Гришко Григорій Єлисейович

Григорій Єлисейович Гришко
Григорій Єлисейович Гришко
голова виконкому Волинської обласної ради
листопад 1939 — 1941
голова виконкому Тернопільської обласної ради
травень 1946 — січень 1949
Спадкоємець:	Дружинін Володимир Миколайович
перший секретар Херсонського обласного комітету КП(б) України
3 січня 1949 — березень 1951
перший секретар Київського обкому КП України
вересень 1952 — 2 січня 1957
Попередник:	Гриза Олексій Андріанович
Спадкоємець:	Шелест Петро Юхимович
Народження:	12 (25) січня 1906 Великофедорівка, Казанківська волость, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть:	9 лютого 1959(1959-02-09) (53 роки) Київ, СРСР
Поховання:	Байкове кладовище
Країна:	СРСР
Освіта:	Одеський сільськогосподарський інститут
Партія:	КПРС
Військова служба
Звання:	Генерал-майор інтендантської служби
Битви:	Німецько-радянська війна
Автограф:
Нагороди:

Григорій Єлисейович Гришко (12 [25] січня 1906(19060125), Велика Федорівка — 9 лютого 1959, Київ) — український радянський державний і партійний діяч. Член ЦРК КПРС у 1952—1956 роках, кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1959 роках. Член ЦК КПУ в 1949—1959 роках. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У у березні 1951 — вересні 1952 року. Кандидат у члени Бюро (Президії) ЦК КПУ у вересні 1952 — грудні 1957 р. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1-го, 2-го, 3-го, 4-го скликань та депутатом Верховної Ради УРСР 2-го і 4-го скликань.

Біографія

Народився 12 (25) січня 1906(19060125) року в селі Великій Федорівці Херсонської губернії (нині Великофедорівка Баштанського району Миколаївської області) у бідній селянській родині. У 1923 році закінчив земську двокласну школу в містечку Казанці. З 1923 по 1928 рік навчався у Криворізькій професійній школі та у Криворізькій вечірній кооперативній профшколі. Працював службовцем у різних установах і на підприємствах міста Кривого Рогу. З 1928 року навчався в Одеському сільськогосподарському інституті. З 1929 по 1930 рік проходив службу в Червоній армії.

Член ВКП(б) з жовтня 1930 року.

У 1932 році закінчив Одеський сільськогосподарський інститут, навчався у аспірантурі при кафедрі механізації сільського господарства інституту. Одночасно виконував обов'язки заступника директора Одеського сільськогосподарського інституту.

З 1933 року працював агрономом Компаніївської машинно-тракторної станції (МТС) Одеської області, агрономом-інспектором міжобласної комісії з визначення врожаю. З 1934 року — завідувач навчальної частини і викладач в Одеському сільськогосподарському інституті.

З 1936 по 1937 рік — відповідальний контролер Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) по Одеській області. У 1937 році був призначений начальником Миколаївського обласного земельного відділу. З 8 грудня 1939 до липня 1941 року працював головою виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих.

Учасник німецько-радянської війни. З жовтня 1941 по 1942 рік працював уповноваженим ЦК КП(б)У із спорудження оборонних рубежів, очолював оперативну групу партійно-радянського активу, яка займалася матеріально-технічним забезпечення військ. З квітня 1942 року — член Військової ради 4-ї танкової армії, член Військової ради 65-ї армії по тилу, член Військової ради 7-ї механізованої армії по тилу. Воював на Південно-Західному, Донському, Сталінградському, Центральному, 1-му і 2-му Білоруських фронтах.

У травні 1946– січні 1949 року був головою виконавчого комітету Тернопільської обласної ради депутатів трудящих.

3 січня 1949– 8 березня 1951 року — 1-й секретар Херсонського обласного комітету КП(б) України.

У березні 1951 — вересні 1952 роках — секретар ЦК КП(б) України. У вересні 1952 — лютому 1957 роках — 1-й секретар Київського обласного комітету КП України. У лютому 1957 — лютому 1959 р. — інспектор ЦК КП України.

Могила Григорія Гришка

Помер 9 лютого 1959 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Звання

• бригадний комісар
• полковий комісар
• полковник (6.12.1942)
• генерал-майор інтендантської служби (11.07.1945)

Нагороди

Нагороджений чотирма орденами Леніна (29.05.1945, 23.01.1948,), трьома орденами Червоного Прапора (23.09.1943, 23.07.1944, 10.04.1945), орденом Вітчизняної війни I-го ступеня (4.02.1943), польським орденом «Virtuti Militari» IV-го класу, медалями («За оборону Сталінграда», «За визволення Варшави», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років», «За визволення Польщі» та ін.).

Джерела

• Краєзнавство Таврії [Архівовано 18 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.);
• Довідник з історії КПРС [Архівовано 14 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.).