Ткаченко Олександр Миколайович (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Миколайович Ткаченко
Ткаченко Олександр Миколайович (політик).jpg
О.М. Ткаченко
Народився 7 березня 1939(1939-03-07) (80 років)
Шпола,
Київська область,
Українська РСР,
СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність політичний та державний діяч
Alma mater Білоцерківський національний аграрний університет
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Посада голова Верховної Ради України, Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3], Народний депутат України[4] і Народний депутат України[5]
Партія КПУ
Головував Верховна Рада України
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Орден «Знак Пошани»
Україна Народний депутат України
2-го скликання
СелПУ 12 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
СелПУ 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
КПУ 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
КПУ 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
КПУ 25 грудня 2007 12 грудня 2012

Олекса́ндр Микола́йович Ткаче́нко (нар. 7 березня 1939, місто Шпола, Київська область) — український політик та державний діяч. Член КПУ (з листопада 2001), член Президії ЦК КПУ (з червня 2005). Почесний президент Тендерної палати України (з липня 2007). Кандидат у члени ЦК КПУ в 1981—1986 роках. Член ЦК КПУ в 1986—1991 роках.

4-й Голова Верховної Ради України (III скликання) з 7 липня 1998 до 1 лютого 2000 рр.[6]

Освіта[ред. | ред. код]

Білоцерківський сільськогосподарський інститут (1963), вчений агроном. Вища партійна школа при ЦК КПУ.

Кандидат економічних наук. Дисертація «Організаційно-економічні фактори ефективності сільськогосподарського виробництва» (у формі наукової доповіді, Київський інститут народного господарства, 1992).

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 1956—1958 роки — слюсар Шполянської машинно-тракторної станції (МТС) Черкаської області.
  • 1958—1963 роки — студент Білоцерківський сільськогосподарського інституту Київської області.
  • 1963—1964 роки — агроном Таращанської шляхо-експлуатаційної дільниці № 720 Київської області.
  • 1964—1966 роки — старший агроном Таращанського районного відділу «Сільгосптехніка».
  • 1966—1970 роки — перший секретар Таращанського районного комітету ЛКСМУ Київської області.
  • 1970—1973 роки — завідувач організаційного відділу, секретар Таращанського районного комітету КПУ Київської області.
  • 1973—1981 роки — перший секретар Таращанського районного комітету КПУ Київської області.
  • 1981—1982 роки — інспектор ЦК КПУ.
  • 6 липня 1982 — січень 1985 року — голова виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів.
  • 2 січня — листопад 1985 року — Міністр сільського господарства УРСР.
  • 3 грудня 1985 — 20 жовтня 1989 — перший заступник Голови Держагропрому УРСР — Міністр УРСР.
  • 20 жовтня 1989 — 30 липня 1990 року — Голова Держагропрому УРСР.
  • 18 липня 1990 — квітень 1991 року — перший заступник Голови Ради Міністрів УРСР.
  • 21 травня 1991 — лютий 1992 року — Державний міністр з питань аграрної політики та продовольства — Міністр сільського господарства УРСР.
  • 1992 рік — президент спільного українсько-німецького підприємства «Земля і люди», місто Київ.
  • грудень 1992 — 1994 року — президент агропромислової асоціації «Земля і люди».
  • З листопада 1993 року — президент коаліції «Аграрії України за реформу».
  • травень 1994 — квітень 1998 року — перший заступник Голови Верховної Ради України.

Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання, Гусятинський виборчій округ № 515, Тернопільська область.

Кандидат у Президенти України (1991), підтримувався СПУ, незадовго до виборів зняв кандидатуру на користь Леоніда Кравчука.

Кандидат у Президенти України (1999; висунутий СелПУ), 27 жовтня 1999 зняв кандидатуру на користь Петра Симоненка.

Член КПРС (1967—1991), заступник голови СелПУ (12.1996-2001).

Голова Наглядової ради Тендерної палати України (08.2006-07.2007).

7 липня 1998 — на виборах Голови Верховної Ради України: списковий склад — 441, отримали бюлетені — 363, взяли участь в голосуванні — 314, недійсні бюлетені — 45, не підтримали жодного кандидата — 37; за — 232).

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Шполянський виб. окр. № 430, Черкас. обл., висун. тр. кол. На час виборів: агропром. асоц. «Земля і люди», президент; член СелПУ. 1-й тур: з'яв. 86.8 %, за 39.97 %. 2-й тур: з'яв. 78.9 %, за 58.46 %. 3 суперн. (осн. — Бойко Ю. А., н. 1961; Храм Бориса і Гліба м. Києва (УАПЦ), настоятель; 1-й тур — 36.06 %, 2-й тур — 31.95 %).

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виб. окр. № 195, Черкас. обл. З'яв. 78.0 %, за 31.0 %, 16 суперн. На час виборів: (25.05.1994-14.04.1998) — 1-й заст. Голови ВР України, член СелПУ. 03.1998 — канд. в нар. деп. України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, № 7 в списку. член фракції СПУ і СелПУ (05.-07.1998); позафр. (07.1998-02.2001), член фракції КПУ (з 02.2001). Голова ВР України (07.07.1998-21.01.2000).

Протягом 3-х місяців Верховна Рада України 3-го скликання намагалася обрати Голову (пізніше цей процес у парламенті дістане назву «спікеріада») і на 18-те голосування обрала нового Голову ВР — Олександра Ткаченка. Пізніше, позбувшись підтримки більшості депутатів, що голосували за нього, більшість депутатів ініціюють відставку спікера. Але для зміни керівництва парламенту необхідно було зафіксувати кворум — дві третини депутатів, присутніх у залі засідань. Кожного разу, коли поставало питання про спікера, ліві партії не реєструвалися. 21 січня 2000 року на виїзному вечірньому засіданні в Українському домі 239 депутатів одноголосно проголосували за відставку Олександра Ткаченка[7].

Крім того, для розслідування його неоднозначної діяльності на цій посаді було створено тимчасову слідчу комісію парламенту[8].

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.2006 від КПУ, № 8 в списку, член КПУ. член фракції комуністів (з 05.2002), член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 06.2002).

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 9 в списку, член КПУ. член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 07.2006), член фракції КПУ (з 04.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 8 в списку. На час виборів: нар. деп. України, член КПУ. Член фракції КПУ (з 11.2007), голова Комітету з питань економічної політики (з 12.2007).

Сім'я[ред. | ред. код]

Українець; батько Микола Миколайович (1910—1990); мати Єфросинія Панасівна (1914); дружина Лариса Митрофанівна — економіст; дочка Алла.

Нагороди[ред. | ред. код]

СРСР[ред. | ред. код]

Герой Соціалістичної Праці (1992, недійсний). Ордени Знак Пошани (1972), Трудового Червоного Прапора (1973), Леніна (1977), Жовтневої революції (1984).

Україна[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Про концепцію національної програми Відродження України та заходи щодо організації її здійснення (1999)
  • «Про концепцію національної програми Відродження України та заходи щодо організації її здійснення» (1999)

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  5. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  6. Дахно І. І. Історія держави і права. Додаток 26. Спікери Верховної Ради України
  7. Кульчицький С. В., Парахонський Б. О. Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України; Том.3. Розділ 11. Політичні баталії останніх років (Частина 1)
  8. Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з контролю і перевірки фінансово-господарської та організаційної діяльності колишнього Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України: Верховна Рада України; Постанова від 21.01.2000 № 1403-XIV
  9. Указ Президента України № 233/99 від 6 березня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
Попередник: Голова Верховної Ради України
7 липня 19981 лютого 2000
Наступник:
Олександр Мороз Іван Плющ