Буткевич Максим Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Буткевич.
Буткевич Максим Олександрович
Народився 16 липня 1977(1977-07-16) (46 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність журналіст, правозахисник, громадський активіст
Alma mater філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Університет Сассексу і Український гуманітарний ліцей
Учасник російське вторгнення в Україну (з 2022)
Посада співзасновникd, співзасновникd і співзасновникd
Нагороди

Буткевич Максим Олександрович (*16 липня 1977(19770716), Київ) — український правозахисник, журналіст, громадський діяч, військовослужбовець.

Початок біографії, освіта[ред. | ред. код]

Народився в Києві в інтелігентній родині. З дитинства мріяв бути космонавтом, але лікарі виявили проблеми з серцем[1]. Закінчивши загальноосвітню школу, навчався в Українському гуманітарному ліцеї[2].

Вступив на факультет філософії КНУ ім. Шевченка, який закінчив зі ступенем спеціаліста з філософії (спеціалізація — соціальна філософія та філософія історії)[3]. З 1998 по 1999 Максим працював методистом кафедри культурології та археології Національного університету «Києво-Могилянська Академія»[4].

Під час здобуття освіти закінчив військову кафедру, отримав звання лейтенанта запасу[5].

Згодом навчався в Університеті Сассексу (Брайтон, Велика Британія), де здобув ступінь магістра мистецтв з антропології (спеціалізація — антропологія розвитку і соціальної трансформації)[3].

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Шлях журналіста в кар'єрі Максима розпочався у 1999 році на позиції кореспондента/редактора відділу міжнародної інформації телеканалу СТБ. Потому (2001) він перейшов до відділу міжнародних новин ТСН на телеканалі «1+1»[4].

З 2003 року Буткевич у Великій Британії — працює продюсером/журналістом Української Секції Всесвітньої служби BBC в Лондоні. По закінченні 18-місячного контракту залишився журналістом-фрілансером для місцевих інформаційних веб-сайтів, радіостанцій[4].

2006 року повертається до України, стає журналістом відділу міжнародної інформації ТСН, а наступного року — спеціальним кореспондентом міжнародного відділу «НІС» (телеканал «Інтер»)[4].

Активізм та правозахист[ред. | ред. код]

«Працювати у корпораціях, де над тобою ієрархія — цікаво, але мені ближчі мережі, які складаються з невеличких мобільних груп».[1]

Після BBC Буткевич на деякий час залишився в Брайтоні, де навчався в Університеті Сассексу та залучався до анархістського й антиглобалістського середовища[3][1].

У 2008 році[6] Максим Буткевич став співзасновником і співкоординатором неурядової ініціативи «Без кордонів» ГО «Центр „Соціальна дія“», що моніторить ситуацію з правами людини в Центральній Азії та інших регіонах, право на притулок та права біженців в Україні, протидію ксенофобії та расизму[7].

У проєкті «Без кордонів» Максим займався захистом біженців, переселенців і осіб без громадянства, досліджував мову ворожнечі[1].

У 2009—2012 рр. брав участь у роботі Школи професійної журналістики «Нова Україна» (поряд з І. Бекешкіною, Є. Бистрицьким, О. Богуцьким, І. Бураковським, В. В'ятровичем, О. Герасим'юк, Д. Гнапом, Д. Добродомовим, О. Духніч, Т. Качкою, С. Квітом, В. Кіпіані, М. Княжицьким, М. Козюброю, І. Коліушком, В. Куйбідою, А. Куликовим, С. Лещенком, М. Мариновичем, О. Мартиненком, Ю. Мостовою, В. Паніотто, М. Поповичем, І. Семиволосом, В. Сюмар, В. Фесенком, О. Шалайським та ін.)[3] Одночасно проводив тренінги, читав публічні лекції в Києво-Могилянській академії[8][6].

Протягом декількох років працював спеціалістом зі зв'язків з громадськістю в Управлінні Верховного Комісара ООН у справах біженців у регіоні Україна — Молдова — Білорусь[9][6]. Був радником Офісу УВКБ ООН[10][8].

2012 року разом з Тетяною Печончик та Мариною Говорухіною заснував громадську організацію «Центр інформації про права людини» (Центр прав людини ZMINA)[11][12].

2013-го став співзасновником «Громадського Радіо», де працював журналістом і ведучим два роки[9]; під час протестів на Майдані відзначився у громадських правозахисних протестних ініціативах[13][14].

З березня 2014 Буткевич залучений як координатор до «Ресурсного центру допомоги вимушеним переселенцям» — спільного проєкту громадських ініціатив, які опікуються допомогою внутрішньо переміщеним особам, і Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Метою ініціативи була допомога переселенцям з Криму і Донбасу: пов'язувати тих, хто надає житло, і тих, хто його потребує[15], надавати їжу, одяг, ліки, консультації[8].

Також він став активним учасником Комітету солідарності з заручниками Кремля, активно боровся за визволення українських політв'язнів, зокрема Геннадія Афанасьєва, Олега Сенцова, Олександра Кольченка[8].

Був членом Громадської ради при МВС (2008—2010), членом Національного комітету Amnesty International Ukraine (2007—2008), учасником / тренером Національної освітньої програми «Розуміємо права людини»[7]. До того ж модерував покази та події Docudays UA, консультував Альянс громадського здоров'я (Україна)[13].

Війна[ред. | ред. код]

На початку широкомасштабного вторгнення Росії Буткевич став до лав захисників України. Він розмістив допис на Фейсбуці такого змісту:

«На жаль, мушу поставити свою діяльність із допомоги біженцям, гуманітарну і правозахисну активність на паузу. Думаю, зі світлини можна зрозуміти, чому […] Бувають часи, коли треба бути готовим захищати те, що важливе — я твердо вірю в це. А решта — після перемоги».[16]

Службу проходив у 210-му спеціальному окремому батальйоні «Берлінго», брав участь у звільненні Київщини[17].

Приблизно 21-24 червня 2022 року[9] командир взводу[5] Буткевич з іншими військовослужбовцями ЗСУ потрапив у полон в районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області. Російські пропагандисти опублікували відео допиту[18]. Згодом Міноборони РФ підтвердило, що Буткевич є військовополоненим і станом на 9 серпня знаходиться на території окупованої Луганщини[19].

Учасники 20-го фестивалю Docudays UA (червень 2023) закликають звільнити Максима Буткевича

Його звільненням займаються Об'єднаний центр із пошуку та звільнення полонених та друзі-правозахисники[14][9], він включений до списків на обмін[20].

10 березня 2023 Слідчий комітет Росії заявив, що «верховні суди» ЛДНР засудили Буткевича до 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за фейковим обвинуваченням у «жорстокому поводженні з мирним населенням та військовополоненими, застосуванні заборонених методів у збройному конфлікті, а також у замаху на вбивство двох осіб та навмисне пошкодження чужого майна загальнонебезпечним способом»[21][22]. Оприлюднене також відео з його «визнавальними свідченнями»[23].

Є ознаки, що вказують на катування Буткевича в СІЗО тимчасово окупованого Луганська[24].

22 серпня 2023 року Перший апеляційний суд загальної юрисдикції у Москві залишив чинними 13 років ув'язнення, але фактичний строк перебування під вартою зменшив на сім місяців. Захист розраховує на обмін. Сам Максим Буткевич був присутній на засіданні через відеозв'язок та в останньому слові висловив подяку всім, хто його підтримує[25][22].

Після апеляції Буткевича перевели до місця відбування покарання — колонії у Красному Лучі Луганської області[24][26].

Нагороди, відзнаки, підтримка[ред. | ред. код]

Під час церемонії нагородження European Film Awards-2022 прапор з портретом Буткевича супроводжував українську команду у складі режисера Дмитра Сухолицького-Собчука та продюсерки Олександри Сорохан[29][30].

Не Берлінале-2023 представники української кіноіндустрії закликали міжнародну культурну спільноту вимагати звільнення Максима Буткевича з російського полону[31].

На відкритті 20-го ювілейного кінофестивалю Docudays UA, що проходив з 2 по 8 червня 2023 року в Києві, закликали звільнити Максима з полону[32].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Максим Буткевич: “Ми маємо справу з брудними речами і, як асенізатори, вигрібаємо каналізацію держави…”. Центр прав людини ZMINA. 28 вересня 2017. Процитовано 12.12.2022.
  2. ↑ Українському гуманітарному ліцею — 25 років. Офіційний портал Києва. 3 жовтня 2016. Процитовано 15.12.2022.
  3. ↑ а б в г Викладачі, що брали участь у роботі Школи у 2009-2012 рр. Школа професійної журналістики "НОВА УКРАЇНА". Процитовано 12.12.2022.
  4. ↑ а б в г Тренінг «Расизм та ксенофобія в українському суспільстві». Gender Zed. Процитовано 12.12.2022.
  5. ↑ а б "Наш обов’язок — витягти його з полону" — рідні і колеги про правозахисника Максима Буткевича. Суспільне Новини. 4 серпня 2022. Процитовано 13.12.2022.
  6. ↑ а б в Maksym Butkevych LinkedIn
  7. ↑ а б ТРЕНИНГ "НАЦИОНАЛЬНЫЕ МЕНЬШИНСТВА И БЕЖЕНЦЫ В УКРАИНСКИХ МЕДИА: ПРЕОДОЛЕНИЕ СТЕРЕОТИПОВ И УСИЛЕНИЯ ТОЛЕРАНТНОСТИ". kiev.vgorode.ua. Процитовано 12.12.2022.
  8. ↑ а б в г Як російська пропаганда робить "нациста" з правозахисника Максима Буткевича. BBC News Україна. 16 липня 2022. Процитовано 13.12.2022.
  9. ↑ а б в г Антимілітарист, який взявся за зброю. Максим Буткевич та його шлях від правозахисника до військового. Крим.Реалії. 20 липня 2022. Процитовано 13.12.2022.
  10. ↑ https://photo.unian.ua/photo/323397-maksim-butkevich
  11. ↑ https://opendatabot.ua/c/38405259
  12. ↑ а б Полонений правозахисник Максим Буткевич отримав чеську премію “Історії несправедливості”. Центр прав людини ZMINA. 3 листопада 2022. Процитовано 13.12.2022.
  13. ↑ а б Наталя Гуменюк & Максим Буткевич. docuspace.org. Процитовано 12.12.2022.
  14. ↑ а б Засновник «Громадського радіо» Максим Буткевич потрапив у полон до росіян. Бабель. 10 липня 2022. Процитовано 12.12.2022.
  15. ↑ Правозащитник Максим Буткевич - о тумане войны и нарастающей дискриминации переселенцев с Донбасса. Детектор медіа. 18 листопада 2014. Процитовано 12.12.2022.
  16. ↑ Правозахисник Максим Буткевич пішов захищати Україну. Детектор медіа. 6 березня 2022. Процитовано 12.12.2022.
  17. ↑ Батьки українського правозахисника Максима Буткевича розповіли про його полон | FaceNews.ua: новости Украины. www.facenews.ua (укр.). 24.08.2022. Процитовано 11 березня 2023.
  18. ↑ Сдавшиеся под Горским в ЛНР украинские военные на видео Минобороны рассказали, как их бросило командование. Telegram. РИА Новости. 24 червня 2022. Процитовано 21 жовтня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)
  19. ↑ росія визнала, що утримує у полоні правозахисника Максима Буткевича. 24 канал. 24 серпня 2022. Процитовано 12.12.2022.
  20. ↑ Полоненого правозахисника Максима Буткевича засудили до 13 років за "воєнні злочини". Зараз він у списках на обмін. Суспільне. 10 березня 2023. Процитовано 11 березня 2023.
  21. ↑ Українського правозахисника Буткевича "суд" РФ засудив до 13 років. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 березня 2023.
  22. ↑ а б “Ми тут не маємо жодних новин”: під час судилища в Москві Максиму Буткевичу вдалося поспілкуватись із колегами. Що він розповів ➜ ZMINA. zmina.info (укр.). 22 серпня 2023. Процитовано 20 жовтня 2023.
  23. ↑ Допросы украинских военнослужащих, причастных к преступлениям в отношении мирного населения на YouTube архів
  24. ↑ а б Без права переписки. У російському полоні зник український правозахисник Максим Буткевич. BBC News Україна (укр.). 9 листопада 2023. Процитовано 10 листопада 2023.
  25. ↑ Апеляційний суд у Москві залишив чинним “вирок” правозахиснику Максиму Буткевичу, якого в полоні засудили до 13 років колонії ➜ ZMINA. zmina.info (укр.). 22 серпня 2023. Процитовано 20 жовтня 2023.
  26. ↑ Український правозахисник Буткевич після “вироку” окупантів перебуває в колонії на Луганщині. Українська правда (укр.). 5 грудня 2023. Процитовано 5 грудня 2023.
  27. ↑ Center for Civil Liberties. Nobel Lecture. the Nobel Prize organisation. 10 грудня 2022. Процитовано 12.12.2022.
  28. ↑ Senator Ben Cardin Presented with the 2023 Anne Frank Award for Human Dignity and Tolerance. netherlandsandyou.nl. 19-10-2023. Процитовано 20 жовтня 2023.
  29. ↑ Jesús Silva VILAS (2023). European Film Awards 2022. Dmytro Sukholytkyy-Sobchuk – Director of Pamfir (Interview) (англ.). «Cineuropa». Процитовано 11 серпня 2023.
  30. ↑  Eurimages Co-Production Award 2022 – Producers of Ukraine (European Film Academy, 14 грудня 2022) на YouTube
  31. ↑ На Берлінале закликали звільнити Максима Буткевича з російського полону. Українська правда _Життя. 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
  32. ↑ На ювілейномуі фестивалі Docudays UA закликали звільнити з полону правозахисника Максима Буткевича. Громадське радіо (укр.). 2 червня 2023. Процитовано 2 червня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Буткевич Максим Олександрович
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Ця сторінка потребує якісніших чи новіших ілюстрацій для висвітлення теми. Допоможіть, замінивши поточні зображення доречними медіа, наприклад, із Вікісховища.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Буткевич_Максим_Олександрович&oldid=42305564