Ткаченко Олександр Миколайович (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Миколайович Ткаченко
Ткаченко Олександр Миколайович (політик).jpg
О.М. Ткаченко
Народився 7 березня 1939(1939-03-07) (78 років)
Шпола,
Черкаська область,
Українська РСР,
СРСР СРСР
Громадянство/підданство СРСР і Україна
Національність українець
Діяльність політичний та державний діяч
Посада Голова Верховної Ради України
Партія КПУ
Головував Верховна Рада України
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Орден «Знак Пошани»
Україна Народний депутат України
2-го скликання
СелПУ 12 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
СелПУ 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
КПУ 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
КПУ 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
КПУ 25 грудня 2007 12 грудня 2012

Олекса́ндр Микола́йович Ткаче́нко (нар. 7 березня 1939, місто Шпола, Черкаська область) — український політик та державний діяч. Член КПУ (з листопада 2001), член Президії ЦК КПУ (з червня 2005). Почесний президент Тендерної палати України (з липня 2007).

4-й Голова Верховної Ради України (III скликання) з 7 липня 1998 до 1 лютого 2000 рр.[1]

Освіта[ред.ред. код]

Білоцерківський сільськогосподарський інститут (1963), вчений агроном. Вища партійна школа при ЦК КПУ.

Кандидат економічних наук. Дисертація «Організаційно-економічні фактори ефективності сільськогосподарського виробництва» (у формі наукової доповіді, Київський інститут народного господарства, 1992).

Кар'єра[ред.ред. код]

  • 1956–1958 — слюсар Шполянської МТС, Черкаська область.
  • 1958–1963 — студент Білоцерківський сільськогосподарського інституту.
  • 1963–1964 — агроном Таращанського шляхо-будівного управління № 720, Київська область.
  • 1964–1966 — старший агроном Таращанського райвідділу «Сільгосптехніка».
  • 1966–1970 — перший секретар Таращанського райкому ЛКСМУ.
  • 1970–1981 — завідувач оргвідділу, секретар, перший секретар Таращанського райкому КПУ.
  • 1981–1982 — інспектор ЦК КПУ.
  • 1982–1985 — голова виконкому Тернопільської облради народних депутатів.
  • 1985 — Міністр сільського господарства УРСР.
  • 1985–1989 — перший заступник Голови Держагропрому УРСР, Міністр УРСР.
  • 1989–1990 — Голова Держагропрому УРСР.
  • З 07.1990 — перший заступник Голови Ради Міністрів УРСР.
  • 05.1991-02.1992 — Державний міністр з питань аграрної політики та продовольства — Міністр сільського господарства УРСР.
  • 1992 — президент спільного українсько-німецького підприємства «Земля і люди», місто Київ.
  • 12.1992-1994 — президент агропромислової асоціації «Земля і люди».
  • З 11.1993 — президент коаліції «Аграрії України за реформу».
  • 05.1994-04.1998 — перший заступник Голови Верховної Ради України.

Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання, Гусятинський виборчій округ № 515, Тернопільська область.

Кандидат у Президенти України (1991), підтримувався СПУ, незадовго до виборів зняв кандидатуру на користь Леоніда Кравчука.

Кандидат у Президенти України (1999; висунутий СелПУ), 27 жовтня 1999 зняв кандидатуру на користь Петра Симоненка.

Член КПРС (1967–1991), заступник голови СелПУ (12.1996-2001).

Голова Наглядової ради Тендерної палати України (08.2006-07.2007).

7 липня 1998 — на виборах Голови Верховної Ради України: списковий склад — 441, отримали бюлетені — 363, взяли участь в голосуванні — 314, недійсні бюлетені — 45, не підтримали жодного кандидата — 37; за — 232).

Парламентська діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Шполянський виб. окр. № 430, Черкас. обл., висун. тр. кол. На час виборів: агропром. асоц. «Земля і люди», президент; член СелПУ. 1-й тур: з'яв. 86.8 %, за 39.97 %. 2-й тур: з'яв. 78.9 %, за 58.46 %. 3 суперн. (осн. — Бойко Ю. А., н. 1961; Храм Бориса і Гліба м. Києва (УАПЦ), настоятель; 1-й тур — 36.06 %, 2-й тур — 31.95 %).

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виб. окр. № 195, Черкас. обл. З'яв. 78.0 %, за 31.0 %, 16 суперн. На час виборів: (25.05.1994-14.04.1998) — 1-й заст. Голови ВР України, член СелПУ. 03.1998 — канд. в нар. деп. України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, № 7 в списку. член фракції СПУ і СелПУ (05.-07.1998); позафр. (07.1998-02.2001), член фракції КПУ (з 02.2001). Голова ВР України (07.07.1998-21.01.2000).

Протягом 3-х місяців Верховна Рада України 3-го скликання намагалася обрати Голову (пізніше цей процес у парламенті дістане назву «спікеріада») і на 18-те голосування обрала нового Голову ВР — Олександра Ткаченка. Пізніше, позбувшись підтримки більшості депутатів, що голосували за нього, більшість депутатів ініціюють відставку спікера. Але для зміни керівництва парламенту необхідно було зафіксувати кворум — дві третини депутатів, присутніх у залі засідань. Кожного разу, коли поставало питання про спікера, ліві партії не реєструвалися. 21 січня 2000 року на виїзному вечірньому засіданні в Українському домі 239 депутатів одноголосно проголосували за відставку Олександра Ткаченка[2].

Крім того, для розслідування його неоднозначної діяльності на цій посаді було створено тимчасову слідчу комісію парламенту[3].

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.2006 від КПУ, № 8 в списку, член КПУ. член фракції комуністів (з 05.2002), член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 06.2002).

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 9 в списку, член КПУ. член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 07.2006), член фракції КПУ (з 04.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 8 в списку. На час виборів: нар. деп. України, член КПУ. Член фракції КПУ (з 11.2007), голова Комітету з питань економічної політики (з 12.2007).

Сім'я[ред.ред. код]

Українець; батько Микола Миколайович (1910–1990); мати Єфросинія Панасівна (1914); дружина Лариса Митрофанівна — економіст; дочка Алла.

Нагороди[ред.ред. код]

СРСР[ред.ред. код]

Герой Соціалістичної Праці. Ордени Знак Пошани (1972), Трудового Червоного Прапора (1973), Леніна (1977), Жовтневої революції (1984).

Україна[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Про концепцію національної програми Відродження України та заходи щодо організації її здійснення (1999)
  • «Про концепцію національної програми Відродження України та заходи щодо організації її здійснення» (1999)

Джерела та література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дахно І. І. Історія держави і права. Додаток 26. Спікери Верховної Ради України
  2. Кульчицький С. В., Парахонський Б. О. Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України; Том.3. Розділ 11. Політичні баталії останніх років (Частина 1)
  3. Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з контролю і перевірки фінансово-господарської та організаційної діяльності колишнього Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України: Верховна Рада України; Постанова від 21.01.2000 № 1403-XIV
  4. Указ Президента України № 233/99 від 6 березня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
Попередник: Голова Верховної Ради України
7 липня 19981 лютого 2000
Наступник:
Олександр Мороз Іван Плющ
Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.