Буда Сергій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Олексійович Буда
Народився 4 (16) жовтня 1869(1869-10-16)
Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 1942(1942)
Київ, УРСР
Громадянство Російська імперія Російська імперія
 УНР
СРСР СРСР
Діяльність історик, перекладач, журналіст

Сергі́й Олексі́йович Бу́да (нар. 4 (16) жовтня 1869(18691016), Миргород, нині Полтавської області — пом. 1942, Київ) — український історик, перекладач, журналіст.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 жовтня 1869 року у місті Миргород, що тоді було частиною Полтавської губернії, і де батько служив секретарем у міській раді.

У 18811890 роках навчався в гімназіях у Лубнах, Глухові та Полтаві. У 18961898 роках навчався у Юр'євському ветеринарному інституті (нині Тарту, Естонія) (навчання не закінчив).

У 18991914 працював у редакціях низки київських часописів — спочатку в російськомовних, а після 1905 року — також і україномовних часописах. Зокрема друкувався у газетах «Киевские отклики», «Киевское слово», «Рада», журналі «Літературно-науковий вістник», «Українська хата», «Украинская жизнь» та ін.

У 19141915 роках служив у Київському губернському земстві. У 19161918 роках працював у Комітеті Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст — цивільної організації з облаштування відвойованих міст, був помічником головного бухгалтера.

Редактор кооперативного видавництва «Книгоспілка». Від 1919 — співробітник Постійної комісії для складання Словника живої української мови при ВУАН, від 1921 — старший науковий співробітник Комісії для дослідів над історією громадських течій в Україні при ВУАН, Музею антропології та етнографії ім. Ф. Вовка. 1930 звільнений з ВУАН комісією з чистки академічного апарату. Від 1926 працював також як архівіст у Київському центральному архіві давніх актів. 1930—1941 співпрацював у Київських видавництвах.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор низки публіцистичних та критичних статей, зокрема про історію пам'ятника Тарасові Шевченку в Києві, історію українського театру, української преси та цензурних утисків українського духовного слова.

Переклав українською мовою з англійської, французької, німецької та російської:

Зібрав архівні матеріали для історії української книжки у Києві до середини 1870-х років. Написав статтю про петрашівців та кирило-мефодіївців для зборів Комісії для дослідів над громадськими течіями в Україні в пам'ять 75-х роковин Кирило-Мефодіївського братства. Опрацьовував для тлумачного словника лексику творів Тараса Шевченка (частково «Кобзар»), Павла Білецького-Носенка, Анатолія Свидницького, Василя Стефаника, фольклорних матеріалів із «Записок Наукового товариства імені Шевченка». Переклав російською мовою кілька оповідань Івана Франка, що вийшли окремим виданням 1906 року в Санкт-Петербурзі.

З 1935 року працював у «Державному літературному видавництві», що переїхало до Києва. За три роки переклав понад 40 оповідань Чехова, 7 оповідань Тургенєва, окремі твори Бальзака («Опіка» прийнята, але не вийшла друком через припинення запланованого багатотомного видання творів Бальзака (вийшов лише 1 том у 1934), Меріме (10 повістей і оповідань, що вийшли як 1й том його творів), Дюма («Королева Магро» — 1937, «Графиня де Монсоро» понад рік була в матрицях, проте не вийшла друком). Наразі матеріали особового фонду С. О. Буди за № 3964 зберігаються в архіві ЦДАВО[1].

Праці[ред. | ред. код]

  • Памятник Т. Г. Шевченко // Украинская жизнь. — 1912. — № 3. (рос.)
  • Украинский театр // Украинская жизнь. — 1912. — № 11; (рос.)
  • За український університет. — К., 1912.
  • З селянських настроїв по революції 1905 року: Сторінка зі споминів // Україна. — 1925. — Кн. 4.
  • Перед польським повстанням 1863 р.: З архівних матеріалів // Україна. — Кн. 5.
  • «Світопреставління» в 1857 р. // Україна. — 1926. — Кн. 1.
  • До історії революційно-народницького руху на Україні в першій половині 70-х років: Іван Трезвинський, один з «193» // Україна. — Кн. 4.
  • WS: За сто літ, збірники:
    • Заслання М. В. Ковалевського: (Ненадруковані статті і листи М. В. Ковалевського) // За сто літ. — 1928. — Кн. 2.
    • Українські переклади революційної літератури 1870-х років // За сто літ. — Кн. 3. Київ, 1928 (переглянути у е-бібліотеці «Культура України» [Архівовано 12 квітня 2017 у Wayback Machine.])
    • До біографії С. А. Подолинського // За сто літ. — 1930. — Кн. 5.
  • Донос на Кулішеві «Листи з хутора» // Записки Історико-філологічного відділу. — 1929. — Кн. 25.
  • Реставрація могили Т. Шевченка в 1883—84 р. // Радянська література. — 1939. — № 5.
  • «Викорінювання українства» за Указу 1876 р.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Анна Ходаковська. Буда: документи до біографії [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // літературно-художній інтернет-журнал «Стос»

Література[ред. | ред. код]