Беназір Бхутто
Беназі́р Бху́тто (21 червня 1953 Карачі, Пакистан — 27 грудня 2007, Равалпінді, Пакистан) — прем'єр-міністр Ісламської Республіки Пакистан у 1988–1990 і 1993–1996 роках, перша у новітній історії людства жінка-лідер мусульманської країни.
Після тривалого перебування в еміграції повернулася на батьківщину, де протягом останніх місяців 2007 року на неї було зроблено два замахи. Внаслідок другого терористичного акту 27 грудня 2007 року Бхутто загинула.
Початок біографії[ред. | ред. код]
Народилася в Карачі в сім'ї пакистанця та іранки курдського походження, і була першою дитиною в сім'ї. Середню освіту отримала в престижних школах в Карачі і Равалпінді, у 1969–1973 вивчала політологію в жіночому коледжі Редкліфф Гарвардського університету, у 1973–1977 політологію і економіку в Оксфордському університеті. Її батько, Зульфікар Алі Бхутто, в ці роки (до 1977) займав посаду спочатку прем'єр-міністра, а потім президента Пакистану.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
У 1977 Беназір Бхутто повернулася до Пакистану, де до влади прийшов генерал Зія-уль-Хак. У 1979 її батько був звинувачений в замовленні вбивства політичного опонента і страчений. У 1979–1984 роках Бхутто не раз опинялася під домашнім арештом, поки, нарешті, їй не було дозволено виїхати до Великої Британії. Будучи у вигнанні, керувала Пакистанською народною партією (ПНП), заснованою її батьком. Після загибелі Зія-уль-Хака в авіакатастрофі отримала можливість повернутися на батьківщину. 16 листопада 1988 на перших, більш ніж за десятиріччя, вільних парламентських виборах, ПНП отримала перемогу, і Бхутто зайняла посаду прем'єр-міністра. Новий кабінет досяг деяких успіхів у виконанні програми соціальних і політичних реформ, однак вже в середині 1990 президент Гулам Ісхак Хан відправив її уряд у відставку.
У 1993 на чергових виборах Бхутто отримує перемогу під гаслом боротьби з корупцією і бідністю. Загальне число голосів, отриманих ПНП, виявилося меншим, ніж у головного суперника Мусульманської ліги, тому для формування уряду Бхутто утворила коаліцію з партіями консервативного напрямку. Тоді ж в листопаді з еміграції повернувся її брат Муртаза, який вимагав поступитися йому керівництвом партією. Розбрат в сімействі Бхутто позначився на єдності партії. Після прибуття в Карачі Муртаза був заарештований по звинуваченню в тероризмі, однак був звільнений під заставу в червні 1994 р.
Уряд Беназір Бхутто загалом досяг певних успіхів — була проведена широкомасштабна електрифікація сільських районів країни, підвищені витрати на освіту і охорону здоров'я, але корупція в роки правління Бхутто набула ще більшого розмаху. Зокрема, чоловік Бхутто, Азіф Алі Зардарі, був звинувачений в отриманні хабарів. Брат Бхутто, що виступав за ретельне розслідування цієї справи, був убитий в Карачі за загадкових обставин. У його вбивстві був звинувачений чоловік Бхутто. Популярність Бхутто в народі падала, а вплив ісламських фундаменталістів ріс. Тому в 1996 р. її уряд було примушено визнати режим Талібану в Афганістані. Однак в кінці того ж року її уряд було відправлено у відставку. На виборах 1997 ПНП зазнала нищівної поразки, отримавши 17 місць з 217. На початку 1998 р. Бхутто, її чоловіку і матері були пред'явлені офіційні звинувачення в корупції, їх рахунки в британських і швейцарських банках були заморожені, а в кінці року до влади прийшли військові на чолі з Первезом Мушаррафом.
Друга еміграція[ред. | ред. код]
Бхутто були пред'явлені обвинувачення в фінансових махінаціях і організації замовних вбивств, і вона була вимушена покинути країну; її чоловік провів більше п'яти років у в'язниці по звинуваченню у хабарництві. Рахунки Бхутто в швейцарських банках були заморожені. Вона емігрувала з трьома дітьми в Дубай, куди після звільнення в 2004 році приїхав і її чоловік, якийсь час вона жила в Лондоні. У 2001 в Пакистані була прийнята поправка до конституції, що заборонила одній і тій же особі займати посаду прем'єр-міністра більш двох разів, що було сприйнято багатьма як спроба Мушаррафа убезпечити себе від конкуренції з боку Бхутто у разі проведення демократичних виборів. У тому ж році Верховний суд Пакистану призначив новий процес над Бхутто, що означало припинення дії вироку, винесеного в 1999 році. Бхутто була засуджена до трьох років ув'язнення за неявку до суду, що було підставою для відмови Бхутто в реєстрації кандидатом на парламентських виборах 2002 року. У 2003 році суд Швейцарії визнав Бхутто і її чоловіка винними у відмиванні грошей і засудив їх до 6 місяців в'язниці з відстрочкою виконання покарання (банківські рахунки Бхутто були заблоковані Швейцарією на прохання Пакистану у вересні 1997).
Більшість часу Бхутто проводила в Лондоні і Дубаї, виступала по всьому світу з лекціями і підтримувала контакти з керівництвом ПНП.
Повернення на батьківщину і теракт 18 жовтня 2007 року[ред. | ред. код]
У січні 2007 року в Абу-Дабі відбулася перша особиста зустріч Беназір Бхутто і президента Пакистану Первеза Мушаррафа з метою налагодження контактів. Президент Мушарраф підписав указ про надання їй і іншим опозиційним діячам амністії від звинувачень в корупції. Спостерігачі вважають, що військові кола Пакистану вважали її своїм союзником у боротьбі за ізоляцію релігійних сил та ісламістських воєнізованих угрупувань. 18 жовтня 2007 року Беназір Бхутто повернулася на батьківщину після 8 років вимушеної еміграції. Під час проходження кортежу в натовпі зустрічаючих її прихильників, прогриміло два вибухи. Загинули понад 130 чоловік. Близько 500 були поранені.
Раніше Аль-Каїда і Талібан не раз загрожували влаштувати масштабні теракти, як тільки Бхутто ступить на пакистанську землю. Однак, найвірогіднішими організаторами теракту вважають радикальних послідовників Мухаммада Зія-уль-Хака. Головні політичні опоненти самої Бхутто, як колись і її покійного батька, намагалися перешкодити Беназір та її Народній партії повернутися до влади в Пакистані. Парламентські вибори в країні були призначені на січень 2008 року і Беназір розраховувала на перемогу. Згідно із законом, посаду прем'єр-міністра не можна займати більше двох разів. Бхутто була прем'єром якраз двічі. Однак ряд аналітиків вважав, що президент країни Первез Мушарраф, який підписав в жовтні угоду з колишньою вигнанкою, піде на скасування заборони. Кандидатуру Бхутто підтримували також і США, саме офіційний Вашингтон і виступив ініціатором повернення Бхутто на батьківщину і у велику політику.
Вбивство Беназір Бхутто[ред. | ред. код]
Через два місяці після першого замаху, 27 грудня, Бхутто стала жертвою нового терористичного акту в місті Равалпінді, де вона виступала на мітингу перед своїми прихильниками. Після закінчення мітингу терорист-смертник вистрілив їй у шию і в груди та пустив у хід вибуховий пристрій. У момент нападу вона знаходилася в оточенні охоронців у бронежилетах. На самій Бхутто бронежилета не було. У ході цього теракту загинуло більше ніж 20 чоловік. Б. Бхутто з важкими пораненнями була доставлена до лікарні, де незабаром в 16:16 померла на операційному столі не опритомнівши.
Розгнівані прихильники Беназір Бхутто спровокували вуличні заворушення у Карачі та інших містах країни. У своїй останній промові напередодні замаху Беназір Бхутто сказала: «Я піддаю своє життя небезпеці, тому що наша країна знаходиться в небезпеці. Люди стурбовані. Але всі разом ми витягнемо країну з кризи!»
Реакція світової спільноти[ред. | ред. код]
Пакистан[ред. | ред. код]
Президент Пакистану Первез Мушарраф рішуче засудив вбивство Беназір Бхутто: Це жорстоке насильство — справа рук терористів, з якими ми боремося. Саме від цих терористів виходить найбільша небезпека для Пакистану і його народу, заявив Мушарраф в ході екстреної наради керівництва країни. Президент Пакистану закликав співвітчизників до згуртування і стриманості. Він підтвердив свою рішучість боротися з тероризмом у всіх його виявах і оголосив у країні триденний траур в зв'язку з трагічною загибеллю Бхутто.
США[ред. | ред. код]
Президент США Джордж Буш, виступаючи перед журналістами на ранчо в Кроуфорді (штат Техас), різко засудив «підле вбивство» колишнього прем'єр-міністра Пакистану Беназір Бхутто і закликав пакистанців розвивати демократичний процес. США жорстко засуджують цей підлий акт, звершений терористами, які прагнуть крові і намагаються підірвати демократію в Пакистані, заявив Дж. Буш. Він закликав пакистанців продовжувати демократичні процеси, додавши, що США будуть стояти «на боці пакистанського народу в його боротьбі з тероризмом і екстремізмом».
ЄС[ред. | ред. код]
Верховний представник ЄС з питань загальної зовнішньої політики і політики безпеки Хав'єр Солана та інші чільники ЄС також засудили вбивство лідера Пакистанської народної партії: Я шокований вбивством колишнього прем'єр-міністра Пакистану Бхутто, довершеним сьогодні в Равалпінді. Я засуджую цей ганебний акт, здійснений в найжорсткішій формі — відмітив Солана. Він висловив переконання, що терористичний акт направлений на дестабілізацію ситуації в країні і на руйнування демократичних процесів, які ледве почали поновлюватися в цій країні. Солана також закликав народ Пакистану утриматися від жорстокості і відмітив необхідність зберегти спокій і стабільність в країні.
Література[ред. | ред. код]
- В. Головченко. Бхутто Беназір // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. ISBN 978-966-611-818-2.
- П. М. Ігнатьев. Бхутто Беназір // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання[ред. | ред. код]
- Беназір Бхутто в Лентапедії [Архівовано 31 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю з Беназір Бхутто в MK.RU
| Попередник: |  Прем'єр-міністр Пакистану 2 грудня 1988 — 6 серпня 1990 |
Наступник: |
| Мохаммед Хан Джунеджо |
Гулам Мустафа Джатой |
| Попередник: | 19 жовтня 1993 — 5 листопада 1996 |
Наступник: |
| Моінуддин Ахмед Куреші |
Малік Мірадж Халід |
| |||||||||
