують доньку Дарину.
- 2009: орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого від УПЦ (КП)[6]
- 2023: «Срібний хрест» від Головнокомандувача ЗСУ[7]
- нагрудний знак «Знак пошани» від Міністерства оборони України[5]
- «Воєнний хрест» від Міністерства оборони України[5]
-
Виступ на відкритті пам'ятника депортованим українцям у Тернополі (24.08.2014)
-
У складі батальйону «Січ» (26.08.2014)
- ↑ Кайда Олексій Петрович. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 1 вересня 2012.
- ↑ Київська міліція відпустила голову Тернопільської облради. Архів оригіналу за 30 квітня 2010. Процитовано 27 квітня 2010.
- ↑ Мир можливий лише після перемоги над російським агресором - Тягнибок. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
- ↑ Колишнього віце-спікера Кошулинського забрали до війська. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 5 лютого 2015.
- ↑ а б в «Спочатку депутати, потім я»: як слова стали ділом, і хто сьогодні захищає Україну на фронті
- ↑ Олексій Кайда нагороджений Орденом Св. Рівноапостольного князя Володимира
- ↑ Валерій Залужний відзначив колишнього голову Тернопільської обласної ради «Срібним хрестом»
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.» [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.]
Попередник: | Голова Тернопільської обласної ради 26 березня 2009 — 23 листопада 2012 |
Наступник: |
Михайло Миколенко | Василь Хомінець |
![]() |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 27 лютого
- Народились 1971
- Випускники Львівської політехніки
- Кавалери ордена Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня (УПЦ КП)
- Нагороджені почесним нагрудним знаком «Срібний хрест»
- Нагороджені нагрудним знаком «Знак пошани»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Голови Тернопільської обласної ради
- Уродженці Бердянська
- Члени ВО «Свобода»
- Народні депутати України 7-го скликання
- Депутати Львівської обласної ради
- Учасники Євромайдану
- Помічники народних депутатів України
- Виборчий округ 163