Ткаченко Олександр Миколайович (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Миколайович Ткаченко

Олександр Миколайович Ткаченко

Ткаченко Олександр Миколайович (політик).jpg

О.М. Ткаченко

Народився 7 березня 1939(1939-03-07) (78 років)
Шпола,
Черкаська область,
Українська РСР,
СРСР СРСР
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність політичний та державний діяч
Посада голова Верховної Ради України
Партія КПУ
Головував Верховна Рада України
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Орден «Знак Пошани»

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Україна Народний депутат України
2-го скликання
СелПУ 12 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
СелПУ 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
КПУ 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
КПУ 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
КПУ 25 грудня 2007 12 грудня 2012

Олекса́ндр Микола́йович Ткаче́нко (нар. 7 березня 1939, місто Шпола, Черкаська область) — український політик та державний діяч. Член КПУ (з листопада 2001), член Президії ЦК КПУ (з червня 2005). Почесний президент Тендерної палати України (з липня 2007).

4-й Голова Верховної Ради України (III скликання) з 7 липня 1998 до 1 лютого 2000 рр.[1]

Освіта[ред.ред. код]

Білоцерківський сільськогосподарський інститут (1963), вчений агроном. Вища партійна школа при ЦК КПУ.

Кандидат економічних наук. Дисертація «Організаційно-економічні фактори ефективності сільськогосподарського виробництва» (у формі наукової доповіді, Київський інститут народного господарства, 1992).

Кар'єра[ред.ред. код]

  • 1956–1958 — слюсар Шполянської МТС, Черкаська область.
  • 1958–1963 — студент Білоцерківський сільськогосподарського інституту.
  • 1963–1964 — агроном Таращанського шляхо-будівного управління № 720, Київська область.
  • 1964–1966 — старший агроном Таращанського райвідділу «Сільгосптехніка».
  • 1966–1970 — перший секретар Таращанського райкому ЛКСМУ.
  • 1970–1981 — завідувач оргвідділу, секретар, перший секретар Таращанського райкому КПУ.
  • 1981–1982 — інспектор ЦК КПУ.
  • 1982–1985 — голова виконкому Тернопільської облради народних депутатів.
  • 1985 — Міністр сільського господарства УРСР.
  • 1985–1989 — перший заступник Голови Держагропрому УРСР, Міністр УРСР.
  • 1989–1990 — Голова Держагропрому УРСР.
  • З 07.1990 — перший заступник Голови Ради Міністрів УРСР.
  • 05.1991-02.1992 — Державний міністр з питань аграрної політики та продовольства — Міністр сільського господарства УРСР.
  • 1992 — президент спільного українсько-німецького підприємства «Земля і люди», місто Київ.
  • 12.1992-1994 — президент агропромислової асоціації «Земля і люди».
  • З 11.1993 — президент коаліції «Аграрії України за реформу».
  • 05.1994-04.1998 — перший заступник Голови Верховної Ради України.

Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання, Гусятинський виборчій округ № 515, Тернопільська область.

Кандидат у Президенти України (1991), підтримувався СПУ, незадовго до виборів зняв кандидатуру на користь Леоніда Кравчука.

Кандидат у Президенти України (1999; висунутий СелПУ), 27 жовтня 1999 зняв кандидатуру на користь Петра Симоненка.

Член КПРС (1967–1991), заступник голови СелПУ (12.1996-2001).

Голова Наглядової ради Тендерної палати України (08.2006-07.2007).

7 липня 1998 — на виборах Голови Верховної Ради України: списковий склад — 441, отримали бюлетені — 363, взяли участь в голосуванні — 314, недійсні бюлетені — 45, не підтримали жодного кандидата — 37; за — 232).

Парламентська діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Шполянський виб. окр. № 430, Черкас. обл., висун. тр. кол. На час виборів: агропром. асоц. «Земля і люди», президент; член СелПУ. 1-й тур: з'яв. 86.8 %, за 39.97 %. 2-й тур: з'яв. 78.9 %, за 58.46 %. 3 суперн. (осн. — Бойко Ю. А., н. 1961; Храм Бориса і Гліба м. Києва (УАПЦ), настоятель; 1-й тур — 36.06 %, 2-й тур — 31.95 %).

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виб. окр. № 195, Черкас. обл. З'яв. 78.0 %, за 31.0 %, 16 суперн. На час виборів: (25.05.1994-14.04.1998) — 1-й заст. Голови ВР України, член СелПУ. 03.1998 — канд. в нар. деп. України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, № 7 в списку. член фракції СПУ і СелПУ (05.-07.1998); позафр. (07.1998-02.2001), член фракції КПУ (з 02.2001). Голова ВР України (07.07.1998-21.01.2000).

Протягом 3-х місяців Верховна Рада України 3-го скликання намагалася обрати Голову (пізніше цей процес у парламенті дістане назву «спікеріада») і на 18-те голосування обрала нового Голову ВР — Олександра Ткаченка. Пізніше, позбувшись підтримки більшості депутатів, що голосували за нього, більшість депутатів ініціюють відставку спікера. Але для зміни керівництва парламенту необхідно було зафіксувати кворум — дві третини депутатів, присутніх у залі засідань. Кожного разу, коли поставало питання про спікера, ліві партії не реєструвалися. 21 січня 2000 року на виїзному вечірньому засіданні в Українському домі 239 депутатів одноголосно проголосували за відставку Олександра Ткаченка[2].

Крім того, для розслідування його неоднозначної діяльності на цій посаді було створено тимчасову слідчу комісію парламенту[3].

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.2006 від КПУ, № 8 в списку, член КПУ. член фракції комуністів (з 05.2002), член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 06.2002).

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 9 в списку, член КПУ. член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 07.2006), член фракції КПУ (з 04.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 8 в списку. На час виборів: нар. деп. України, член КПУ. Член фракції КПУ (з 11.2007), голова Комітету з питань економічної політики (з 12.2007).

Сім'я[ред.ред. код]

Українець; батько Микола Миколайович (1910–1990); мати Єфросинія Панасівна (1914); дружина Лариса Митрофанівна — економіст; дочка Алла.

Нагороди[ред.ред. код]

СРСР[ред.ред. код]

Герой Соціалістичної Праці. Ордени Знак Пошани (1972), Трудового Червоного Прапора (1973), Леніна (1977), Жовтневої революції (1984).

Україна[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Про концепцію національної програми Відродження України та заходи щодо організації її здійснення (1999)
  • «Про концепцію національної програми Відродження України та заходи щодо організації її здійснення» (1999)

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Л.Губерський. Ткаченко Олександр Миколайович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / Л. В. Губерський (голова). — К. : Знання України, 2004. — Т. 2. М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
  • В. Головко. Ткаченко Олександр Миколайович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.713 ISBN 978-966-611-818-2

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дахно І. І. Історія держави і права. Додаток 26. Спікери Верховної Ради України
  2. Кульчицький С. В., Парахонський Б. О. Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України; Том.3. Розділ 11. Політичні баталії останніх років (Частина 1)
  3. Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з контролю і перевірки фінансово-господарської та організаційної діяльності колишнього Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України: Верховна Рада України; Постанова від 21.01.2000 № 1403-XIV
  4. Указ Президента України № 233/99 від 6 березня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
Попередник: Голова Верховної Ради України
7 липня 19981 лютого 2000
Наступник:
Олександр Мороз Іван Плющ
Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.