Бразильсько-італійські відносини
| Бразильсько-італійські відносини | |
|---|---|
| |
 Бразилія |
 Італія |
Бразильсько-італійські відносини - двосторонні міжнародні відносини між Бразилією та Італією. Країни підтримують дружні відносини, важливість яких ґрунтується на історії італійської міграції до Бразилії. Приблизно 31 мільйон бразильців – 15% населення країни – заявили про своє італійське походження. Таким чином, Бразилія — друга у світі країна після Італії за чисельністю людей з італійським корінням. Крім того, Сан-Паулу - місто з найбільшим італійським населенням у світі[1]. Держави належать до таких організацій: Велика двадцятка, Організація Об'єднаних Націй та Світова організація торгівлі.
У вересні 1822 Бразилія оголосила про свою незалежність від Португалії.
У 1826 герцогство Парма визнало незалежність Бразилії, а в 1827 до Бразилії прибув посол Королівства обох Сицилій[2].
У 1836 майбутній об'єднувач Італії Джузеппе Гарібальді поїхав у вигнання до Бразилії і брав участь у сепаратистському русі бразильського штату Ріу-Гранді-ду-Сул[3].
У 1861 бразильський імператор Педру II визнав Королівство Італія за короля Віктора Еммануїла II[4].
У листопаді 1861 Італія відкрила дипломатичну місію в Ріо-де-Жанейро.
У жовтні 1871 імператор Педру II вирушив до Італії в рамках свого європейського турне[5].
В 1875 Бразилія, яка бажала збільшити своє населення, почала заохочення імміграції і створила «колонії» в сільських районах[6]. Почалася масова міграція італійців до Бразилії: з 1880 по 1920 туди іммігрувало понад мільйон італійців.
У роки Першої світової війни Центральні держави регулярно топили бразильські торгові судна, потім у відповідь Бразилія оголосила їм війну. Бразилія стала єдиною країною Латинської Америки, яка взяла активну участь у війні: зокрема, вона відправила 8 військових кораблів до європейських берегів[7]. Після закінчення війни і Бразилія, і Італія брали участь у підписанні Версальського договору.
У 1939 почалася Друга світова війна, в якій Бразилія спочатку зберігала нейтралітет. Однак у 1942 німецькі підводні човни затопили шість бразильських кораблів і у відповідь Бразилія оголосила війну Німеччині та Італії[8]. Бразильський експедиційний корпус чисельністю 23 000 солдатів брав участь в Італійській кампанії[9]. В 1944 Бразилія повністю відновила дипломатичні відносини з Італією[4].
Після закінчення світових воєн, Бразилія та Італія зміцнили свої відносини, уклавши кілька двосторонніх угод, таких як Угода про міграцію (1977)[10]; Угода про уникнення подвійного оподаткування (1979)[11]; Договір про екстрадицію(1989)[12]; Договір про правове співробітництво у кримінальних справах (1993)[13]; Угода про науково-технічне співробітництво (1997) та ін[4]. Обидві країни беруть активну участь у справах міжнародних організацій, а лідери Італії регулярно наносять офіційні візити до Бразилії, і навпаки.
Візити високого рівня з Бразилії до Італії[4]
- Президент Фернанду Колор де Мелу (1990)
- Президент Фернандо Енріке Кардозу (1997)
- Президент Луїс Інасіу Лула да Сілва (2005, 2009)
- Президент Ділма Русеф (2013, 2015)
Візити високого рівня з Італії до Бразилії[4][14][15][16]
- Президент Джузеппе Сарагат (1965)
- Президент Оскар Луїджі Скальфаро (1995)
- Президент Карло Адзельо Чампі (2000)
- Прем'єр-міністр Романо Проді (2007, 2009)
- Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі (2010)
- Прем'єр-міністр Маттео Ренці (2016)
У 2015 загальний обсяг торгівлі між Бразилією та Італією склав 7,4 мільярда доларів США[4]. Італія входить до десятки найбільших торгових партнерів Бразилії у світі.
У 2013 італійські інвестиції в Бразилію склали 17,9 млрд. доларів США.
У Бразилії представлені італійські автовиробники, такі як Ferrari, Fiat та Lamborghini, а також італійські мода та продукти харчування. В Італії працюють бразильські компанії, такі як Embraer та сільськогосподарські компанії.
У 2000 країни-члени Меркосур (до якого входить Бразилія) та Європейського союзу (до якого входить Італія) розпочали переговори про угоду про вільну торгівлю[17].
Між Бразилією та Італією є прямі рейси наступних авіакомпаній: Alitalia та LATAM Brasil.
- Бразилія має посольство в Римі[18] та генеральне консульство в Мілані[19].
- Італія має посольство в Бразиліа[20], генеральні консульства в Курітібі[21], Порту-Алегрі[22], Ріо-де-Жанейро[23], Сан-Паулу[24] та консульства в Белу-Орізонті[25] та Ресіфі[26].
-
Посольство Бразилії у Римі -
Посольство Італії в Бразиліа. -
Генеральне консульство Італії в Порту-Алегрі -
Генеральне консульство Італії у Сан-Паулу
- Бразильський експедиційний корпус
- Італійці у Бразилії
- Палаццо Памфілі
- Бразилія та Європейський союз
- ↑ Encontro analisa imigração italiana em MG (in Portuguese). Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Brasil - Itália (in Portuguese). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Giuseppe Garibaldi: Exile in South America. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ а б в г д е Brazilian Ministry of Foreign Affairs: Italy. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ Dom Pedro the Magnanimous, Second Emperor of Brazil (pg. 159-161). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ The Italian Culture in Sao Paulo. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Brazil in the First World War. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ A History of Brazil. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Brazil in World War Two - The Campaign in Italy. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Agreement between Brazil and Italy on Migration (in Portuguese) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 червня 2013. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ Brazil and Italy sign and Agreement on avoiding Double Taxation (in Portuguese). Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Extradition Treaty between Brazil and Italy (in Portuguese). Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ Tratado sobre Cooperação Judiciária em Matéria Penal (in Portuguese). Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ President Oscar Luigi Scalfaro visits Brazil (in Portuguese) (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Silvio Berlusconi in Brazil (in Portuguese). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Matteo Renzi se diz emocionado em visitar Salvador (in Portuguese). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ European Commission: Mercosur. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Embassy of Brazil in Rome. Архів оригіналу за 31 травня 2004. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Consulate-General of Brazil in Milan. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Embassy of Italy in Brasilia. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Consulate-General of Italy in Curitiba. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Consulate-General of Italy in Porto Alegre. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Consulate-General of Italy in Rio de Janeiro. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Consulate-General of Italy in São Paulo. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Consulate of Italy in Belo Horizonte. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ Consulate of Italy in Recife. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 13 грудня 2020.