Перейти до вмісту

Зоофілія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зоофілія
Спеціальністьпсихіатрія і психологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10F65.8 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Zoophilia у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Зоофі́лія (скотоло́зтво, зооера́стія) — парафілія, статевий потяг до тварин, одержання сексуального задоволення в контактах з ними.

Зустрічається переважно в чоловічої статі, частіше в періоді статевого дозрівання в молодих людей, що виховуються в тісному контакті з тваринами. Для сексуального задоволення, як правило, використовуються домашні тварини (кози, вівці, ослиці, кобили, корови). Помітно рідше зоофілія трапляється в жіночої статі, тут зазвичай використовуються собаки, коти та деякі домашні гризуни[1]. В цілому ж розмаїття варіантів подібних контактів велике.

Зоофілія зазвичай є тимчасовою і як така може розглядатися як псевдоперверзія. Переважно з появою можливості нормальних статевих стосунків зоофілія припиняється.

Фізіологічні та психологічні аспекти

[ред. | ред. код]

Зоофілія передбачає отримання сексуального задоволення за участю тварини. Зоофілія не завжди означає контакт статевих органів людини з твариною, хоча часто включає його. Визначальною є фіксація на тварині, якій надається перевага над партнером-людиною[2]. Крім вагінального та анального проникнення тварини чи в тварину можливі варіанти, коли тварину спонукають облизувати статеві органи людини, чи коли дрібних тварин засовують у піхву[3].

Зоофільна поведінка може завдати тварині більших фізичних травм, ніж людині[4]. Це передусім різноманітні травми ануса/прямої кишки та геніталій, кровотечі, випадіння піхви. Сторонні предмети, введені в отвори тіла, здатні пробити стінку піхви чи кишки й пошкодити навколишні органи[5]. Тварина не здатна передбачити наміри людини, яка може спричинити значну шкоду її тілу та внутрішнім органам. Тому секс між тваринами та людьми вважається формою сексуального насильства[4]. Однак, Діагностичний та статистичний посібник з психічних розладів (DSM-5) не вказує зоофілію як діагностовану проблему психічного здоров'я, бо в цьому випадку відсутнє завдання страждань іншій людині[6]. У випадку проникнення пенісом у тварину, це можна встановити постфактум не лише за характером травм, а й за залишками сперми, лубриканта чи мікроскопічних частинок презерватива[5]. Внаслідок статевого акту з твариною можливе пошкодження дівочої пліви[7].

Також людина, що займається стетвим актом із твариною, може зазнати серйозних травм та/або смерті. Серед завданих травм — травми пеніса, прямої кишки, анального отвору[5]. Зоофільна поведінка збільшує шанси заразитися лептоспірозом (від контакту зі статевими органами собак, великої рогатої худоби, свиней, коней та овець), ехінококозом (від контакту з фекаліями собак, котів та овець), сказом[8].

У 1982 році було проведено обмежене дослідження зоофілії. В опитуванні взяли участь 27 чоловіків та 24 жінки віком від 17 до 28 років, які займалися скотолозтвом в середньому 5,8 років. Чоловіки оцінювали «сексуальну виразність» як найвищий мотивуючий фактор, а «емоційну залученість» — як найнижчий. Навпаки, жінки оцінювали «емоційну залученість» як найвищий мотивуючий фактор, а «сексуальну виразність» — як найнижчий[9]. Добре задокументовано, що садизм щодо тварин часто скоюють ті, хто потім потім вчиняють злочини проти людей. Деякі ґвалтівники та вбивці спершу вдавалися до статевих актів із тваринами[10].

Залежно від групи тварин, до якої людина відчуває потяг, виділяються авіосодомія/орнітофіля — потяг до птахів; кінофілія/канофілія — до собак; офідіофілія — до рептилій; поніфілія — до поні[11].

Відгалуженням зоофілії є формікофілія. Вона включає збудження від взаємодії з мурахами, равликами, жабами або дрібними гризунами, які зазвичай повзають і кусають статеві органи чи анус. У деяких випадках люди використовують укуси комах, щоб продовжити оргазм або викликати набряк для збільшення статевих органів[12].

Пов'язані з зоофілією зоофільний ексгібіціонізм — задоволення від демонстрації статевого акту з тваринами іншим людям; зоосадизм — задоволення выд завдання болю чи страждань тваринам; некрозоофілія — статеві акти з трупами тварин; а також вуаєризм за сексом між тваринами чи тваринами і людьми[11].

Рольова гра, коли людина грає роль тварини, використовується в контексті БДСМ, де партнер знижується до статусу тварини як символ демонстрації влади та домінування[13].

Поширеність

[ред. | ред. код]

Практика зоофілії здебільшого поширена у тваринницьких районах, де звичною є ситуація тривалого перебування чоловіків окремо від жінок, тобто звичною є ситуація в якій неможливо виконати статевий акт між людьми[14]. Більшість зоофільних чоловіків і жінок надають перевагу собакам[15].

Оцінки того, який відсоток чоловіків і жінок мали зоофільний досвід, важко проводити через малу вибірку. Зазвичай вказуються результати американських досліджень, що до 2 % жінок і до 5 % чоловіків принаймні раз мали сексуальний контакт із твариною. Але в опитуваннях брали участь лише близько 2 тис. осіб, що не дає надійних чисел. Випадки зоофілії більш поширені серед підлітків і після появи людини-партнера припиняються. Внаслідок урбанізації доступ до тварин зменшився і кількість випадків зоофілії знижується[16].

Згідно з дослідженням 1988 року під керівництвом Джина Абеля, 50 % зоофілів мають 5 або більше парафілій у діапазоні педофілії, ексгібіціонізму, вуайєризму, фроттеризму, телескопофілії, трансвеститського фетишизму, урофілії та копрофілії[17].

Дослідження канадських психологів Клода Крепо та Марселя Кутюра 1980 року показало, що 5,3 % опитаних чоловіків мали еротичні фантазії про тварин[18].

Історія

[ред. | ред. код]
Барельєф у храмі Кхаджураго

Зображення сексуальних стосунків людини з тваринами відомі з доісторичних часів. Однак, з зображень неможливо встановити коли на них показано тварину, а коли людину в образу тварини[9]. Найдавнішими відомостями про це є малюнки у печерах Валь Камоніка (Північна Італія), що датуються IX тисячоліттям до н. е.

Деякі корінні народи Південно-Східної Азії, Австралазії та Північної Америки розповідають історії про своїх предків, що виникли внаслідок сексуальних контактів між жінками та собаками[19]. Хоча деякі автори підкреслюють поширеність зоофілії там, де сильні уявлення про близькість людей і тварин, інші показують, як «близькість» діє навпаки. Наприклад, у народу тупурі зоофілія прирівнюється до інцесту. Девери, мохави та юми вважали допустимими сексуальні стосунки лише з кобилами, ослицями, коровами чи телятами. Подекуди зоофілія могла допускатися за умови, що людина й тварина різної статі. Іноді вона пов'язана з забобонами, нібито секс із тваринами підвищує потенцію чи збільшує пеніс[20].

На давність зоофілії вказують міфи Стародавнього Єгипту та Стародавньої Греції. У першому випадку зооморфність давньоєгипетських богів розглядається як таке підтвердження. Ймовірно, існували жрецькі обряди, під час яких відбувався сексуальний акт людини з різними тваринами або птахами. У давніх греків багато міфів про контакти богів, що у вигляді тварин чи птахів, з людьми, переважно жінками (Зевс у вигляді Лебедя й Леди) або внаслідок веління богів (Пасіфая та бик, їх син Мінотавр). Переказ про Клеопатру стверджує, що вона використовувала скриньку з бджолами як своєрідний вібратор[21].

Одним із відомих прикладів є скульптури в індуїстсько-джайнських храмах Кхаджураго в Індії (X—XI століття), які разом із іншою різноманітною сексуальною поведінкою зображають статеві контакти між людьми та тваринами[20].

Зоофілія була досить поширеною у давнину серед народів Близького Сходу. Ймовірно тривалий час вважалася звичною серед семітських народів, що мешкали у Сирії та Палестині. З огляду на це у Біблії (Старому Завіті) міститься заборона таких зв'язків. У Книзі Левит (20:15) засуджується зоофілія як за участю чоловіків, так і жінок: «А хто паруватиметься з скотиною, буде конче забитий, і скотину ту заб'єте; А жінка, що наблизиться до якої скотини, щоб лежати з нею, то заб'єш ту жінку та скотину ту, будуть конче забиті вони, кров їхня на них!».

Давньоримські борделі могли пропонувати секс із козами, собаками, птахами. Для видовищ у цирках тварин тренували ґвалтувати жінок і чоловіків[21].

До XVI ст. зоофілія не настільки засуджувалася в християнському світі, але потім стала сприйматися як безумовно гріховна, позаяк принципово не може завершитися народженням нових людей[9]. Суди за чаклунство, бувало, включали звинувачення й у скотолозтві. Передбачалося, що в образі тварини в цьому випадку був демон. У католицьких країнах зоофілія каралася смертю, і тварину вбивали теж[22]. Крім того було поширене марновірство, що від сексу з тваринами народяться чудовиська напів люди[23]. В XIX ст. її стали відносити до содомії[20], але з середини століття смертю це вже не каралося[22].

Загалом у XIX ст. зафіксовано багато прикладів зоофілії по всьому світу, від полінезії до Європи. Антропологічні дослідження дозволили з'ясувати різноманітність табу, пов'язаних із зоофілією. Якщо в одних випадках це жорстко заборонено, то в інших засуджується, але не карається жорстко, вважається допустимим або навіть корисним. У випадках, проаналізованих у Туреччині, секс дозволений лише з тваринами, яких не їдять, такими як собаки та осли[20].

За мешканцями деяких фермерських місцевостей закріпився стереотип скотоложців[20].

Деякі люди заявили, що їхній сексуальний потяг до тварин є сексуальною орієнтацією та ввели термін «зоосексуал». Частина зоофілів також вважають за краще використовувати термін «зоо», щоб охопити і сексуальний потяг і емоційну прив'язаність до своїх тварин[9].

У мистецтві та масовій культурі

[ред. | ред. код]
«Сон дружини рибалки» Кацусіки Хокусая, 1814 рік

Зоофілія регулярно є джерелом комедії[24]. У «Золотому віслюку» Луція Апулея чоловік через чари перетворюється на віслюка, і в нього закохується жінка. Потім він випадково перевторюється назад на чоловіка, але жінка відкидає його, бо той більше не має таких великих статевих органів[25].

Сатира ранньомодерній Британії описувала німфоманок, які використовували тварин для задоволення своїх бажань. Одним із прикладів є героїня книги Джона Марстона «Бич актора» (1598), яка взяла осла як коханця. Література XVIII століття регулярно вводила троп собаки, який стає сексуальним суперником чоловіка. У пародійно-героїчній поемі Александера Поупа «Викрадення кучеря» (1712) стверджується, що є дві кризи в житті жінки: «коли чоловіки вмирають, або собачки випускають останній подих»[24].

У порнографії найбільше зображується статевих актів із кіньми та собаками — тваринами, які живуть поблизу людей. Майже завжди тварини тут — самці, а людина — жінка в ситуації сексуального збудження, коли чоловік відсутній[26]. Більшість зображуваних статевих актів вагінальні[27].

Зоофілія — нерідкісна тема хентаю[28], в тому числі за участю вигаданих істот, як-от тентаклі[29].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кривенко, Олексій (4 липня 2025). Що таке зоофілія?. HEALTHY LIFE (укр) . ua.iliveok.com. Процитовано 24 вересня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. ↑ Sage Journals: Discover world-class research. Sage Journals (англ.). doi:10.1177/0300985816643574. Процитовано 6 червня 2026.
  3. ↑ Ascione, Frank R. (2008). The International Handbook of Animal Abuse and Cruelty: Theory, Research, and Application (англ.). Purdue University Press. с. 206. ISBN 978-1-55753-565-8.
  4. 1 2 Sendler, Damian Jacob (2019–02). Contemporary understanding of zoophilia — A multinational survey study. Journal of Forensic and Legal Medicine (англ.). 62: 44—51. doi:10.1016/j.jflm.2018.12.010.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  5. 1 2 3 Stern, A. W.; Smith-Blackmore, M. (1 вересня 2016). Veterinary Forensic Pathology of Animal Sexual Abuse. Veterinary Pathology (англ.). 53 (5): 1057—1066. doi:10.1177/0300985816643574. ISSN 0300-9858.
  6. ↑ Sage Journals: Discover world-class research. Sage Journals (англ.). doi:10.1177/0300985816643574. Процитовано 6 червня 2026.
  7. ↑ Szymańska-Pytlińska, Marta E.; Beisert, Maria J.; Słopień, Agnieszka U. (2021). Development of zoophilic interests and behaviors in the example of an adolescent male. Current Issues in Personality Psychology. 9 (1): 26—36. doi:10.5114/cipp.2020.101188. ISSN 2353-561X. PMC 10663720. PMID 38013698.
  8. ↑ S, Sangeeta (25 березня 2017). Health Risks of Zoophilia/Bestiality. Journal of Biological and Medical Sciences (англ.). 1 (1): 1—2.
  9. 1 2 3 4 (PDF) Commentary: Zoophilia and the Law. ResearchGate (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2025. Процитовано 6 червня 2026.
  10. ↑ Animal Passion | Psychology Today Canada. www.psychologytoday.com (en-CA) . Процитовано 6 червня 2026.
  11. 1 2 Palade, Maricica (6 січня 2020). Zoophilia. International Journal of Advanced Studies in Sexology (англ.). 2 (1). doi:10.46388/ijass.2020.13.21. ISSN 2668-9987.
  12. ↑ Bestiality, SAGE Publications, Inc., 2014, doi:10.4135/9781483340470.n23, ISBN 978-1-4522-4033-6, процитовано 6 червня 2026
  13. ↑ Aggrawal, Anil (2011–02). A new classification of zoophilia. Journal of Forensic and Legal Medicine (англ.). 18 (2): 73—78. doi:10.1016/j.jflm.2011.01.004.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  14. ↑ Holoyda, Brian; Gosal, Ravipreet; Welch, K. Michelle (14 травня 2020). Bestiality Among Sexually Violent Predators. Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law Online (англ.). doi:10.29158/JAAPL.003941-20. ISSN 1093-6793.
  15. ↑ Miletski, Hani (1 червня 2001). Zoophilia—Implications for Therapy. Journal of Sex Education and Therapy. 26 (2): 85—89. doi:10.1080/01614576.2001.11074387. ISSN 0161-4576.
  16. ↑ Ascione, Frank R. (2008). The International Handbook of Animal Abuse and Cruelty: Theory, Research, and Application (англ.). Purdue University Press. с. 207. ISBN 978-1-55753-565-8.
  17. ↑ Abel, G. G.; Becker, J. V.; Cunningham-Rathner, J.; Mittelman, M.; Rouleau, J. L. (1988). Multiple paraphilic diagnoses among sex offenders. The Bulletin of the American Academy of Psychiatry and the Law. 16 (2): 153—168. ISSN 0091-634X. PMID 3395701.
  18. ↑ Crépault, Claude; Couture, Marcel (1 грудня 1980). Men's erotic fantasies. Archives of Sexual Behavior (англ.). 9 (6): 565—581. doi:10.1007/BF01542159. ISSN 1573-2800.
  19. ↑ Bourke, Joanna (5 листопада 2020). Loving Animals: On Bestiality, Zoophilia and Post-Human Love (англ.). Reaktion Books. с. 23. ISBN 978-1-78914-309-6.
  20. 1 2 3 4 5 Valcuende Del Río, José María; Cáceres-Feria, Rafael (1 жовтня 2020). Social Scientific Analysis of Human-Animal Sexual Interactions. Animals: an open access journal from MDPI. 10 (10): 1780. doi:10.3390/ani10101780. ISSN 2076-2615. PMC 7600587. PMID 33019564.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  21. 1 2 Ascione, Frank R. (2008). The International Handbook of Animal Abuse and Cruelty: Theory, Research, and Application (англ.). Purdue University Press. с. 204. ISBN 978-1-55753-565-8.
  22. 1 2 Ascione, Frank R. (2008). The International Handbook of Animal Abuse and Cruelty: Theory, Research, and Application (англ.). Purdue University Press. с. 205. ISBN 978-1-55753-565-8.
  23. ↑ Animal Husbandry: Bestiality in Medieval Culture (англ.). BRILL. 18 серпня 2025. с. 31. ISBN 978-90-04-70748-1.
  24. 1 2 Bourke, Joanna (5 листопада 2020). Loving Animals: On Bestiality, Zoophilia and Post-Human Love (англ.). Reaktion Books. с. 25. ISBN 978-1-78914-309-6.
  25. ↑ Bourke, Joanna (5 листопада 2020). Loving Animals: On Bestiality, Zoophilia and Post-Human Love (англ.). Reaktion Books. с. 24. ISBN 978-1-78914-309-6.
  26. ↑ Comella, Lynn; Ph.D, Shira Tarrant (17 лютого 2015). New Views on Pornography: Sexuality, Politics, and the Law (англ.). Bloomsbury Publishing USA. с. 218—219. ISBN 978-1-4408-2806-5.
  27. ↑ Comella, Lynn; Ph.D, Shira Tarrant (17 лютого 2015). New Views on Pornography: Sexuality, Politics, and the Law (англ.). Bloomsbury Publishing USA. с. 224. ISBN 978-1-4408-2806-5.
  28. ↑ Why Millennials Love Anime and Hentai Pornography | Psychology Today. www.psychologytoday.com (амер.). Процитовано 6 червня 2026.
  29. ↑ Cowling, Sam; Cray, Wesley (19 травня 2022). Philosophy of Comics: An Introduction (англ.). Bloomsbury Publishing. с. 251. ISBN 978-1-350-09848-0.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зоофілія&oldid=48777315