Вальдемар IV Аттердаг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Вальдемар IV
Valdemar Atterdag
Valdemar atterdag dk.jpg
Король Данії
Початок правління: 1340
Кінець правління: 1375
Попередник: Хрістофер II
Наступник: Олаф IV
Дата народження: 1320(1320)
Країна: Іспанія
Дата смерті: 20 жовтня 1375(1375-10-20)
Місце смерті: замок Гурре
Дружина: Ґельвіга Шлезвізька
Діти: 2 сини та 4 доньки
Династія: Естрідсени
Батько: Хрістофер II
Мати: Евфемія Померанська

Вальдемар IV Аттердаг («Знову день») (1320 — 20 жовтня 1375) — король Данії у 13401375 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з династії Естрідсенів. Син Хрістофера II, короля Данії, та Евфемії Померанської. Після загибелі батька у 1332 році був змушений втікати з країни. Замолоду жив при дворі імператора Людовика IV. Весь цей час Вальдемар готував ґрунт для повернення батьківської спадщини. У 1340 році було вбито Герхарда III, графа Гольштейну, який фактично керував Данією. Того ж року Вальдемар став новим королем, оголосивши у 1341 році амністію. Втім він зіткнувся з низкою проблем — могутністю знаті, загрозою з боку графства Гольштейн, а також банкрутством корони.

Для покращення ситуації він одружився з представницею з роду герцогів Шлезвігу, за яку отримав гарне вíно. До того ж підвищив податки, заклав деяке майно, взяв позику у католицької церкви, а також відмовився від данської Естонії на користь Тевтонського ордену за 19 тисяч марок сріблом. Усе це дозволило погасити борги й зрештою повернути до 1344 року значні території південної Ютландії та Зеландії. Деякі замки, зокрема Калуннборг і Зеборг, Вальдемар IV узяв силою.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Після зміцнення свого становища в країні. король вирішив розширити вплив Данії у Балтиці. Для цього здійснив у 1345 році хрестовий похід проти Литви, але він завершився безрезультатно. У 1346 році Вальдемар IV продовжив боротьбу по поверненню данських земель, зокрема важливого замку Вордінборг у Зеландії. Протягом 1346—1347 року йому вдалося повернути собі замки Ниборг, Вордінборг, а також східну частину острова Фюн.

Планам подальшого розширення могутності Данії заважали постійні повстання селян, невдоволених великими податками. До того ж у 1349 році пройшла пандемія чуми («Чорна смерть»), яка значно зменшила чисельність населення. Втім Вальдемар IV відмовився знизити податки, водночас скористався смертю багатьох представників знаті, щоб приєднати їх володіння до королівських. У 1349 році надав допомогу Людвігу, маркграфу Бранденбургу, проти самозванця. До 1353 року остаточно врегулював стосунки з графами Гольштейну.

У 1354—1358 роках Вальдемару IV довелося боротися із повстаннями знаті та чолі із Нільсом Бунге, та графством Гольштейн. Зрештою король зумів здолати цих своїх ворогів. У 1360 році втрутився у суперечку Магнуса III, короля Швеції, із сином Еріком, герцогом Седерманландським. Завдяки цьому Вальдемар IV зумів захопити провінцію Сконе, Ґалланд, Блекінге.

У 1361 році захопив острови Еланд та Готланд з місто Вісбю. Цим викликав війну із Ганзою. Проте Данія виявилася підготовленою й зуміла завдати поразки ганзійцям. Водночас знову втрутився з справи Швеції, змусивши укласти шлюб своєї доньки Маргарити із спадкоємцем шведського трону Гоконом. У відповідь знать Швеції обрала новим королем Альбрехта Мекленбурзького, скинувши Магнуса III з трону. Новий король Швеції уклав угоду з Ганзою проти Вальдемара IV. Боротьба тривала з перемінним успіхом до 1368 року, коли Данія зазнала нищівної поразки. Вальдемар IV вимушений був укласти мир з Ганзою, згідно з яким поступався фортецею Гельсінборг на 15 років, надав привілеї у торгівля, погодився на участь Ганзи при обранні нового короля Данії. Втім Вальдемар IV зміг зберегти усі свої завоювання, включно з Готландом. Остаточно ці умови були затверджені у 1370 році у Штральзунді.

Після завершення війни із зовнішніми ворогами Вальдемар IV стикнувся з новими повстаннями селян та знаті. Король Данії почав збирати сили для придушення їх, втім раптово помер 20 жовтня 1375 року.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Ґельвіг (д/н—1374), донька Еріка II, герцога Шлезвігу.

Діти:

  • Хрістофер (1344—1363)
  • Маргарет (1345—1350)
  • Інгеборга (1347—1370), дружина Генріха III, герцога Мекленбург-Шверіну
  • Катерина (1349)
  • Вальдемар (1350)
  • Маргарита (1353—1412)

Джерела[ред.ред. код]

  • Sven Tägil: Valdemar Atterdag och Europa. Gleerup, Lund 1962. (дан.)
  • Lucien Musset, Les Peuples scandinaves au Moyen Âge, PUF, Paris, 1951 (фр.)