Валеологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Валеоло́гія (лат. valeo — бути здоровим, сильним, міцним) — вчення, яке має на меті формування, збереження та зміцнення здоров'я здорового індивіда. Низкою фахівців визначається як псевдонаука[1][2][3] та загалом не має статусу наукової дисципліни[4].

У рамках школи валеологів розглядається поняття валеології, як «вчення про здоров'я», окреме від гігієни та клінічної медицини, які вважаються недостатніми для досягнення здоров'я населення.[5] Валеологія вивчає здоров'я та здорову людину, медицина — захворювання та захворюваність, гігієна — умови життя і діяльності людини, які впливають на здоров'я.[6] Фармакологічна та медична валеологія (санологія)[джерело?][4] є частиною превентивної медицини[7].

Історія[ред. | ред. код]

Термін "валеологія" започаткував радянський лікар, доктор медичних наук, вчений-фармаколог, професор І.І. Брехман у 1980 році.[8] Вчений визначав валеологію як комплексну науку про здоров'я людини.[9] Монографії І.І. Брехмана: "Людина і біологічно активні речовини" (1980), "Валеологія — наука про здоров'я" (1990).[10] Відомий у галузі валеології практик Геннадій Петрович Малахов[джерело?].

Опис послідовниками[ред. | ред. код]

Прихильники та послідовники валеології стверджують, що ця система поглядів опрацьовує знання про людину й особливості її взаємодії з природою і суспільством, накопичені в таких галузях, як філософія, соціологія, психологія, біологія, анатомія і фізіологія людини, екологія, традиційна і народна медицина, етнографія, релігієзнавство, культура тощо.[8]

У валеології виділяють три складові частини: 1) валеософія (філософія здоров'я, або мудрість здоров'я), 2) валеометрія (вимірювання здоров'я), і 3) валеопрактика (оздоровлення організму).

Завдання валеології:

  1. підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і соціальної адаптації індивіда шляхом корекції;
  2. вивчення закономірностей формування індивідуального здоров'я та умов його збереження і зміцнення;
  3. формування нового ненасильницького і духовно-творчого мислення;
  4. формування здорової, активної, творчої людини, здатної впродовж всього життя самостійно зберігати, розвивати і підтримувати своє здоров'я на належному рівні.

Об'єкт валеології — людина, що перебуває в усьому діапазоні здоров'я (здорова, «третій стан», хвора).

Предмет валеології — індивідуальне здоров'я людини та механізм його формування і підтримки.

Валелогія охоплює вивчення психосоматичного функціонального стану людини з урахуванням усієї складності та різноманіття біологічних, соціально-економічних, екологічних, морально-етичних, побутових, професійних, суспільно-політичних та інших умов життєдіяльності.

Різновиди валеології[ред. | ред. код]

На сучасному етапі розрізняють валеологію: загальну, медичну, педагогічну, вікову, професійну, спеціальну, сімейну, екологічну, соціальну, фармакологічну.[6] Основними видами, які мають найбільше застосування є:

Медична валеологія (санологія)[джерело?][ред. | ред. код]

В медичній валеології використовується системний підхід до формування, збереження, зміцнення здоров'я здорової людини переважно немедикаментозними засобами. Застосовуються сучасні досягнення науки щодо управління за допомогою етіотропної, патогенної та симптоматичної терапії та саногенетичного лікування.[7]

Фармацевтична валеологія[ред. | ред. код]

Напрямок валеології, який визначає аспекти раціонального використання лікарських препаратів людиною для збереження і зміцнення здоров'я в рамках первинної та вторинної профілактики (наприклад: вітаміни, макро- та мікроелементи, антиоксиданти, вакцини, косметичні препарати).[8]

Критика[ред. | ред. код]

Валеологія піддається гострій критиці з боку науковців. Зокрема, біолог, професор кафедри зоології Київського університету Юрій Вервес критикує шкільні підручники з валеології, як такі, що «з точки зору збереження та покращення фізичного здоров'я … не можуть принести нічого, крім шкоди». На його думку вони містять «небезпечні поради щодо голодування, йогівських вправ, лазень, ополонок тощо, і виховання недовіри до наукової медицини, заклики до самолікування».[11]

У грудні 1999 року 140 вчених і суспільних та релігійних діячів Російської Федерації підписали відкритий лист міністру освіти РФ, критикуючи валеологію. Листа підписали академіки і члени державних наукових академій: РАН, РАМН, включно з президентом Російської академії медичних наук Валентином Покровським.[джерело?]

В Україні[ред. | ред. код]

Завдяки діяльності професора, доктора медичних наук Г.Л. Апанасенка, було створено Кафедру спортивної медицини і санології (медичної валеології)[джерело?] при Київській медичній академії післядипломної освіти їм. П. Л. Шупіка, в перелік лікарських спеціальностей введено спеціальність лікар-санолог.[4] Відбувається підготовка лікарів спеціалістів в галузі індивідуального здоров'я за фахом лікар-санолог.[12]

В Університеті Григорія Сковороди в Переяславі із кінця 1990-х рр. функціонує кафедра медико-біологічних дисциплін і валеології (до цього мала назву кафедра валеології, анатомії та фізіології) на чолі із проф. Н.І.Коцур[13].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М. Н. Шабатура, Н. Ю. Матяш, В. О. Мотузний (2002). Біологія людини. Київ: Генеза. с. 7. 
  2. Єжов С. М. (2017). Науковий образ світу: історія, мегасвіт : навч. посібник. Київ: Київський університет. с. 67. с. 126. 
  3. О. Смірнов Що розуміють під псевдонаукою? Що таке паранаука, і коли вона перетворюється в псевдонауку?. Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях, 6.01.2015
  4. а б в Г. Апанасенко (11 серпня 2017). Медицина 4Р: нова парадигма охорони здоров'я. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2020-10-23. 
  5. Г. Л. Апанасенко. Валеологія // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — 10 000 прим. — ISBN 944-02-3354-X., 2005
  6. а б N.I.MIKLIS, S.I.KORIKOVA, I.I.BURAK (2013). VALEOLOGY (eng). Vitebsk. с. 130. ISBN 978-985-466-395-1. 
  7. а б Основний напрямок роботи фахівців сімейної медицини - профілактика. Сімейна медицина, ПЛ, том 6, №4 (ukr). 2017. 
  8. а б в ВАЛЕОЛОГІЯ. Фармацевтична енциклопедія (uk). Процитовано 2020-10-22. 
  9. Модуль 1. Валеологія як наука. Поняття про фізичне здоров'я. medbib.in.ua. Процитовано 2020-10-23.  2011
  10. І. І. Брехман - У здоровому тілі здоровий дух. sites.google.com. Процитовано 2020-10-23. 
  11. Вервес, Ю. Г. Валеологія — опіум для народу
  12. АПАНАСЕНКО Геннадій Леонідович (біографія). Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (НМАПО) (uk-UA). Процитовано 2020-10-22. 
  13. Кафедра медико-біологічних дисциплін і валеології. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Санологія (медичні аспекти валеології) / Г. Л. Апанасенко, Л. А. Попова, А. В. Магльований. — Київ-Львів: Кварт, 2011. — 303 с.
  • Соціальна валеологія: навч. посіб. [для студ. і викл. заг. гуманіт. дисциплін вищ. навч. закл.] / В. М. Копа ; М-во освіти і науки України. — Л. : Новий Світ-2000, 2013. — 204 с. : іл. — Бібліогр. в кінці розділів. — ISBN 978-966-418-164-5
  • Горащук В.П. Валеологія.: Підручник для 10-11 класів середньої загальноосвітньої школи - К.:Генеза, 1998. - 144 с.
  • Нестерова С.Ю. Валеологія і основи медичних знань: тексти лекцій (Частина І). Посібник для студентів інституту фізичного виховання та спорту / С.Ю.Нестерова. – Вінниця : ВДПУ, 2014.– 126 с. Ел.джерело
  • Булич Е. Г., Муравов І. В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. - Київ, 1997. - 224 с.