Фернандо Енріке Кардозо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фернандо Енріке Кардозо
порт. Fernando Henrique Cardoso
Fernando Henrique Cardoso (1999).jpg
Прапор
34-й президент Бразилії
1 січня 1995 — 1 січня 2003
Віце-президент: Марку Марсьєл
Попередник: Ітамар Франку
Наступник: Луїз Інасіу Лула да Сілва
 
Партія: Партія бразильської соціальної демократії
Освіта: Університет Сан-Паулу
Народження: 18 червня 1931(1931-06-18)[1][2][3] (89 років)
Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Громадянство: Бразилія
У шлюбі з: Patrícia Kundrátd
Автограф: Assinatura de Fernando Henrique Cardoso - versão 3.svg
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Фернандо Енріке Кардозо (порт. Fernando Henrique Cardoso, нар. 18 червня 1931) — бразильський соціолог та державний діяч, президент Федеративної Республіки Бразилія протягом двох термінів в 1995—2003 роках. Міжнародно відомий вчений-соціолог, президент Міжнародної соціологічної асоціації в 1982—1986.

Вільно володіє кількома мовами і читав лекції у провідних університетах Франції, Британії та США. Його книги продаються великими тиражами.

Біографія[ред. | ред. код]

Фернанду Кардозу народився 18 червня 1931 року в Ботафогу, одному з районів Ріо-де-Жанейро, в родині спадкових військовиків. Вивчав соціологію в Університеті Сан-Паулу, 1952 року здобув ступінь бакалавра суспільних наук, пізніше — ступінь магістра й доктора соціології в тому ж університеті. 1953 року одружився з Рут Корреа Лейте Кардозу (порт. Ruth Corrêa Leite Cardoso; померла 24 червня 2008).

1960 року був перекладачем бразильського курсу лекцій Жана-Поля Сартра.

За часів військового режиму деякий час проживав у Чилі та Франції. 1968 року, будучи викладачем в Університеті Париж X Нантер, активно брав участь у студентському революційному русі.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

З 1983 до 1992 року — сенатор від штату Сан-Паулу. З жовтня 1992 до травня 1993 був міністром закордонних справ, з травня 1993 до квітня 1994 — міністром фінансів за президентства Ітамара Франку. 1994 року переміг у першому турі президентських виборів. Вступив на посаду 1 січня 1995 року, упродовж двох президентських термінів віце-президентом був Марку Марсьєл.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]