Бордуляк Тимофій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бордуляк Тимофій Вікторович
Народився 17 березня 1935(1935-03-17)
с. Бубнище
Помер 4 лютого 2017(2017-02-04) (81 рік)
м. Дрогобич
Поховання м. Дрогобич
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Володіє мовами українська
Роки активності 1958—2017

Ти́мофій Ві́кторович Бо́рдуляк (17 березня 1935, с. Бубнище, нині — Болехівська міська рада, Івано-Франківської області — 4 лютого 2017, м. Дрогобич) — український громадський та політичний діяч, голова Дрогобицької міськрайонної організації Товариства «Просвіта» імені Шевченка, член обласної організації Товариства (1990—1992). Член організаційного комітету зі спорудження пам'ятника Тарасові Шевченкові у Дрогобичі (1991). Заступник голови дрогобицької «Просвіти» (1992—2017). Очолював Координаційну раду Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини та був членом її президії. Внук о. Тимотея Бордуляка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Тимофій Вікторович Бордуляк народився 17 березня 1935 року в селі Бубнище на Станіславівщині в родині священика о. Віктора Тимотейовича Бордуляка та вчительки, уродженкою м. Стрий Юлії (з дому Кушівна).

По смерті дідуся — українського письменника о. Тимотея Бордуляка — в селі Великий Ходачків, що на Тернопільщині 16 жовтня 1936 року о. Віктор Бордуляк переїхав на парафію на місце батька. 1941 року Тимофій пішов до першого класу місцевої школи, а до другого класу вступив до місцевої школи села Горошова Борщівського району Тернопільської області, де його батько отримав парафію.

1943 року переїхав до Стрия, до своїх бабці й тітки. Тут продовжив навчання й 1951 року закінчив Стрийську середню школу № 5. Того ж року вступив на навчання на нафтовий факультет Львівського політехнічного інституту, який закінчив 1956 року та був скерований на роботу інженером нафтопромислу № 5, нафтопромислового управління «Бориславнафта». Протягом 1957-1958 років працював, за сумісництвом, викладачем Бориславського вечірнього відділення Дрогобицького нафтового технікуму.

1958 року Тимофій Бордуляк переїздить до Надвірної, де працював начальником проектно-кошторисного бюро, начальником відділу капітального будівництва, заступником начальника нафтопромислового управління «Надвірнанафтогаз» (нині — НГВУ «Надвірнанафтогаз»). 1968 року переїхав до Дрогобича на посаду головного інженера проектів Дрогобицької філії проектного інституту «УкрДІПРОНДІнафта», а 1989 року переведений на посаду головного інженера Дрогобицької філії цього інституту. У 2000 році вийшов на пенсію.

Тимофій Вікторович Бордуляк помер у Дрогобичі 4 лютого 2017 року на 82-му році життя.

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений з Миськів Галиною Михайлівною (працювала провізором аптеки № 115 м. Дрогобич), з якою прожив майже півстоліття, разом виховали дочку Марту, сина Андрія, двох онуків — Маркіяна та Остапа. Тимофій Вікторович тривалий час доглядав за хворою дружиною, яка померла 4 липня 2016 року.

Дочка Тимофія Вікторовича Марта — кандидат фізико-математичних наук, викладач механіко-математичного факультету, доцент кафедри теорії функцій і теорії ймовірностей ЛНУ ім. І. Франка.[1][2]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

15 січня 1989 року в Дрогобичі було створено Товариство рідної мови, яке з часом перетворилося на Товариство «Просвіта» імені Шевченка. Тимофій Вікторович стає одним з перших членів Товариства, а згодом обраний відповідальним його секретарем. Він був однин з чільних організаторів першого в Дрогобичі масового віче — реквієма під синьо-жовтими стягами, присвяченого пам'яти славних лицарів-запорожців із засудженням московського імперіалізму. Віче відбулося в центрі міста 30 липня 1989 року.

Наприкінці 1990-х — початку 2000-х років був членом виконавчого комітету Дрогобицької міської ради. На запрошення Івано-Франківського інституту нафти і газу Тимофій Вікторович Бордуляк брав участь у підготовці та друці першого україномовного підручника з нафтової справи й підготував два розділи до нього.

1990 року на міськрайонній конференції Тимофія Бордуляка обирають головою Дрогобицької міськрайонної організації Товариства «Просвіта» імені Шевченка, а відтак — і членом обласної організації Товариства. Згодом Тимофій Вікторович підготував, зібрав кошти і видав «Пам'ятку первинним осередкам Всеукраїнського товариства „Просвіта“ імені Тараса Шевченка». У ній йдеться про порядок заснування первинних осередків, їх роботу, документацію, фінансову діяльність, статут тощо. Як голова «Просвіти», організовував первинні осередки на промислових підприємствах, у селах і школах. Співпрацював організаціями Товариства з сусідніх районів Львівщини, зокрема, зі стрийською, де головою був його молодший брат Нестор, а також з самбірською, бориславською та трускавецькою філіями. Був членом Народного руху України та брав активну участь в організації та виїзді до Львова дрогобичан на акцію «Українська хвиля» — «живий ланцюг», що з'єднав 21 січня 1990 року Івано-Франківськ, Львів та Київ у 71-ші роковини прийняття акту Злуки УНР та ЗУНР.

У листопаді 1990 року Тимофій Бордуляк став ініціатором та організатором Фестивалю стрілецької пісні — за участю всіх навчальних закладів міста та головних промислових підприємств. До цієї події у Прибалтиці виготовили спеціальні значки й вимпели за проектом П. Сидорчука.[3] Був членом організаційного комітету зі спорудження пам'ятника Тарасові Шевченкові в Дрогобичі, відкриття якого відбулося 21 вересня 1991 року. На ньому були присутні представники українських товариств з діаспори — США, Канади, Бразилії, Арґентини, Австралії, Німеччини, Молдови, Польщі, а також гості з різних міст, областей України. 1992 року був обраний заступником голови Дрогобицької «Просвіти», залишався ним до кінця життя.

1993 року Тимофій Бордуляк скликав ініціативні збори зі створення в Дрогобичі місцевої філії Товариства зв'язків з українцями за межами України «Україна — Світ». На зборах були присутні голова Товариства Іван Драч, голова Львівського відділення Богдан Якимович, керівники міста та району. Було створено Дрогобицьку філію Товариства «Україна — Світ», яку й очолив Тимофій Бордуляк. Дещо згодом його обирають членом обласної ради й головної ради Товариства у Києві. Завдяки діяльності дрогобицької філії товариства налагоджуються тісні взаємини дрогобичан з багатьма українськими організаціями світу, зокрема, Тимофій Бордуляк відвідав 12-й з'їзд дрогобичан у США, а професор філологічного факультету ДДПУ ім. І. Франка Михайло Йосипович Шалата — наступний 13-ий. Також Тимофій Бордуляк брав участь у Всесвітніх форумах українців у Києві.

Протягом 1995—2005 років очолював Координаційну раду Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини, відтак — до останніх своїх земних днів — був членом президії ради.

Доробок[ред. | ред. код]

  • 1997 року Дрогобицька «Просвіта» спільно з товариством «Україна — Світ» та дрогобичанами із США й Канади видала четвертий том збірки «Дрогобиччина — земля Івана Франка», до якої увійшла також стаття Тимофія Бордуляка «Початки діяльності відновленої „Просвіти“» та стаття Михайла Богаченка «Подвижник національного відродження» про самого Тимофія Бордуляка.
  • 2000 року Тимофій Бордуляк підготував та видав книжку «Нація і національна ідея».
  • 2003 року, до десятиріччя створення у Дрогобичі філії товариства «Україна — Світ», підготував та видав книжку «Наша турбота — світова українська спільнота». Того ж року підготував та видав українською і англійською мовами збірку про всі пам'ятники Тарасові Шевченкові, побудовані на Дрогобиччині під назвою «Шевченко в краю Франка». Цього ж року відбулася презентація книжки у Каневі, Моринцях та Шевченковому. До 100-ліття дрогобицької «Просвіти» 2003 року підготував та видав книжку «Дрогобицька „Просвіта“. Коротка історія» — про історію «Просвіти» від часу заснування у 1903 році й до наших днів.
  • 2008 року взяв участь у випуску шостого тому «Літопис Голготи України» своєю статтею «Де зараз ви, кати мого народу?»
  • Значну увагу надає Тимофій Бордуляк популяризації творчості свого дідуся — о. Тимотея Бордуляка, а саме:

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]