Бурусера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Японський торговий автомат, який продає використані трусики для фетишистських цілей

Бурусера (яп. ブルセラ, Burusera) — парафілія, зокрема, сексуалізований потяг до нижньої білизни або шкільної форми дівчат чи молодих жінок. Це слово японського походження, утворене шляхом поєднання слів burumā (яп. ブルマー), що означає панталони, як у нижній частині спортивних костюмів, і sērā-fuku (яп. セーラー服), що означає матроску, традиційну японську шкільну форму для школярок; зокрема, когяру[1][2][3]. У крамницях бурусера продають вживану шкільну форму для дівчаток, трусики та інші фетишистські предмети.

Історія[ред. | ред. код]

У 1990-х роках у журналах моди почали з'являтися фотографії дівчаток у панталонах і шкільній формі, деякі журнали показували виключно цей одяг. Фетиш-магазини, що продають такий одяг, також почали з'являтися в Японії. Разом із гольфами вони стали символом старшокласниць 1990-х років. Їх також іноді носять як косплей.

Магазини бурусера[ред. | ред. код]

У магазинах бурусера продаються вживані спортивні костюми для дівчат і шкільна форма. Також продають інші товари, закуплені у школярок, наприклад, спідню білизну, шкільні купальники для фізкультури, шкарпетки, канцтовари, гігієнічні прокладки та тампони.

Одяг часто супроводжується нібито справжніми фотографіями дівчат, які його носять. Клієнтами є чоловіки, які використовують речі для сексуального збудження або стимуляції.

Колись школярки відкрито брали участь у продажу вживаного одягу або через магазини бурусера, або використовуючи мобільні додатки, щоб продавати предмети безпосередньо клієнтам.

Правові обмеження[ред. | ред. код]

У серпні 1994 року менеджер магазину бурусера, який змусив школярку віком до 18 років продати свою використану спідню білизну, був заарештований департаментом столичної поліції Токіо за підозрою в порушенні статті 34 Закону про захист дітей і статті 175 Кримінального кодексу. Поліція заявила про порушення Закону про торговців уживаними товарами, який забороняє купівлю вживаних товарів без дозволу[4].

У 1999 році закони про дитячу порнографію запровадили законний контроль над індустрією бурусера[5]. Однак самі по собі бурусерні товари не є дитячою порнографією, а продаж бурусерських товарів є простим способом додаткового заробітку для школярок. Це було сприйнято з підозрою як потенційне сексуальне насильство над дітьми[6].

У 2004 році префектури Японії почали вводити в дію правила, які обмежують купівлю та продаж нижньої білизни та слини людей молодше 18 років[7].

Згадки в медіа[ред. | ред. код]

  • У манзі Kimagure Orange Road головний герой Кьосуке Касуга відчуває огиду, коли дізнається, що його старшокласниця Курумі має намір продати свої вживані купальники в магазин бурусера[8].
  • У візуальній новелі «True Love» ключовою частиною маршруту Маюмі Камідзьо є гравець-персонаж Дайсуке, який дізнається, що вона має намір продати пару своїх трусиків у місцевому магазині бурусера. Якщо Дайсуке знайде зазначені трусики, збереже їх і віддасть Маюмі, коли вона їх попросить, він отримає з нею очки стосунків.
  • У відеогрі Yandere Simulator персонаж Аяно Айсі може придбати «темний секрет» від Інфо-Чана як послугу. Інфо-Чан надсилає їй повідомлення про те, що у неї є відеозапис того, як одна з суперниць Аяно продає вживані трусики хлопчикові з іншої школи.
  • У відеогрі Yakuza 0 побічний квест передбачає виявлення та, зрештою, зняття кільця бурусера.
  • Один із персонажів роману канадського кінорежисера Девіда Кроненберга «Consumed» згадує про це, розповідаючи про шкільну форму.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "The economics of pricing used panties." http://aprilsbody.com/used-panties-prices-explained/ [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.] (Retrieved on Feb. 16, 2014).
  2. Telegraph news report
  3. Sydney Morning Herald news report
  4. 警察白書 (Police White Paper), 1994. (in Japanese)
  5. 児童買春,児童ポルノに係る行為等の処罰及び児童の保護等に関する法律 (Act on Punishment of Activities Relating to Child Prostitution and Child Pornography, and the Protection of Children). Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 24 серпня 2009.
  6. The Ninth United Nations Congress on the Prevention of Crime and the Treatment Offenders Cairo, Egypt: A Report from the Japan Federation of Bar Associations to the Ninth United Nations Congress on the Prevention of Crime and the Treatment of Offenders, March 1995, Japan Federation of Bar Associations. [Архівовано 8 квітня 2011 у Wayback Machine.]
  7. 東京都青少年の健全な育成に関する条例 (Tokyo Metropolitan Ordinance on Juvenile Protection) Articles 15, 15-2 and 15-3. [Архівовано 2013-10-03 у Wayback Machine.] (in Japanese)
  8. Shin Kimagure Orange Road: Summer's Beginning.

Посилання[ред. | ред. код]